Номер провадження: 22-ц/813/6998/26
Справа № 494/547/26
Головуючий у першій інстанції Панчишин А. Ю.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковтун Катерина Володимирівна на рішення Березівського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Панчишина А.Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, -
в с т а н о в и в:
У березні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, до закінчення нею навчання, а саме до 29.06.2027 року.
В обґрунтування свого позову ОСОБА_2 зазначала, що з 24.04.2004 року по 15.12.2023 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 , який рішенням Березівського районного суду Одеської обл. від 15.12.2023 року був розірваний.
Від спільного проживання сторони мають двох дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач працює водієм «Березівського Агрошляхбуд» та регулярно отримує заробітну плату.
Спільна з ОСОБА_1 донька ОСОБА_3 навчається в КЗ «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж» у 31 групі III курсу денного відділення бюджетної форми навчання з терміном навчання по 29.06.2027 року.
Дитина зареєстрована та проживає з позивачкою за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є здоровим та працездатним. ІНФОРМАЦІЯ_4 спільному сину виповнилось 18 років та чоловік вже не сплачує аліменти на його утримання, хоча син продовжує навчання. У зв`язку з цими обставинами ОСОБА_2 змушена звернутись до суду за захистом своїх прав та прав дитини.
Доходів позивачки недостатньо для того, щоб забезпечити нормальний рівень життя та навчання доньки. ОСОБА_2 несе витрати на її проживання, харчування, одяг, канцтовари, інші потреби, у зв`язку з чим перебуває у скрутному матеріальному становищі, так як виховує та утримує дітей одна. За даних підстав позивачка вважає, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу доньці, яка навчається.
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається на ІІІ курсі Комунального закладу «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж» на ІІІ курсі спеціальності 223 Медсестринство ОПП «Сестринська справа» денного відділення бюджетної форми навчання, у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду - 10 березня 2026 року і до закінчення нею навчання, а саме - 29.06.2027 року, але не більше ніж до досягнення віку 23 років.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягало негайному виконанню.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковтун К.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково, стягнути аліменти у розмірі 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до закінчення навчання, а саме до 29.06.2027 року, але не більше ніж до досягнення 23 років, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги подану до суду заяву про відкладення розгляду справи та розглянув справу, чим позбавив ОСОБА_1 права на подачу відзиву, та не дослідив докази, які б були підставою для зменшення розміру аліментів.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Відповідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, та стягуючи з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів на спростування вимог позивачки, зокрема неможливості надання матеріальної допомоги за станом здоров`я чи з інших поважних причин, наявність інших утриманців, відповідач ОСОБА_1 суду не надав.
Колегія суддів не може погодитися в повному обсязі з такими висновками суду, з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 24.04.2004 року по 15.12.2023 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 15.12.2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний.
Від спільного шлюбу сторони мають повнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.02.2008 року, виданого виконавчим комітетом Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області, актовий запис №01.
Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області від 04.03.2026 року за вих. №177, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована та проживає разом з позивачкою за однією адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується копією витягу з реєстру Раухівської територіальної громади за №2022/000395634 від 23.08.2022 року та копією витягу з реєстру Раухівської територіальної громади за №2023/009157026 від 09.11.2023 року.
Відповідно до довідки, виданої Комунальним закладом «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж» від 03.03.2026 року за вих. №150-з, ОСОБА_3 навчається в КЗ «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж» у 31 групі ІІІ курсу спеціальності 223 Медсестринство ОПП «Сестринська справа» денного відділення бюджетної форми навчання. Термін закінчення навчального закладу 29.06.2027 року.
ОСОБА_3 не має можливості працювати та самостійно себе утримувати, оскільки продовжує навчання на денній формі навчання, тобто потребує матеріальної допомоги.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Частиною другою статті 199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Так, обов`язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно з статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Відповідно до статті 201 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу.
Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи дочці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Статтею 200 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Тобто, на відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько можливість надання такого утримання та чи повнолітні дочка, син, що продовжують навчання, у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність передбачених статтею 199 СК України підстав для покладення на відповідача обов`язку з утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.
Разом із тим, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів у розмірі 1/4 частки не в повній мірі відповідає принципу співмірності та балансу інтересів сторін, з огляду на сукупність встановлених у справі обставин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не взяв до уваги, що сторони від шлюбу також мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є повнолітнім та на підставі рішення Березівського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2025 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який продовжує навчання в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду, а саме: з 12.09.2025 року та до 07.01.2028 року, за умови його навчання.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано належних доказів стягнення з відповідача аліментів у визначеному розмірі.
Отже, беручи до уваги характер спірних правовідносин, вік та потреби повнолітньої доньки, факт її навчання, а також необхідність дотримання розумного балансу між інтересами дитини та платника аліментів, колегія суддів вважає за доцільне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів, зменшивши його з 1/4 частини до 1/6 частини.
Такий розмір аліментів є необхідним і достатнім для забезпечення потреб повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, та водночас відповідає принципам справедливості, розумності й співмірності, закріпленим у сімейному законодавстві, приймаючи також до уваги, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на повнолітню доньку.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання, однак, вважає за необхідне уточнити баланс інтересів сторін шляхом коригування визначеного розміру аліментів з урахуванням доводів апеляційної скарги, які частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Доводи апеляційної скарги про те, що стягненню підлягаютьаліменти у розмірі 1/8 частки, та суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_1 здійснює утримання батьків, які є особами з інвалідністю та потребують постійної фінансової допомоги на забезпечення життєвих потреб, лікування, придбання медикаментів та належного догляду, колегія суддів залишає без задоволення за відсутністю в матеріалах справи належних доказів на підтвердження вказаних обставин.
Доводи ОСОБА_1 про те, що на його утриманні також перебуває неповнолітня дитина, забезпечення якої є прямим обов`язком, відповідно до вимог сімейного законодавства, колегія суддів відхиляє, приймаючи до уваги обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За таких підстав, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам законодавства та підлягає зміні.
Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги, що позивачка звільнена від сплати судового збору, сплаченого апелянтом судового збору, частково задоволеної апеляційної скарги, зміни судового рішення зі зменшенням розміру стягнутих судом аліментів, колегія суддів вважає, що відповідачу компенсується за рахунок держави судовий збір у розмірі 658,95 грн.
З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст. 368-369, 374-376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковтун Катерина Володимирівна - задовольнити частково.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року - змінити, стягнувши з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду - 10 березня 2026 року і до закінчення нею навчання, а саме до 29.06.2027 року, але не більше ніж до досягнення віку 23 років.
Компенсувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України сплачений судовий збір у розмірі 658 гривень 95 копійок.
Рішення суду в частині негайного виконання стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 12 серпня 2026 року.
Головуючий _________________________________________ О.С. Комлева
Судді: _________________________________________ В.А. Коновалова
_________________________________________ Ю.П. Лозко