ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 756/5890/21 Суддя першої інстанції: Дерев`янко Л.Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,
суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просила суд:
визнати неправомірну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, що полягала у відмові здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії №04- 40/15 від 16.02.2021 року та довідки № 04 - 40/10 від 11.02.2021;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії №04- 40/15 від 16.02.2021 року та довідки № 04 - 40/10 від 11.02.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.03.2021 вона звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки № 04-40/15 про її доходи, отримані за період роботи на Горловському заводі «Еластомер» з 1992 року по 1996 рік включно. Відповідач відмовив у перерахунку, оскільки довідки видано ПАТ «Еластомер» м. Горлівка (т.н. ДНР), яке знаходиться на території, непідконтрольній українському уряду. Вказану відмову позивач вважає протиправною, просить позов задовольнити.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії №04- 40/15 від 16.02.2021 року та довідки № 04 - 40/10 від 11.02.2021.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії №04- 40/15 від 16.02.2021 року та довідки № 04 - 40/10 від 11.02.2021.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) 00 копійок грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що у разі надання особою заяви про призначення (перерахунок) пенсії із наданням довідки за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 01 липня 2000 року, зазначена довідка може бути врахована для призначення (перерахунку) розміру пенсії тільки після обов`язкового підтвердження первинними документами, на підставі яких було видано зазначену довідку.
Апелянт зазначив про те, що неможливість проведення відповідачем перевірки первинних документів та відсутність доступу до таких документів не пов`язано з волею позивача, однак така обставина не означає, що відповідач має беззаперечно враховувати при призначенні пенсії довідку про заробітну плату, яка не підтверджується жодними документами та містить сумнівні відомості. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі № 527/165/17 та від 30.09.2019 у справі № 754/11370/16-а.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року, справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на адміністративний позов представника позивача, у якому заявник просить суд у задоволенні апеляційної скарги ГУ ПФУ в м. Києві відмовити, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду залишити без змін.
Щодо посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду у постановах по справах № 527/165/17 та № 754/11370/16-а, представник позивача зазначив, що такі не є подібними до даних правовідносин, оскільки у справі № 527/1655/17 суди виходили з того, що довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 15 липня 2016 року №8 підписана не уповноваженою особою та посвідчена печаткою підприємства, яке станом на дату її видачі було ліквідоване. Крім того, така довідка не містила відомостей про те, що на вказаній у ній суми у встановленому законом порядку сплачувались страхові внески. Аналогічно у справі №754/11370/16-а підставою для відмови в задоволенні позову стало встановлення обставин, що розрахункові листи, які позивач надав до пенсійного органу, не засвідчені у встановленому законодавством порядку, не містять даних про особу, що їх завірила, не всі розрахункові листи мають дані про місяць зарплати. Довідка про зарплату для обчислення пенсії не має номеру, за яким її видано. Крім того, не всі суми зазначені у довідці про зарплату відповідають даним про зарплату у розрахункових листах.
Представник позивача наголосив на тому, що у даній справі відповідач, ані у відзиві на позовну заяву, ані в апеляційній скарзі не посилається на будь-які недоліки довідки, а лише на сам факт видачі її підприємством, яке находиться на території, непідконтрольній українському уряду та неможливість перевірки її через це первинними документами.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення- без змін.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, де отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як внутрішньо переміщена особа.
Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року у справі № 756/7613/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 24.10.2016.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 24.10.2016 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши період її роботи з 24.02.1988 по 08.02.2000 на посаді контролера якості продукції і технологічного виробництва гумових сумішей та вулканізацій до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
10.03.2021 позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком, до якої додала довідку ПАТ «Еластомер» № 04-40/15 від 16.02.2021 про заробіток для обчислення пенсії та довідку № 04-40/10 від 11.02.2021 про перейменування Горлівського заводу гумово-технічних виробів.
Розглянувши подані заявником документи відповідач 23.03.2021 прийняв рішення, оформлене листом № 2600-0307-8/49188 про відмову в перерахунку пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії, оскільки довідка про заробітну плату позивачки в період з 1992 року по 1996 рік видана підприємством ПАТ «Еластомер», яке находиться на території, непідконтрольній українському уряду.
Вважаючи неправомірною відмову відповідача у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах, позивачка звернулась до суду.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав. Таким чином, суд не прийняв доводи відповідача, викладені в листі від 23.03.2021 № 2600-0307-8/49188 про відмову у перерахуванні пенсії позивача стосовно того, що перерахунок пенсії згідно довідок про заробітну плату провести неможливо, так як довідки видані на території, яка не контролюється українською владою, оскільки їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян України, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих «намібійських винятків» Міжнародного суду ООН.
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначалося судом раніше, постановою Верховного Суду від 17.11.2020 у справі № 756/763/17 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 24.10.2016 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши період її роботи з 24.02.1988 по 08.02.2000 на посаді контролера якості продукції і технологічного виробництва гумових сумішей та вулканізацій до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, у вказаній постанові зазначено про те, що «…Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 24.02.1988 по 08.02.2000 позивач працювала на посаді контролера якості продукції і технологічного виробництва гумових сумішей та вулканізацій на Горлівському заводі «Еластомер», що підтверджується даними її трудової книжки. Вказана посада віднесена по Списку №2 до робіт зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.».
