ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/46028/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.06.2023 №103650010313;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 10.05.1989 по 01.07.1994 та період здійснення підприємницької діяльності з 30.10.1998 по 31.12.2008, з 01.01.2010 по 23.04.2014 та призначити пенсію за віком починаючи з 18.05.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначає, що відповідачем не зараховано період його роботи з 10.05.1989 по 01.07.1994 та період здійснення підприємницької діяльності з 30.10.1998 по 31.12.2008, з 01.01.2010 по 23.04.2014.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що Головним управлінням за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 10.05.1989 по 01.07.1994, оскільки дата наказу про звільнення виправлена в трудовій книжці, чим порушено п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 №110.
Щодо зарахування спірних періодів підприємницької діяльності, апелянт зазначає, що відсутні підстави вважати, що позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, в спірні періоди сплачував страхові внески.
Також апелянт стверджує, що суд не може вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції Пенсійного фонду України (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження останнього та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2025 та від 03.02.2026 відкрито апеляційне провадження та апеляційний розгляд справи призначено в порядку письмового провадження.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся 05.06.2023 року до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності, розглянувши заяву позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення від 12.06.2023 №103650010313 про відмову в призначенні пенсії.
Своє рішення відповідач обґрунтував відсутністю необхідного страхового стажу. Необхідний страховий стаж для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV становить 30 років, страховий стаж складає 18 років 6 місяців 24 дні.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи :
- з 10.05.1989 по 01.07.1994, оскільки дата наказу про звільнення виправлена, чим порушено п 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110.
- не зараховано період ведення підприємницької діяльності, оскільки до заяви не долучено документи про сплату страхових внесків, а також відсутня інформація про систему оподаткування.
Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статі 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 56 Закону України №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При вирішенні спору, що виник між сторонами, суд виходить із того, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи мають застосовуватися лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно пункту 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов`язок щодо внесення достовірних даних покладено на уповноважений ним орган, тобто на підприємство де працював позивач.
Поряд із цим суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Даний правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17.
За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про період роботи на товаристві на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо коректності заповнення записів у його трудовій книжці та спірних періодів, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на особу, а на уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.
З матеріалів справи вбачається, що записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 09.10.1978 містяться інформацію про те, що позивач у період з 10.05.1989 по 01.07.1994 працював водієм 3-го класу в Київському спецавтопідприємстві 1002 (а.с.26).
Даний факт також підтверджується довідкою ПАТ «Карго Термінал» №102 від 20.07.2023. У довідці № 103 від 20.07.2023 зазначено, що «Київське спецпідприємство 1002» перейменоване у ПАТ «Карго Термінал» на підставі протоколу № 4-10/10 від 05.10.2010 (а.с.28-29).
Тому зазначені відповідачем зауваження, недоліки, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних спірних періодів трудової діяльності позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.
Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював у спірний період на вказаному товаристві, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно спірного періоду зроблені з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до страхового стажу, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
З приводу зарахування до страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 30.10.1998 по 31.12.2008, з 01.01.2010 по 23.04.2014, слід зазначити наступне.
Так, апелянт вказує, що вищевказаний період до страхового стажу позивача не враховано, оскільки відсутнє підтвердження сплати страхових внесків.
З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 4 Порядку № 637 встановлено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.
Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.
З огляду на вказане до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК);
- з 01 травня 1993 для осіб, які обрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльності до 01 липня 2000 зараховується до страхового стажу за умови надання особою документів про сплату страхових внесків, а з 01 липня 2000 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
У свою чергу, статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Відповідно до частини п`ятої статті 21 Закону № 1058-IV відомості про фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) подаються до територіального органу Пенсійного фонду безпосередньо цими особами. Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду.
Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, позивач з 30.10.1998 здійснював підприємницьку діяльність.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Броварської міської ради Броварського району Київської області Виконавчого комітету від 30.10.1998 серії В01 № 073287 позивач зареєстрований, як фізична особа підприємець № 2 355 017 0000 003296, який включений до відомостей про фізичну особу-підприємця ЄДР.
Згідно з листом Головного управління ДПС у Київській області від 13.09.2024 №40827/6/10-36-24-01 ФОП ОСОБА_1 знаходився на податковому обліку з 30.10.1998 по 23.07.2014 як фізична особа-підприємець, який здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що під час провадження підприємницької діяльності у період з 30.10.1998 по 31.12.2008, з 01.01.2010 по 23.04.2014 позивач вів книгу обліку доходів та витрат підприємця, подавав звіти до податкової інспекції та сплачував відповідний податок, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про сплату єдиного податку з 1998 по 2008, звітами фізичної особи-підприємця з 2004 по 2008 (а.с.32-69).
Так, здійснюючи підприємницьку діяльність у наведений період, позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 із змінами та доповненнями.
Разом з тим, судом першої інстанції не встановлено заборгованості щодо сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів за період здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що станом на дату припинення фізичної особи-підприємця позивач мав заборгованість зі сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету.
Крім іншого, слід звернути увагу, що позивач зі свого боку вчинив всі залежні від нього дії для підтвердження факту зайняття підприємницькою діяльністю та сплати всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.
Отже, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області неправомірно відмовило позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів ведення ним підприємницької діяльності.
Слід відмітити, якщо поданих позивачем документів було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин.
Однак, матеріали справи відповідних доказів не містять, а відповідачем в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до державних органів з метою отримання додаткових документів для підтвердження трудового стажу позивача.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріалами справи не підтверджується намір відповідача реалізувати свої повноваження щодо з`ясування всіх обставин справи, що не може бути правовою підставою для позбавлення позивача права на соціальний захист та призначення пенсії.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Що стосується доводів апеляційної скарги про втручання суду в дискреційні повноваження Головного управління, то вони є помилковими.
Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області неправомірно відмовило у призначенні пенсії, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально та позивачем дотримано всі необхідні умови щодо його реалізації, суд вважає, що у даному випадку у відповідачів відсутня дискреція, як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Як слідує з аналізу положень статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. При цьому, перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Задоволення вимог щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи позивача, а за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії дозволить ефективно відновити порушені права позивача та не буде становити втручання у дискреційні повноваження відповідача.
Якщо дискреція органу передбачає лише два варіанти поведінки, і за наявних обставин доведено та встановлено судом, що "відмова" була незаконною, то зобов`язання судом органу державної влади задовольнити певне клопотання, вчинити відповідні дії не буде заміною повноважень, а буде способом відновлення порушених прав та інтересів суб`єкта, законності та справедливості загалом, як це передбачено Конституцією та Кодексом адміністративного судочинства України.
У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії судді
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі №320/46028/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає подальшому оскарженню.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
О.В.Карпушова