КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
№22-ц/824/8715/2026
Унікальний №752/8036/24
УХВАЛА
12 серпня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Приходька К.П., Журби С.О., Писаної Т.О. перевірив апеляційну скаргу Державного житлово-комунального підприємства НАН України на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року
у справі за позовом Державного житлово-комунального підприємства НАН України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення, -
установив:
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року, відмовлено у задоволенні вказаного вище позову.
24 лютого 2026 року Макаренко Л.В., як представник ДЖКП НАН України, направила до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на вказане рішення.
03 березня 2026 року, вдруге 30 квітня 2026 року, втретє 11 червня 2026 року та вчетверте 03 липня 2026 року, матеріали справи витребувані з Голосіївського районного суду міста Києва.
Матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду 29 липня 2026 року.
Пунктом 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
На підтвердження своїх повноважень до апеляційної скарги Макаренко Л.В. додано довіреність від 16 лютого 2026 року, якою ДЖКП НАН України в особі директора Дихнича І.В., який діє на підставі Статуту уповноважує Макаренко Л.В. представляти інтереси ДЖКП НАН України, зокрема в судах всіх інстанцій.
Частина 1 статті 58 ЦПК України передбачає, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини 3 статті 58 ЦПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У частині другій статті 60 ЦПК України містяться винятки, коли представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, а саме під час розгляду спорів, що виникають з трудових правовідносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи).
Згідно частини 6 статті 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом про виселення.
Отже, позивачем заявлені вимоги, які свідчать, що справа не є малозначною відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 ЦПК України, тому представником позивача у даній справі може бути тільки адвокат.
Доказів того, що Макаренко Л.В. є адвокатом, до апеляційної скарги не додано.
Перевіривши відомості в Єдиному реєстрі адвокатів України, судом встановлено, що Макаренко Л.В. до Єдиного реєстру адвокатів України не внесена, відомості про неї в реєстрі відсутні.
Крім цього, до апеляційної скарги не додано доказів на підтвердження повноважень Макаренко Л.В. діяти в інтересах ДЖКП НАН України в порядку самопредставництва, адже її повноваження діяти у порядку самопредставництва можуть випливати виключно із закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2023 року у справі №740/2873/22 (провадження № 61-8685св23)).
Отже, до апеляційної скарги не додано документів, які б підтверджували повноваження Макаренко Л.В.. діяти від імені ДЖКП НАН України в Київському апеляційному суді.
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
З огляду на наведене вище, оскільки до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів на підтвердження того, що Макаренко Л.В. у даній справі має право відповідно до закону представляти ДЖКП НАН України у якості представника за довіреністю як адвокат або в порядку самопредставництва, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка має право її підписувати, а тому згідно з п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог ст. 356 ЦПК України.
У зв`язку з наведеним, повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, заявник має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.
Керуючись ст. 185, п. 1 ч. 5 ст. 357, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державного житлово-комунального підприємства НАН України на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року у справі за позовом Державного житлово-комунального підприємства НАН України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення, повернути особі, яка її подала
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба
Т.О. Писана