ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/26982/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак» звернулося до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА 100380/2023/000006/1 від 07.02.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100380/2023/000075 від 07.02.2023.
Позов мотивовано тим, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, а подані документи не містять розбіжностей. Проте, митний орган зазначених документів не визнав достатніми для підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Київська митниця звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 19 грудня 2024 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Вважає, що з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Надані декларантом додаткові документи не у повному обсязі, а надані не усувають раніше встановлених розбіжностей. Причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості; наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В. відкрито апеляційне провадження, встановлено строк, протягом якого учасники справи можуть подати відзив на апеляційну скаргу.
Наказом голови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 року № 22 к/гс «Про надання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною ОСОБА_1 » судді ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, з 12 травня по 17 липня 2026 року.
Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ та заяв про прийняття додаткових судових рішень, які перебувають у провадженні судді Єгорової Н.М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025, справа №320/26982/23 передана судді-доповідачу - Кузьмишиній О.М.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Кузьмишиної О.М. та суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В. від 03.06.2025 прийнято справу №320/26982/23 до свого провадження. Іншою ухвалою від 10.02.2026 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Від представника позивача до суду 25.02.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до проформи-інвойсів №V-VKRG+22-0117 від 14.12.2022 і № V-VKRG+23-0221 від 20.01.2023 та інвойсів №V-RG+23-019355 (W) від 01.02.2023 і № V-RG+23-019356 (W) від 01.02.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРГОПАК» здійснювало імпорт в Україну ганчірки для підлоги для щоденного використання від компанії Kirschauer Textil GmbH (Німеччина). Згідно умов проформи-інфойсів поставка від компанії Kirschauer Textil GmbH (Німеччина) здійснювалася на умовах попередньої оплати.
Позивачем 06.02.2023 надіслано до Київської митниці митну декларацію №23UA10[телефон приховано]U2, в якій визначено митну вартість за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору із врахування загальної вартості товару за вищезазначеними інвойсами у розмірі 15382 Євро, загальні витрати на транспортування та навантаженню - 70 000 грн., що в загальній сумі складало 17132,82 Євро, або у перерахунку по курсу НБУ на момент митного оформлення 685071,11 грн.
До митної декларації позивачем додано документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, які імпортуються, а саме:
- рахунок-проформа №V-VKRG+22-0117 від 14.12.2022;
- рахунок-проформа №V-VKRG+23-0221 від 20.01.2023;
- рахунок-фактура №V-RG+23-019355 (W) від 01.02.2023;
- рахунок-фактура № V-RG+23-019356 (W) від 01.02.2023;
- автотранспортна накладна б/н від 01.02.2023;
- автотранспортна накладна б/н від 01.02.2023;
- платіжне доручення №10 від 24.01.2023 (що підтверджує оплату товару);
- платіжне доручення №188 від 16.12.2022 (що підтверджує оплату товару);
- рахунок-фактура про підтвердження транспортно-експедиційних витрат №0967-SP від 20.01.23р;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортно-експедиційні витрати від 01.02.2023;
- договір про надання послуг митного брокера №LPU-ER 2 від 04.04.2022;
- договір (контракт) про перевезення №1-17/10/19-СП від 17.10.2019;
- договір (контракт) про перевезення №1-19/09/22-SP від 19.09.2022;
- заявка на перевезення вантажу №1-20/01 від 20.01.2023ж
- копію митної декларації країни-відправлення №23DE568798589532E6 від 19.01.2023;
- копію митної декларації країни-відправлення №23DE568798590281E7 від 19.01.2023;
- додатково надіслано сертифікат якості виробника, що підтверджується відомостями, зазначеними в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100180/2023/000075.
Відповідачем 07.02.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100180/2023/000006/1, в якому зазначено, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В оскаржуваному рішенні відповідач також зазначив, що з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні у зв`язку із тим, що у митниці є підстави вважати, що заявлена позивачем митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» з підстав наявності у митного органу інформації щодо вищої митної вартості подібного товару.
Відповідно до граф 28 та 30 оскаржуваного рішення заявлену декларантом митну вартість товару відповідачем збільшено з 17132,82 Євро до 26186,23 Євро за курсом НБУ на день прийняття рішення, тобто різниця незаконного завищення митним органом митної вартості товару становить на 9056,47 євро більше, ніж заявлено в митній декларації, що призвело до завищення митних платежів при розмитненні товару.
Позивачем 26.04.2023 у порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України надіслано митному органу додаткові пояснення та документи для підтвердження заявленої вартості товарів, а саме:
- заяву про надання додаткових документів №96 від 26.04.2023;
- експертний висновок ТПП №О-52 від 22.02.2023.
Розглянувши подані документи, Київська митниця Держмитслужби листом від 03.05.2023 №7.8-2/15/13/8505 повідомила, що не вбачає підстав для скасування рішення про коригування митної вартості від 07.02.2023 №UA100380/2023/000006/1.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Частиною першою статті 318 Митного кодексу України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
За приписами п.п. 23-24 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Положеннями статей 49, 50 Митного кодексу України закріплено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно частин першої, другої статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
В силу вимог частин першої, другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Нормами частини третьої статті 53 Митного кодексу України закріплено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
За приписами частин першої та другої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно вимог статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Щодо доводів апелянта про те, що декларантом до митного оформлення відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України подано платіжні доручення в іноземній валюті від 16.12.2022 №188 на суму оплати 3141,30 Євро та від 24.01.2023 №10 на суму 13929 Євро ( загальна сума 17070,60 євро), тоді як відповідно до інвойсів від 01.02.2023 №V-RG+23-019355 (W) та № V-RG+23-019356 (W) фактурна вартість товарів становить 15382,20 Євро, колегія суддів зазначає наступне.
З фактичних обставин справи вбачається, що до митного оформлення подані попередні рахунки проформи (Proforma invoice) №V-VKRG+22-0117 від 14.12.2022 та рахунок-проформа (Proforma invoice) №V-VKRG+23-0221 від 20.01.2023 згідно яких здійснювалася оплата товару на умовах попередньої оплати.
Числові значення, зазначені у попередніх рахунках №V-VKRG+22-0117 від 14.12.2022, №V-VKRG+23-0221 від 20.01.2023 та в платіжних інструкціях №188 від 16.12.2022, №10 від 24.01.2023, які підтверджують попередню оплату за товар повністю співпадають.
Так, відмінність сум у рахунках (інвойсах) та платіжних дорученнях виникла у зв`язку із тим тим, що товару було завантажено менше, ніж попередньо погоджено та оплачено згідно проформ, а тому існують відмінності між сумами, зазначеними в проформі V-VKRG+23-0221 від 20.01.2023, платіжному дорученні на його оплату №10 від 24.01.2023 та самому інвойсі №. V-RG+23-019356 від 01.02.2023.
При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що проформи інвойсів подані до митного оформлення разом із митною декларацією, що давало відповідачу повною мірою визначити складові митної вартості товару.
Натомість Київська митниця застосовує надмірний формалізм, незважаючи на надані до митного оформлення документи.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що інвойс-проформа згідно з правилами міжнародної торгівлі є попереднім документом, що містить відомості про ціну та вартість товару, але не містить вимоги про сплату зазначеної у ньому суми. У міжнародній практиці рахунок-проформа є товаросупровідним документом і на відміну від рахунку-фактури, одержувач рахунку-проформи не зобов`язаний оплачувати зазначену в ньому суму.
Відмінність проформи-інвойсу від основного інвойсу полягає у тому, що деякі дані, наприклад, кількість або ціна одиниць, дата оплати в проформі-інвойсі попередні, і можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення. Також можуть змінитися моделі або артикули деяких виробів, наприклад, ідентичні за змістом і формою, але різні за кольором.
Слід також враховувати, що умови договору, та поставок, що здійснюватимуться на його виконання, можуть змінюватися та в подальшому підтверджуватися корект-інвойсами.
Щодо доводів апелянта про те, що подані до митного оформлення платіжні дорученнях в іноземній валюті від 16.12.2022 № 188 на суму 3141,30 EUR та від 24.01.2023 № 10 на суму 13929,30 EUR не містять відміток банку про виконання зазначених банківських платіжних документів, суд зазначає таке.
Апелянтом в суді першої та апеляційної інстанції не наведено відомостей про те, яким саме чином наявність або відсутність таких відміток впливає на визначення митної вартості товару, як і необхідності та обов`язковості їх наявності у наданих копіях.
До того ж доказів, які б свідчили про недійсність чи підробку платіжного документа відповідачем до суду не надано.
Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу наявність чи відсутність відмітки банку в платіжному дорученні, безпосередньо ціни товару та складових митної вартості не стосуються.
У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана підстава не може бути основою для коригування митної вартості товару.
Крім того, суд зазначає, що квитанція або платіжне доручення підтверджують лише факт переказу коштів, але не визначають суму, яку належить сплатити за відповідний товар.
Прямого зв`язку між інформацією з платіжного доручення та митною вартістю товару немає. Більше того, обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Окрім того, в матеріалах справи є платіжні доручення, які містять відмітки банку.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до графи 44МД від 06.02.2023 транспортне експедирування здійснюється на підставі договору транспортного експедирування від 17.10.2019 №1-17/10/19-СП. Частиною 2.1. договору транспортного експедирування від 17.10.2019 №1-17/10/19-СП передбачено, що експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що подаються замовником. Декларантом до митного оформлення відповідно до ч. 2.1. договору транспортного експедирування від 17.10.2019 №1-17/10/19-СП подано заявку-договір від 20.01.2023 №1-20/01 до договору №1-17/10/19-СП від 17.10.2023. З огляду на вищевикладене, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості.
