ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
11 серпня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 741/1467/25
Головуючий у першій інстанції - Крупина А. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1393/26
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Любчика О.В., Шарапової О.Л.
секретар: Шкарупа Ю.В.
Заявник: ОСОБА_1
Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Міністерство оборони України
Розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою (суддя Крупина А.О.), ухвалене у м.Носівка, повний текст рішення складено 08 квітня 2026 року,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про оголошення ОСОБА_5 , померлим (загиблим) у ході виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини та участі у бойових діях, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, який перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій, від дня вірогідної смерті (загибелі) ОСОБА_5 , визначивши місце смерті (загибелі) в районі населеного пункту Опитне Бахмутського району Донецької області. Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_5 є чоловіком заявниці, який був призваний на військову службу під час мобілізації 10 червня 2022 року і був направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , де він займав посаду водія 3-го відділення розвідувального взводу. В грудні 2022 року ОСОБА_1 отримала корінець сповіщення про безвісти зниклого, за змістом якого ОСОБА_5 зник безвісти за особливих обставин в районі населеного пункту Опитне Бахмутського району Донецької області. У рамках відповідного службового розслідування було встановлено, що в ході бойових дій 04 грудня 2022 року ОСОБА_5 отримав поранення обох ніг та, не маючи змоги пересуватись, залишився на позиції прикривати відступ інших військовослужбовців і його подальша доля невідома. За результатами вказаного службового розслідування вирішено солдата ОСОБА_5 вважати таким, що зник безвісти. За доводами ОСОБА_1 , на даний час відсутні будь-які відомості про те, що її чоловік живий, перебуває в полоні, знаходиться на непідконтрольній території з інших причин, виїхав за межі України і є підстави вірогідно припустити його загибель у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини. Оголошення ОСОБА_5 померлим (загиблим) необхідне заявниці для реалізації своїх спадкових прав та отримання соціальних гарантій, передбачених постановою КМУ №168 від 24 лютого 2022 року та іншими нормативно-правовивим актами.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2026 року заяву задоволено; оголошено громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця міста Носівка Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, який зник безвісти 04 грудня 2022 року в районі населеного пункту Опитне Бахмутського району Донецької області, під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення захисту національної безпеки і оборони України, у складі військової частини НОМЕР_1 , - померлим; датою смерті громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уважати 04 грудня 2022 року. Рішення суду мотивовано тим, що викладені у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 14 грудня 2022 року факти щодо обставин зникнення безвісти солдата ОСОБА_5 дають підстави вважати, що 04 грудня 2022 року останній зник безвісти за обставин, що загрожували йому смертю, в зоні ведення бойових дій під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини. Таким чином, наявні у справі докази з високим ступенем вірогідності дозволяють припустити ймовірну загибель ОСОБА_5 , а тому зволікання у визнанні його померлим буде невиправданим і не відповідатиме принципам правової визначеності, гуманізму, розумності та добросовісності. За результатами дослідження та аналізу матеріалів справи, з урахуванням конкретних її обставин, суд вбачав за необхідне розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_5 померлим від дня настання події, яка спричинила його загибель.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення на користь апелянта. Апеляційна скарга мотивована тим, що задоволення заяви в даній справі у порядку окремого провадження і оголошення ОСОБА_5 померлим безпосередньо впливатиме на права та обов`язки його спадкоємців, а також на їхнє право на отримання одноразової грошової допомоги, що свідчить про наявність спору про право. Міністерство оборони України заперечує проти розгляду заяви про оголошення ОСОБА_5 померлим у порядку окремого провадження, оскільки це вплине на його права та обов`язки як органу, який уповноважений на прийняття рішень про виплату одноразової грошової допомоги. Заінтересована особа звертає увагу, що чоловік заявниці визнаний зниклим безвісти за особливих обставин внаслідок участі в бойових діях 04 грудня 2022 року, в силу чого заява про оголошення його померлим має розглядатися з дотриманням положень ч.2 ст.46 ЦК України, у якій йдеться про можливість оголошення зниклої безвісти особи померлою після спливу, щонайменше шестимісячного строку з дня закінчення воєнних дій, а не з дати зникнення безвісти такої особи. Звертає увагу, що станом на дату подання апеляційної скарги відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, територія, де зник безвісти ОСОБА_5 , знаходиться під окупацією і у зв`язку з цим пошукові заходи не завершені. Міністерство оборони України вказує, що в матеріалах службового розслідування немає доказів того, що ОСОБА_5 загинув, або хтось бачив, що були вірогідні причини смерті.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Міністерства оборони України, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Заявниця вказує, що твердження заінтересованої особи про те, що визначені у ч.2 ст.46 ЦК України строки ще не почали спливати, спростовуються правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 11 грудня 2024 року по справі №755/11021/22. Також ОСОБА_1 просить врахувати правову позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 20 травня 2026 року по справі №405/6164/24, відповідно до якої шестимісячний строк, передбачений ч.2 ст.46 ЦК України, слід відраховувати від дня закінчення бойових дій на місці ймовірної загибелі особи, у тому числі в разі зміни статусу територій з «території активних бойових дій» на «території можливих бойових дій» або «тимчасово окуповані рф території України». Заявниця переконана, що положення ст.46 ЦК України нею дотримані. Звертає увагу, що в даній справі відсутній спір про право, адже саме по собі оголошення чоловіка заявниці померлим (загиблим) не призводить до негайного та прямого виникнення у неї права на отримання відповідних соціальних гарантій і виплат, передбачених Законом. Також ОСОБА_1 посилається, що в даній справі відсутній спір між спадкоємцями загиблого, оскільки його діти подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, в яких повідомили, що підтримують позов своєї матері, а батько загиблого - ОСОБА_4 є громадянином російської федерації, контакти з сином він не підтримував і спір про право з ним також виключений.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає.
