ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/58877/24 Суддя першої інстанції: Жукова Є.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,
суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
В С Т А Н О В И В:
Головне управління ДПС у Київській області (далі по тексту - позивач, боржник) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) від 06.08.2024 ВП № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) від 06.08.2024 ВП № НОМЕР_1 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 402,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови про стягнення з ГУ ДПС у Київській області виконавчого збору та витрат виконавчого провадження прийняті державним виконавцем без дотримання вимог обґрунтованості та пропорційності, з огляду на ту обставину, що прийняті без фактичного виконання рішення. Так, позивач зазначає, що рішення суду виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження, а тому у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваних постанов.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив про порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказав, що судом першої інстанції надано невірну юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи.
Апелянт зазначив, оскільки обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, а виконавчий збір за своїм змістом є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення, ГУ ДПС у Київській області зазначає, що постанова від 06.08.2024 ВП № НОМЕР_1 відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУМЮ (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. є неправомірною та винесеною з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження», без врахування норм КАС України та такою, що винесена передчасно, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Також суд поновив Головному управлінню ДПС у Київській області строк на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Також суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про розгляд справи за участю представника.
Згідно із частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2024р. у справі №320/9791/22, адміністративний позов Кредитної спілки «Кредит - Експерт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення, оформлене листом Головного управління ДПС у Київській області №16748/6/10-36-18-09 від 07.07.2022 про невизнання як податкової звітності Звіту Кредитної спілки «Кредит-Експерт» про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за 2021 рік.
Зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області прийняти Звіт Кредитної спілки «Кредит-Експерт» про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за 2021 рік датою його фактичного отримання контролюючим органом - 08 квітня 2022 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Київській області №171[телефон приховано] від 29.12.2017 про виключення з 01 липня 2017 року Кредитної спілки «Кредит-Експерт» з Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2024 повернуто апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області у справі №320/9791/22.
11.06.2024 Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 320/9791/22 про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області прийняти Звіт Кредитної спілки «Кредит-Експерт» про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за 2021 рік датою його фактичного отримання контролюючим органом - 08 квітня 2022 року.
06.08.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчуком Олександром Владиславовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №75707888.
Крім того, 06.08.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчуком Олександром Владиславовичем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 402,96 грн.
Не погоджуючись із постановами про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню, позивач, звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо добровільного виконання рішення суду позивачем, а також щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку із самостійним виконанням рішення суду. Також суд першої інстанції зазначив, що підставою для стягнення виконавчого збору достатньо самого факту відкриття виконавчого провадження. Позивачем не оспорюється постанова про відкриття виконавчого провадження, тобто на даний час виконавче провадження триває, рішення суду не виконано боржником, а тому відповідач правомірно прийняв спірні постанови про стягнення виконавчого збору та про мінімальний розмір виконавчих витрат.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та рішенню суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404 -VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону №1404-VIII унормовано, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених закону випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону №1404-VIII).
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1, 2 статті 18 Закону №1404-VIII, передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;
6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно - промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно - промислового комплексу державної форми власності»
Згідно з пунктом 1, 16, 22 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 Закону №1404-VIII).
На підставі пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частинами 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларації про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1-4 статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Пунктом 1 частини 1 статті 42 Закону №1404-VIII, визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця.
Крім того, пунктом 1 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2018 за №489/20802 (далі - Інструкція № 512/5) визначено, що ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону №1404-VIII, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону №1404-VIII.
У відповідності до пункту 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону №1404-VIII.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
Судом встановлено, що 06.08.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 320/9791/22, виданого 11.06.2024 Київським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області прийняти Звіт Кредитної спілки «Кредит-Експерт» про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за 2021 рік датою його фактичного отримання контролюючим органом - 08 квітня 2022 року.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн.
Того ж дня, 06.08.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з Головного управління ДПС у Київській області виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн.
Оскаржуючи постанову старшого державного виконавця від 06.08.2024 по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 про стягнення з ГУ ДПС у Київській області виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн позивач посилався на те, що рішення суду було виконано боржником до відкриття виконавчого провадження у відповідності до його зобов`язальної частини, суд першої інстанції правильно зазначив, що ані матеріали справи, ані матеріали виконавчого провадження не містять доказів добровільного виконання позивачем рішення суду.
Доказів звернення позивачем із заявою до відповідача про фактичне виконання судового рішення у справі 320/9791/22 від 08.02.2024 матеріали справи не містять.
Разом з тим, у постанові про відкриття виконавчого провадження повідомлено про обов`язок боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, що зумовлює виникнення у боржника обов`язку повідомити про виконання рішення суду, у тому числі повідомити державного виконавця про виконання такого раніше, доказів чого до матеріалів справи апелянтом не надано.
