Справа № 127/39441/25
Провадження № 22-ц/801/1413/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Голота Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року Справа № 127/39441/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Оніщука В.В., Панасюка О.С.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/39441/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2026, ухвалене у складі судді Романюк Л.Ф. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 26.03.2026, -
в с т а н о в и в :
17.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 019/3125606-СК від 5.12.2016 розмірі 29034,10 грн, з яких: 21200,99 грн залишок заборгованості по основному боргу, 5533,11 грн по процентам, 2300,00 грн пеня.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 5.12.2016 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 019/3125606-СК.
25.06.2020 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №б/н від 25.06.2020, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 25.06.2020, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 019/3125606-СК в розмірі 29034,1 грн, з яких: 21200,99 грн залишок заборгованості по основному боргу, 5533,11 грн по процентам, 2300,00 грн пеня. Відповідач не виконала свого зобов`язання.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2026 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 019/3125606-СК в розмірі 29034,10 грн; а також 3028,00 грн судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу (вх № 5375/26-вх від 30.04.2026), яка подана засобами поштового зв`язку 27.04.2026, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4542 грн.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що : (1) відповідач не отримував копію ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження, тому не мав можливості надавати пояснення, відзив, заперечення та інші документи; в т. ч. заяви про застосування строків позовної давності; (2) позивачем не надано доказів, що відповідач отримав кредитні кошти, та що їх не повернув; (3) ухвала суду першої інстанції про витребування доказів виконана не була; (4) судом першої інстанції не досліджено ту обставину, що у відповідача була відсутня правова підстава сплачувати позивачу суму заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з неповідомленням його за наданням відповідних доказів про зміну кредитора.
Щодо забезпечення права на подання відзиву.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 127/39441/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2026. Надіслано учасникам справи копію апеляційної скарги, роз`яснено їм право подати відзив на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України (з наданням доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів заявнику) у 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали від 19.05.2026 отримано позивачем 21.05.2026 об 11:03 год, про що свідчить довідка про доставку електронного документу /а. с. 82/.
22.05.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 6587/26-вх від 25.05.2026) ТОВ «ФК «ЄАПБ», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
До відзиву позивачем додано : копію виписки по особовому рахунку кредитного договору № 019/3125606-СК за період з 5.12.2016 по 25.06.2020 ОСОБА_1 /а. с. 96-153/; копію договору факторингу № б/н від 25.06.2020 /а с. 154-160/.
Ознайомившись із доданими до відзиву доказами, колегія суддів враховуючи положення статті 367 ЦПК України, те, що ці докази подаються на спростування аргументів апеляційної скарги, в суді першої інстанції справа розглянута без виклику сторін, відповідачем не подавався відзив на позов, тому, з метою всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, від яких залежить правильне вирішення справи, дійшла висновку про приєднання до матеріалів справи доданих до відзиву доказів.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2026 у справі з ціною позову (29034,10 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16.06.2026 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні Вінницького апеляційного суду, зала № 2, за адресою: м. Вінниця вул. Соборна, 6, який у відповідності до норм статей 368, 369 ЦПК України постановлено здійснити без повідомлення учасників справи не раніше як через п`ятнадцять днів, але протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.06.2026 продовжено строк розгляду справи на п`ятнадцять днів.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
5.12.2016 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір № 019/3125606-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки (з можливістю встановлення кредитного ліміту), підписанням якої відповідач акцептувала Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті Банку та беззастережно приєдналася до умов Договору /а. с. 4/.
Строк дії кредитного ліміту за кредитним договором становить 365 днів з моменту повідомлення Банком про факт встановлення Кредитного ліміту. При цьому після закінчення зазначеного періоду, строк дії Кредитного ліміту автоматично пролонгується, окрім випадків: якщо Банк прийняв рішення не продовжувати строк дії Кредитного ліміту; направлення Клієнтом до Банку письмової заяви про відмову від користування лімітом; Кредитної лінії та/або про закриття Поточного рахунку /а. с. 5-7/.
У заяві-договорі № 019/3125606-СК; додатку № 1 до заяви-договору № 019/3125606-СК; заяві про відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися із використанням електронних платіжних засобів; Заяві-анкеті на оформлення банківських продуктів міститься власноручний підпис ОСОБА_1 /а. с. 4-9/.
25.06.2020 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №б/н від 25.06.2020, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. До договору факторингу позивачем додано копію акта прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги за договором факторингу № б/н від 25.06.2020, копію витягу з Реєстру прав вимоги до договору факторингу № б/н від 25.06.2020 /а. с. 14-18/.
Згідно розрахунку заборгованості за період з 25.06.2020 по 31.10.2025 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 019/3125606-СК від 05.12.2016 в сумі 29034,10 грн, з яких: 21200,99 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту; 5533,11 грн - по відсоткам; 2300,00 грн - пеня /а. с. 13/.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому наявні правові підстави для їх задоволення.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Щодо доведеності укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 019/3125606-СК від 5.12.2016 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено судом першої інстанції, 5.12.2016 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір № 019/3125606-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки (з можливістю встановлення кредитного ліміту), підписанням якої відповідач акцептувала Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті Банку та беззастережно приєдналася до умов Договору /а. с. 4/.
В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору № 019/3125606-СК від 5.12.2016 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 .
Щодо доведеності відступлення права вимоги за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 019/3125606-СК від 5.12.2016, укладеного між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.
Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доведеність позовних вимог, розмір заборгованості, набуття новим кредитом права вимоги до боржника покладається процесуальним законом у справах цієї категорії на позивача.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
25.06.2020 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №б/н від 25.06.2020, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. До договору факторингу позивачем додано копію акта прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги за договором факторингу № б/н від 25.06.2020, копію витягу з Реєстру прав вимоги до договору факторингу № б/н від 25.06.2020 /а. с. 14-18/.
Відповідно до п.2.3 договору, відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитним договором, та їх перехід від клієнта дол фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимоги згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру прав вимог - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги боргу та є невід`ємною частиною цього договору.
Доказів того, що договір факторингу №б/н від 25.06.2020, укладений між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», визнано недійсним суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем доведено ту обставину, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статус нового кредитора за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 019/3125606-СК від 5.12.2016, укладеного між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 ,
Щодо доведеності розміру заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 019/3125606-СК від 5.12.2016, апеляційний суд зазначає наступне.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до умов договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 019/3125606-СК від 5.12.2016, строк дії кредитного ліміту за кредитним договором становить 365 днів з моменту повідомлення Банком про факт встановлення кредитного ліміту. При цьому після закінчення зазначеного періоду, строк дії кредитного ліміту автоматично пролонгується, окрім випадків: якщо Банк прийняв рішення не продовжувати строк дії кредитного ліміту; направлення клієнтом до банку письмової заяви про відмову від користування лімітом; кредитної лінії та/або про закриття Поточного рахунку /а. с. 5-7/. У заяві-договорі № 019/3125606-СК; додатку № 1 до заяви-договору № 019/3125606-СК; заяві про відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися із використанням електронних платіжних засобів; заяві-анкеті на оформлення банківських продуктів міститься власноручний підпис ОСОБА_1 /а. с. 4-9/.
Позивачем на підтвердження розміру заборгованості надано суду докази (виписку по рахунку /а. с. 96-153/, розрахунок заборгованості), які відповідачем не спростовані.
Судом першої інстанції правомірно зазначено й про те, що пеня була нарахована за період, який передував запровадженню карантину та воєнного стану. На момент її нарахування діяли загальні норми цивільного законодавства, які не передбачали заборони на стягнення пені.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не отримував копію ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження, тому не мав можливості надавати пояснення, відзив, заперечення та інші документи; в т. ч. заяви про застосування строків позовної давності, апеляційний суд відхиляє, оскільки в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R067086428633 про отримання копії ухвали 30.01.2026 /а. с. 50/.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R067086428633.
Аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів, що відповідач отримав кредитні кошти, та що їх не повернув, апеляційний суд не вважає достатніми для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки позивачем додано до відзиву на апеляційну скаргу виписку по рахунку та розрахунок заборгованості, які підтверджують розмір заборгованості відповідача. Ці докази відповідачем не спростована.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не досліджено ту обставину, що у відповідача була відсутня правова підстава сплачувати позивачу суму заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з неповідомленням його за наданням відповідних доказів про зміну кредитора, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора (постанова КЦС ВС від 06.02.2018 у справі № 278/1679/13-ц).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2026 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2026 у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
О. С. Панасюк