Таким чином, з огляду на викладене, суд презюмує, що позивач набула необхідного стажу на роботах, які віднесені до робіт в особливо шкідливих і шкідливих умовах за Списком №2 що дає право на призначення пенсії та їй було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши період її роботи з 24.02.1988 по 08.02.2000 на посаді контролера якості продукції і технологічного виробництва гумових сумішей та вулканізацій до пільгового стажу за Списком №2.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Отже, призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом №1058-IV.
Відповідно до вимог статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до частин другої, четвертої та п`ятої статті Закону № 1058-IV, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону №1058-IV передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.3 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ.
Відповідно абзацу 1 частини першої статті 40 Закону №1058 - для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно пункту 2.1 Порядку №22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 вищевказаного Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Отже, обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 р. є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.03.2015 у справі №21-11а15.
За приписами частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов`язок щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення (перерахунку) пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 10.03.2021 подано до відповідача заяву про здійснення перерахунку пенсії відповідно до довідки про заробітну плату від 16.02.2021 №04-10/15, яка видана ПАТ «Еластомер», проте відповідачем не взято до уваги вищевказану довідку про заробітну плату позивача, оскільки вона видана підприємством, яке розташоване на тимчасово окупованій території.
При цьому, зі змісту зазначеної довідки слідує, що заробіток, який враховується при обчисленні пенсії склав дві тисячі шістсот сімдесят дев`ять грн.80219 коп. На всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України. Довідка видана на підставі особових рахунків за 1992-1996 роки . Серпень 1993 року - відпустка без збереження 31 к/д (наказ №172/к від 30.07.1993, повна зупинка заводу у зв`язку з капремонтом обладнання); січень 1996 - відпустка без збереження 31 к/д (наказ №740 від 28.12.1995, повна зупинка заводу у зв`язку із відсутністю сировини); листопад 1996 - відпустка без збереження 30 к/д ( наказ № 553 від 30.10.1996 р, повна зупинка заводу у зв`язку з неплатоспроможністю споживачів).
Також, позивачем надано до пенсійного органу довідку від 11.02.2021 №04-40/10 на підтвердження перейменування підприємства, в якому працювала позивач, зокрема відповідно до відомостей якої у відповідності із наказом ГНХП УССР №123 від 02.06.1987 р. Горлівський завод гумово-технічних виробів перейменований у Горлівський завод гумового взуття «Еластомер» З 23.12.1994 наказ №13а від 10.01.1995 Горлівський завод гумового взуття «Еластомер» перейменований у Відкрите акціонерне товариство «Еластомер» З 19.09.2011 наказ №8 від 19.09.2011 Відкрите акціонерне товариство «Еластомер» перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Еластомер».
У матеріалах справи відсутні докази щодо недостовірності первинних документів, на підставі яких позивачу була видана вказана довідка про заробіток для обчислення пенсії.
Будь-яких зауважень відповідача щодо змісту довідки № 04/40/15 від 16.02.2021 року про заробіток для обрахування пенсії матеріали справи не містять.
З приводу того, що довідка № 04-40/15 від 16.02.2021 року, видана ПАТ «Еластомер» м. Горлівка, (т.н. ДНР) видана підприємством, яке знаходиться на території не підконтрольній українському уряду, колегія суддів зазначає таке.
Положеннями ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
На підставі частини першої статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно з статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Положеннями частин першої - третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 0440/6809/18 дійшов висновку про можливість застосування названих загальних принципах («Намібійські винятки»), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а навів правовий висновок про те, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 04.03.2020 по справі № 235/2008/17, від 08.04.2020 по справі № 242/1568/17, від 25.02.2021 по справі № 522/6812/17 у подібних правовідносинах.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17, від 26 березня 2020 року у справі № 414/1864/16-а.
Виходячи з цих міркувань, пенсійний орган має приймати до розгляду та брати до уваги відомості, наведені в документах, виданих підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованій території (довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, накази про атестацію робочих місць).
У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що неврахування вищезазначеної довідки є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії №04- 40/15 від 16.02.2021 року та довідки № 04 - 40/10 від 11.02.2021 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії №04- 40/15 від 16.02.2021 року та довідки № 04 - 40/10 від 11.02.2021.
Колегія суддів погоджується з доводами представника позивача, що правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах по справах № 527/165/17 та № 754/11370/16-а не є релевантними до даних правовідносин, оскільки у справі № 527/1655/17 суди виходили з того, що довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 15 липня 2016 року №8 підписана не уповноваженою особою та посвідчена печаткою підприємства, яке станом на дату її видачі було ліквідоване. Крім того, така довідка не містила відомостей про те, що на вказаній у ній суми у встановленому законом порядку сплачувались страхові внески. Аналогічно у справі №754/11370/16-а підставою для відмови в задоволенні позову стало встановлення обставин, що розрахункові листи, які позивач надав до пенсійного органу, не засвідчені у встановленому законодавством порядку, не містять даних про особу, що їх завірила, не всі розрахункові листи мають дані про місяць зарплати. Довідка про зарплату для обчислення пенсії не має номеру, за яким її видано. Крім того, не всі суми зазначені у довідці про зарплату відповідають даним про зарплату у розрахункових листах.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко
Судді: О.О. Осіпова
С.В. Златін