Щодо витягу з Реєстру неприбуткових установ та організацій, який долучений позивачем до позовної заяви, суд зазначає, що в ньому не міститься інформація про прийняття Звіту Кредитної спілки «Кредит-Експерт» про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за 2021 рік датою його фактичного отримання контролюючим органом - 08 квітня 2022 року.
Крім того, доказів, щодо направлення даного витягу державному виконавцю, матеріали справи не містять, а також даний витяг сформовано 27.09.2024, тобто після відкриття виконавчого провадження та прийняття оскаржуваних рішень. Відсутні відомості (відсутній підпис у витягу), щодо його отримання стягувачем.
З огляду на це, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутня інформація, щодо добровільного виконання рішення суду, позивачем.
Разом з тим, ч. 5 статті 27 Закону №1404-VIII, визначено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
З матеріалів справи вбачається, у спірних правовідносинах відсутні підстави, які б передбачали обов`язок державного виконавця не стягувати виконавчий збір у відповідності до приписів ч.5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ.
У свою чергу стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку проводить державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми виконавчого збору у випадку примусового виконання.
Саме такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.05.2021 у справі № 160/7321/19, від 02.06.2021 у справі №160/4481/20 та від 22.10.2021 у справі №520/17933/2020.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів оскарження постанови державного про відкриття виконавчого провадження ВП №75707888 з виконання виконавчого листа №320/9791/22, виданого 11.06.2024 Київським окружним адміністративним судом.
Враховуючи те, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №75707888 не оскаржена, не скасована та є чинною, відповідачем правомірно в день відкриття виконавчого провадження винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.04.2020 року у справі №520/9144/18, від 17.09.2020 року у справі №640/16620/19, від 26.06.2020 року у справі №360/3324/19.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, на які посилається апелянт не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки викладені за іншого правового регулювання та обставин справи, а відтак не підлягають застосуванню.
З матеріалів справи слідує, що 06.08.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 402,96 грн.
Так, пунктом 3 частини 1 статті 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Частинами 2, 3 статті 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про:
відкриття виконавчого провадження;
стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
стягнення витрат виконавчого провадження;
закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:
виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).
Отже, мінімальні витрати виконавчого провадження та виконавчий збір не є тотожними поняттями. Мінімальні витрати виконавчого провадження - це обов`язкові витрати, які понесені виконавцем у зв`язку з наявністю виконавчого провадження (плата за користування виконавцем реєстром виконавчих проваджень, витрати на друкування, папір, послуги поштового зв`язку, пов`язані з прийняттям постанов, тощо).
Натомість виконавчий збір за примусове виконання рішення справляється окремо від мінімальних витрат у розмірі встановленому законом, крім передбачених випадків. Кошти виконавчого збору на відміну від мінімальних витрат стягуються з боржників для виплати державним виконавцям винагороди у порядку, встановленому постановою Кабінету міністрів України від 08.09.2016 № 643 Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця.
З оскаржуваної постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем визначені такі витрати, із відповідним розрахунком на загальну суму 402,96 грн, що спростовує твердження позивача про те, що оскаржувана постанова не містить зазначених видів витрат та суми таких витрат виконавчого провадження.
Так, визначена виконавцем загальна сума витрат виконавчого провадження, зокрема пов`язаних з організацією та проведення виконавчих дій становить 402,96 грн., з яких: папір А4, 29*0,23=6,67 грн.; друк на принтері 29*0,23= 6,67 грн., оплата за користування ЄДРВП (відкриття ВП) 1*69=69грн. виконавчі дії 3*69 = 207,00грн. марка (рекомендований з повідомленням лист) 2*31грн.= 62 грн. марка (рекомендований лист) 1*15 грн. - 15 грн.. марка (простий лист), 4*8 грн. = 32 грн. конверт 7*0,66 грн. = 4,62 грн.
Разом з цим, колегія суддів зазначає що, ані норми Закону № 1404-VІІІ, ані норми Інструкції № 512/5 не звільняють боржника від обов`язку сплати мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі № 320/9791/22, при цьому, позивач не оскаржує правильність розрахунку витрат.
Будь-яких інших доводів позивачем всупереч ст.77 КАС України, стосовно протиправності саме постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження суду не наведено.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова від 06.08.2024 ВП № НОМЕР_1 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 402,96 грн є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом, а тому скасуванню не підлягає.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
Інші доводи та заперечення апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко
Судді: О.О. Осіпова
С.В. Златін