Номер провадження: 22-ц/813/6489/26
Справа № 947/1757/26
Головуючий у першій інстанції Скриль Ю. А.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Скриль Ю.А., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У січні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю. «Українські фінансові операції» (далі по тексту - ТОВ «Українські фінансові операції») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначено, що 06.01.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4275078 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 2000,00 грн на 364 дні, зі стандартною процентною ставкою 2,50% в день, яка застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору, а також зі зниженою процентною ставкою 0,01% в день, яка застосовується на відповідних умовах.
За даними поданого розрахунку заборгованості за договором за період з 06.01.2024 по 26.07.2024 первісним кредитором нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 10150,00 грн.
26.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №26/07/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до умов строк дії п. 1.3 договору №4275078 строк кредиту 364 днів. Станом на дату укладання договору факторингу від 26.07.2024 № 26/07/2024, строк дії договору №4275078 від 06.01.2024 не закінчився, а тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 27.07.2024 по 03.01.2025 (161 календарний день) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 8050,00 грн. (2000,00 грн х 2,5% = 50 грн х 161 календарних дні = 8050,00 грн).
Таким чином, за твердженням позивача, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4275078 від 06.01.2024 на загальну суму20200,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 2000,00 грн, суми заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором 10150,00 грн, суми заборгованості за відсотками, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 161 календарних днів 8050,00 грн та із вимогою про стягнення якої позивачем звернувся до суду.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31.03.2026 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.01.2024 № 4275078 у розмірі 2001 (дві тисячі одну) гривню 20 копійок, з яких: 2000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1,20 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; в іншій частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні процентів за користування коштами за період з 13.01.2024 по 04.01.2025 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги в частині стягнення процентів задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по процентам за користування кредитними коштам и за період з 06.01.2024 по 04.01.2025 у загальній сумі 11640,0 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції взнано нікчемними умови договору в частині процентів за користування кредитними коштами, проте не враховано зміни до Закону України «Про споживче кредитування, які набрали чинності з 24.12.2023 щодо розміру денної процентної ставки та порядок розрахунку. При цьому, згідно тверджень скаржника, не врахована практику Верховного Суду в даній категорії справ.
Рішення суду оскаржується скаржником виключно в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України учасники справи не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Однак оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає вказаний вимогам закону, з огляду на наступне.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що положення п. 1.4.1 договору №4353069 від 02.02.2024 про визначення денної процентної ставки у розмірі 2,50% є нікчемними, а тому в силу нікчемності вказаних умов пункту договору проценти є неузгодженими, а отже не підлягають нарахуванню та стягненню.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Окрім того, відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Матеріалами справи встановлено, що 06.01.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4275078про надання коштів на умовах споживчого кредиту у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію». Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 88517 та факт підписання такого останнім в судовому порядку не оскаржується.
Факт подальшого перерахування кредитних коштів у визначеному умовами договору розмірі - 2000,0 грн також підтверджується матеріалами справи та учасниками провадження не заперечується.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості за тілом кредиту не оскаржується.
На підтвердження заявленого розміру заборгованості позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок, проведений первісним кредитором, згідно якого загальний розмір заборгованості за кредитом станом на 26.07.2024 (дату укладення договору факторингу) становить 12150,00 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10150,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості проведеним ТОВ «Українські фінансові операції» після укладення договору факторингу, за договором № 4275078 про надання споживчого кредиту від 06.01.2024, а саме за 161 календарний день (27.07.2024 - 03.01.2025), встановлено, що сума основного боргу, на яку нараховується процентна ставка: 2000,00 грн, процентна ставка: 2,5%, сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами за 161 день - 8050,00 грн.
Відповідачем в свою чергу на спростування заявленого ТОВ «Українські фінансові операції» розміру заборгованості альтернативного розрахунку за кредитним договором не надано.
Пунктом 1.4 вказаного договору про надання коштів визначено, що тип процентної ставки - фіксована та за користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3 договору; знижена процентна ставка становить 0,01 % та застосовується у випадку, якщо клієнт до 12.01.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, то в такому випадку клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставко.
Вчинення відповідачем вказаних дій та як наслідок нарахування процентів за зниженою процентною ставкою з матеріалів справи не вбачається.
Положення п. 1.5 містить визначення орієнтовною реальної річної процентної ставки на дату укладення договору, а саме: за стандартною ставкою за весь строку кредиту 539657,25 % річних.
Тобто, з наведеного вбачається обумовлення сторонами умов кредитування в частині розміру процентів за користування кредитом та порядку їх нарахування.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення нікчемним пункту договору про надання фінансового кредиту в частині встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,50 %, виходячи з встановленого розміру максимальної процентної ставки 1%, Законом України «Про споживче кредитування», а тому в силу нікчемності вказаних умов пунктів 1.4 договору, проценти є неузгодженими та відповідно не підлягають нарахуванню та стягненню, з огляду на наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, яким доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, згідно якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вищезазначений договір № 4275078 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено 06.01.2024, тобто після набуття законної сили зазначених положень щодо внесення змін до п. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» в частині розмір денної процентної ставки.
Натомість, положеннями п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %».
Тобто, з огляду на викладене, розмір денної процентної ставки повинен становить перші 120 днів (з 24.12.2023 по 22.04.2024) максимальна процентна ставка не більше 2,5 %; наступні 120 днів (з 23.04.2024 по 20.08.2024) не більше 1,5 %; з 21.08.2024 не більше ніж 1%.
У постанові від 13.02.2019 у справі № 753/23979/15-ц Верховним Судом зазначено, що «суд повинен належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором, як позивача, так і відповідача), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на їх спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Зважаючи на викладене,нарахування відсотків по даному договорі має відбуватися наступним чином:
- з 06.01.2024 по 22.04.2024 розмір процентної ставки - 2,5 %, що становить 5400,0 грн (2000:100*2,5*108);
- з 23.04.2024 по 20.08.2024 розмір процентної ставки 1,5 %, що становить 3600,0 грн (2000:100*1,5*120);
- з 21.08.2024 по 05.01.2025 (кінцеву дату строку кредитування) розмір процентної ставки 1%, що становить 2760,0 грн (2000:100*1*138).
Тобто, заборгованість за процентами по кредиту, з урахуванням Закону України № 3498-IX, за період з 06.01.2024 по 05.01.2025 та підлягає стягненню з відповідача 11760,0 грн.
Однак вищевикладені встановлені судом обставини справи не враховано судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, у зв`язку із чим передчасно та помилкового зроблено висновок про відмову у задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасування в частині позовних вимог про стягнення процентів за кредитом, із ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
За подання позовної заяви ТОВ «Українські фінансові операції» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 13336 від 17.12.2025.
За подання апеляційної скарги ТОВ «Українські фінансові операції» сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2406 від 07.04.2026.
З урахуванням висновків суду про наявність підстав для задоволення апеляційної скарг, скасування оскаржуваного рішення в частині розміру заборгованості за процентами із ухвалення в даній частині нового про часткове задоволення позовних (68,1 % задоволені позовні вимоги в загальному від заявлених) судовий збір, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» становить 4124,13 грн.
При цьому, з огляду на розмір задоволених позовних вимог та положення ст.ст. 131, 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача за результати розгляду справи становить 6810,0 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2026 року в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам скасувати та ухвали в скасовані частині нове.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19, літ. «Н», «П») заборгованість по процентам за договором № 4275078 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 11760 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19, літ. «Н», «П») сплачений судовий збір у розмірі 4124 (чотири тисячі сто двадцять чотири) грн 13 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 6810 (шість тисяч вісімсот десять) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 12 серпня 2026 року.
Головуючий О.С. Комлева
Судді М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік