П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/1029/26
Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:08.05.2026р.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук`янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі - в/ч) НОМЕР_1 про:
- визнання бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, тобто за період з 01 червня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи із його середнього грошового забезпечення, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, (далі - Порядок №100) протиправною;
- зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, тобто за період з 01 червня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи із його середнього грошового забезпечення, розрахованого відповідно до Порядку №100.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 31 травня 2024 року №252-ОС його виключено з 31 травня 2024 року зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби відповідачем не в повному розмірі нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/24563/24 йому 31 грудня 2025 року було виплачено перераховане грошове забезпечення у сумі 48 522,86 грн., при цьому відповідачем не нараховано та не виплачено середній заробіток за час несвоєчасної виплати грошового забезпечення. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки остаточний розрахунок з позивачем в частині виплати грошового забезпечення здійснено після звільнення з військової служби, що є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що на військовослужбовців, які проходять військову службу, КЗпП України не поширюється. Крім того, сума середнього заробітку заявлена позивачем є неспівмірною по відношенню до суми, з якої на думку позивача прострочена виплата в день звільнення. Необхідно застосувати принцип співмірності до всього періоду відшкодування середнього заробітку. Також зазначав про відсутність вини в/ч НОМЕР_1 у затримці розрахунку при звільненні, так як до набрання законної сили рішенням суду у справі №420/24563/24 у відповідача не виникало правових підстав для здійснення виплати перерахованого грошового забезпечення. Після набрання рішенням суду законної сили в/ч НОМЕР_1 протягом місяця здійснено виплату грошового забезпечення, тому обов`язку виплати ОСОБА_1 середнього заробітку у відповідача не виникло через відсутність порушеного права.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року.
Стягнуто з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року у сумі 114 517,89 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- лише 28 червня 2024 року представник позивача звернувся до в/ч НОМЕР_1 з заявою про перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 14 березня 2023 року по 19 травня 2023 року включно, допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704. В свою чергу, до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії у справі №420/24563/24 позивач звернувся лише 05 серпня 2025 року. До ухвалення судом відповідного рішення, у в/ч НОМЕР_1 були відсутні правові підстави для нарахування та виплати будь-яких додаткових сум, право на отримання яких не було встановлено у визначеному чинним законодавством порядку. Тільки після набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/24563/24 у в/ч НОМЕР_1 виник обов`язок щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу за період з 14 березня 2023 року по 19 травня 2023 року відповідних складових грошового забезпечення, а також допомоги для оздоровлення, у рамках процесу виконання судового рішення. Слід звернути увагу, що предметом спору по справі №420/24563/24 було не стягнення грошового забезпечення з в/ч НОМЕР_1 , а порядок його нарахування. Нараховані суми грошового забезпечення в/ч НОМЕР_1 були виплачені позивачу у встановлені строки. Оскільки до моменту встановлення у судовому порядку наявності у позивача права на отримання відповідних виплат в/ч НОМЕР_1 не мала жодних правових підстав для здійснення відповідних нарахувань, з боку в/ч НОМЕР_1 не було допущено протиправної бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року;
- оскільки при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні береться до уваги така складова як розмір середньоденного грошового забезпечення (як зазначалось вище, Порядком №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком) і судом першої інстанції у Рішенні від 08 травня 2026 року у справі №420/1029/26 визначено, що: "... середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 409 138,59 грн. (2 235,73 грн. (середньоденний заробіток) х 183 календарні дні)", вказаний розрахунок, з урахуванням вищевикладених доводів, є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 з 14 березня 2023 року по 31 травня 2024 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Згідно витягу з наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 31 травня 2024 року № 252-ОС позивача з 31 травня 2024 року виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення по Південному регіональному управлінню з 09 грудня 2023 року.
Під час проходження військової служби відповідачем не в повному розмірі нараховувалося грошове забезпечення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2025 року у справі №420/24563/24, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року про виправлення описки, визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 14 березня 2023 року по 19 травня 2023 року посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, а також застосування при обчисленні допомоги на оздоровлення, посадового окладу та окладу за військовим званням, розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704); зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 14 березня 2023 року по 19 травня 2023 року посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а також допомоги для оздоровлення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року залишено без змін.
На виконання даного судового рішення на розрахунковий рахунок позивача 31 грудня 2025 року перерахована сума 48 522,86 грн.
05 січня 2026 року представник позивача звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більше ніж за шість місяців.
Листом від 11 січня 2026 року №10/С-1/1 відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати середнього грошового забезпечення, оскільки виплата грошового забезпечення за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі №420/24563/24 здійснена вчасно, після набрання 11 грудня 2025 року на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду законної сили, протягом місячного терміну.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при звільненні позивача з військової служби не проведено з останнім повного розрахунку, зокрема не було виплачено у повному обсязі грошове забезпечення, що свідчить про недотримання відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України та має наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Як вже зазначалося, позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31 травня 2024 року. Між тим, остаточний розрахунок на виконання судового рішення у справі №420/24563/24 проведено лише 31 грудня 2025 року (дата надходження коштів на банківський рахунок позивача).За таких обставин протиправною є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Суд першої інстанції, виходячи з принципу пропорційності, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 114 517,89 грн., тобто 27,99 % від 409 138,59 грн. Підсумовуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 114 517,89 грн.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
За змістом ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст.117 КЗпП України (в редакції, чинній до 18 липня 2022 року) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року №2352-1Х ст. 117 КЗпП України була викладена у новій редакції.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України (в чинній з 19 липня 2022 року редакції) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.
Колегія суддів звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Також у цій постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст. 117 КЗпП України).
Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливу відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця. Відшкодування ж передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Отже, позивача наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 31 травня 2024 року №252-ОС його виключено з 31 травня 2024 року зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Між тим, остаточний розрахунок на виконання судового рішення у справі №420/24563/24 проведено лише 31 грудня 2025 року. За таких обставин протиправною є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Згідно п.2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно архівної відомості розмір грошового забезпечення позивача за березень, квітень 2024 року становив 136 380 грн. (68 190 грн. + 68 190 грн.). Сукупна кількість календарних днів за цей період складає 61 день.
Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 2 235,73 грн. (136 380 грн. / 61 календарний день).
Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 відступила від висновку Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22 щодо неможливості застосування до спірних сум (після 19 лютого 2022 року) принципу співмірності.
Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові ВП ВС від 26 червня 2019 у справі №761/9584/15-ц, зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.
Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних сум принципу співмірності відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові ВП ВС від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.
Підхід, за яким розмір компенсації не повинен перевищувати суму самої заборгованості, інакше кажучи, максимальний розмір компенсації це 100% від невиплаченого розрахунку, не тільки відповідає лозіці компенсаційної функції, але й дозволяє уникнути перетворення відповідальності на каральну.
Як вбачається з архівної відомості позивачу при звільненні виплачено 124 834,92 грн. (63 190 грн. у травні 2024 року та 61 644,92 грн. у червні 2024 року), а на виконання судового рішення у справі №420/24563/24 - 48 522,86 грн.
Таким чином, загальний розмір належних при звільненні сум становить 173 357,78 грн. (124 834,92 грн. + 48 522,86 грн.).
З викладених розрахунків вбачається, що істотність частки несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення 48 522,86 грн. від загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат становить 27,99 % (48 522,86 грн. / 173 357,78 грн. х 100%).
Затримка розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року (в межах шести місяців) становить 183 календарних дні.
Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 409 138,59 грн. (2 235,73 грн. (середньоденний заробіток) х 183 календарні дні).
Виходячи з принципу пропорційності, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 114 517,89 грн., тобто 27,99 % від 409 138,59 грн.
Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук`янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.