Справа № 375/103/26
Провадження № 2-др/375/17/26
УХВАЛА
12 серпня 2026 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Смик М.М.,
за участю секретаря судового засідання Киричок В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Боса І.В. (в режимі відеоконференції),
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області заяву адвоката Босої Ірини Вадимівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення про вішкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Боса І.В., звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 22 липня 2026 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1 598 грн щомісячно, починаючи з 19 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн.
27 липня 2026 року адвокат Боса І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. До заяви долучила: детальний опис робіт наданих ОСОБА_1 щодо розгляду справи № 375/103/26 у Рокитнянському районному суді Київської області; розписку про отримання оплати за послуги з правової допомоги від 10 липня 2025 року; заявку на надання послуг № 2 до договору про надання правової допомоги від 9 липня 2025 року; договір на надання правової допомоги від 9 липня 2025 року; акт від 22 липня 2026 року про надані послуги до договору про надання правової допомоги від 9 липня 2025 року, а також розписку ОСОБА_1 від 10 липня 2025 року.
11 серпня 2026 року адвокат Боса І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала уточнення до заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі, в яких вказувала на технічні помилки в заяві про ухвалення додаткового рішення.
У судовому засіданні адвокат Боса І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції) заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала та просила її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне залишити заяву про ухвалення додаткового рішення у справі без розгляду, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 12 ЦПК України).
У частині 1 статті 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 9 статті 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Частиною 1 статті 42 ЦПК України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) (частина 2 статті 183 ЦПК України).
Частиною 7 статті 43 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Пунктами 19, 59 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 року № 270 встановлено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.
Також пунктом 61 Правил визначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Основною метою використання опису вкладення є одержання відправником офіційних доказів направлення адресату конкретного переліку документів.
Листування з описом вкладення на відміну від інших відправлень (в тому числі рекомендованим листом) підтверджує вміст конверту, у якому направляється звернення, а тому заповнений у двох примірниках бланк опису вкладення є обов`язковим додатком.
Таким чином, належними доказами відправлення учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів, при зверненні до суду, є оригінали опису вкладення в поштовий конверт, в якому зазначений поіменний перелік документів, що надсилається адресату, та документу, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), які в сукупності підтверджують факт оплати відправником та надання відділенням зв`язку послуг з пересиланням листів з описів вкладення і перевірку працівником поштового зв`язку відповідності вкладення опису.
Через відсутність опису вкладення відправлень, з доданого списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів неможливо встановити, чи було взагалі відправлено вказані документи адресату та яку саме кореспонденцію йому було надіслано.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі №914/1955/17, відповідно до якого саме опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.
У відповідності до вимог частини 4 статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, заява про ухвалення додаткового рішення разом із доказами, які підтверджують понесені заявником витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, відповідачу направлена не була.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження направлення відповідачу зазначеної заяви та доданих до неї доказів, що свідчить про недотримання заявником установленого процесуального порядку звернення до суду з вимогою про відшкодування судових витрат.
За таких обставин, виявлене порушення вимог статті 183 ЦПК України є самостійною та достатньою підставою для повернення без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Наведений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/14138/18, від 24 березня 2021 року у справі № 756/2399/18 та від 30 червня 2022 року у справі № 640/1175/20, у яких наголошено на обов`язковості дотримання процесуального порядку повідомлення інших учасників справи про заявлені вимоги щодо розподілу судових витрат.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження №61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали докази надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25 лютого 2021 року у справі №906/977/19, від 1 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029 св 21), від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456 ск 21), від 2 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952 св 22) на стадії касаційного розгляду справи.
Вказані в ухвалі недотримання вимог статті 183 ЦПК України не можуть вважатись надмірним формалізмом, оскільки прийняття до розгляду заяви про постановлення додаткового рішення без дотримання встановленого цивільним процесуальним законом порядку призведе до обмеження принципу змагальності та рівності сторін.
Враховуючи зазначене, а також положення статті 183 ЦПК України щодо форми та змісту заяви з процесуальних питань, суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні про прийняття до розгляду заяви про постановлення додаткового рішення. Вибіркове надання судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового призведе до порушення зазначеного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. UKRAINE», № 19164/04, пункт 47).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі без розгляду.
Керуючись статтями 12, 42, 81, 133, 137, 141, 270, 353 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву адвоката Босої Ірини Вадимівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст ухвали складено 12 серпня 2026 року.
Суддя Марина СМИК