З цього приводу суд зазначає, що позивачем подані пояснення, в який останній повідомив, що зважаючи на дату договору, на яку йде посилання в заявці на перевезення, яку підкреслює в рішенні митний орган «від 17.10.2023», тобто дата, яка на момент митного оформлення, так і на поточну дату не настала, цілком очевидно та зрозуміло, що в зазначенні року підписання договору « 2023» замість « 2019» допущена технічна помилка, до того ж всі числові значення та дані, зазначені в заявці №1-20/01 від 20.01.2023 повністю співпадають із числовими значеннями та даними, зазначеними в інших документах, які подані до митного оформлення на підтвердження витрат на перевезення.
Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що посилання митного органу на невірну дату договору в заявці на перевезення не можуть бути прийняті до уваги, оскільки даний документ не є суттєвим як у підтвердженні витрат на перевезення, так і визначенні складової митної вартості товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України перелічений вичерпний перелік документів, які додатково може витребувати митний орган. В даному переліку не зазначено заявки на перевезення вантажів. Отже, заявка на перевезення вантажу не є суттєвим документом, який впливає на митну вартість товару.
Щодо доводів апелянта про те, що передбачених положенням Наказу №599 банківських платіжних документів декларантом до митного органу не надано, також не наданий акт наданих послуг передбачений п.2.5. вищезазначеного договору, суд зазначає, що відповідно до заявки на перевезення вантажу №1-20/01 від 20.01.2023, так і в рахунку про підтвердження транспортних витрат №0967-SP від 20.01.2023 зазначено про те, що кінцевою точкою доставки вантажу є м. Канів.
Отже, платіжних документів про оплату послуг перевезення, а також акту наданих послуг під час митного оформлення не було в позивача, оскільки послуги на той момент не були надані в повному обсязі та не оплачені, тобто товар не доставлений до кінцевої точки м. Канів.
Водночас позивачем до матеріалів справи надано платіжний документ та акт прийому-передачі наданих послуг, які повністю підтверджують заявлені до митного оформлення витрати на перевезення, а позивач на момент митного оформлення, надав всі наявні в нього на той момент документи щодо підтвердження транспортних витрат, а саме: рахунок-фактуру про підтвердження транспортно- експедиційних витрат №0967-SP від 20.01.23, документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортно-експедиційні витрати від 01.02.2023, договір (контракт) про перевезення №1-17/10/19-СП від 17.10.2019.
Додатково колегія суддів зазначає, що про даний аргумент відповідач не зазначав в оскаржуваному рішенні. Вказані обставини свідчать про те, що відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийнятого Київською митницею рішення про коригування митної вартості, посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття.
Такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, втім, не зазначено ті обставини, на які відповідач посилається у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі.
Оскільки вказана підстава не була предметом рішення Київської митниці про коригування митної вартості №UА 100380/2023/000006/1 від 07.02.2023, а тому не може братись судом до уваги, враховуючи принцип правової визначеності.
Окрім того, суд зазначає, що відповідачем не взято до уваги експертний висновок ТПП №О-52 від 22.02.2023, який наданий позивачем додатково для спростування сумнівів щодо заявленої митної вартості товару.
Вищевказаний доказ є додатковим документом, передбаченим пунктом 8 частини третьої статті 53 Митного Кодексу України, що подається декларантом на вимогу органу доходів і зборів, а саме: висновком про вартісні характеристики товарів, підготовленим спеціалізованими експертними організаціями. Даний доказ підтверджує ринкову вартість товару.
Виходячи із зазначеного, позивачем до митного оформлення подано повний перелік документів, як разом з митною декларацією, так і додатково, в порядку п. 8 статті 55 Митного кодексу України, які повністю підтверджували всі складові митної вартості товару, що підтверджується відомостями, зазначеними в картці відмови та доказами направки додаткових документів, які містяться в матеріалах справи.
В свою чергу, достатніх аргументів і пояснень щодо конкретних обставин, які викликали сумніви у митного органу в правильності визначення митної вартості, на підставі поданих з митною декларацією документів, що призвело до витребування додаткових документів та неможливості їх перевірки, митний орган не надав, натомість до уваги не було взято повний перелік документів, які подавались до митного оформлення та застосовано надмірний формалізм при винесенні незаконного рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованим застосування митним органом другорядного методу - резервного методу визначення митної вартості.
Водночас апеляційна скарга Київської митниці не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом оцінки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №320/26982/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Є.О.Сорочко
Є.В.Чаку