По справі встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з 17 червня 2005 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.18 т.1).
Від шлюбу мають дітей: доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.20, 22 т.1).
Сповіщенням №21 від 05 грудня 2022 року ОСОБА_1 сповіщено про те, що її чоловік - водій 3 відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_4 24 лютого 2022 року, який 04 грудня 2022 року в результаті штурмових дій зі сторони збройних сил російської федерації поблизу населеного пункту Опитне Бахмутської територіальної громади Донецької області зник безвісти (а.с.24 т.1).
За заявою ОСОБА_1 щодо безвісти зникнення її чоловіка ОСОБА_5 , який проходив військову службу поблизу АДРЕСА_2 , були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202227[телефон приховано] за ч.1 ст.115 КК України (а.с.25 т.1).
Також відповідні відомості про ОСОБА_5 було внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а.с.26-27 т.1).
Державне підприємство «Український національний центр розбудови миру» у серпні 2025 року повідомило, що відомості про ОСОБА_5 внесені до реєстру Національного інформаційного бюро, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні; станом на дату надання відповіді інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червого Хреста про ОСОБА_5 до Національного інформаційного бюро не надходила (а.с.28-30 т.1).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по адміністративно-господарській діяльності) №320 від 04 грудня 2022 року призначено судове розслідування по факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_5 (а.с.31 т.1).
Згідно з Актом службового розслідування від 14 грудня 2022 року на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 грудня 2022 року №33 було сформовано зведений загін, до складу якого включено в тому числі солдата ОСОБА_5 . У той же день зведений бойовий підрозділ відповідно до бойового розпорядження та наказу командира військової частини НОМЕР_1 зайняли визначені бойові позиції на околицях населеного пункту Опитне Донецької області. У ранковий час 04 грудня 2022 року приблизно з 08.50 год. до 16.00 год. по вказаним бойовим позиціям ЗСУ зі сторони військ агресора - Збройних Сил Російської Федерації розпочалися та продовжувалися масовані обстріли з мінометів за підтримки танка, а також здійснювалися систематичні активні штурмові дії піхотою з використанням гранат та гранатометів РПГ-7. З урахуванням показань очевидців - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 після одного з ворожих пострілів із гранатомету РПГ-7 внаслідок вибуху солдат ОСОБА_5 отримав поранення в область обох ніг. Перебуваючи під інтенсивним штурмовим вогнем противника, солдат ОСОБА_5 не встиг вийти з будівлі школи, здійснити переміщення на інші визначені бойові позиції і залишився там, прикриваючи інших військовослужбовців. Повернутися за пораненим військовослужбовцем ОСОБА_5 не представилось можливим внаслідок активних штурмових дій противника, з подальшим зайняттям ворогом цих бойових позицій. Таким чином, подальша доля військовослужбовця ОСОБА_5 невідома (а.с.32-37 т.1).
За результатами службового розслідування щодо зниклого безвісти солдата ОСОБА_5 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14 грудня 2022 року №320/1 службове розслідування визнано завершеним; наказано вважати солдата ОСОБА_5 зниклим безвісти, по якому відсутня інформація, що він добровільно здався в полон чи був захоплений, був поранений чи загинув, самовільно залишив місце служби (а.с.48-49 т.1).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішувала виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні. Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.
Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.
Оголошення громадянина померлим має на меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
Ці обставини суд встановлює на підставі відповідних доказів, якими можуть бути, зокрема, але не виключно, накази командира військової частини, бойові розпорядження, акти службового розслідування, матеріали кримінального провадження, інформація державних органів та міжнародних інституцій, показання свідків, фото- відеоматеріали тощо.
Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній окремій справі.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у справі докази з високим ступенем вірогідності дозволяють припустити ймовірну загибель ОСОБА_5 , оскільки він зник безвісти за обставин, що загрожували йому смертю, в зоні ведення бойових дій під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини.
Зокрема, у справі наявні матеріали службового розслідування військової частини щодо обставин зникнення безвісти солдата ОСОБА_5 , відомості державних органів щодо відсутності достовірної інформації про перебування ОСОБА_5 в полоні.
Доводи апеляційної скарги про наявність у цій справі спору про право не заслуговують на увагу.
За матеріалами справи встановлено, що до участі в справі як заінтересовані особи залучені діти зниклого безвісти ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та його батько - ОСОБА_4 .
У суді першої інстанції ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заяву своєї матері ОСОБА_1 підтримували і просили задовольнити її.
Згідно з копією паспорта ОСОБА_4 є громадянином Російської Федерації. У відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не передбачено права таких осіб на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема виплат у разі смерті військовослужбовця.
Міністерство оборони України не заперечує наявність у заявника права на отримання одноразової грошової компенсації та не оспорює родинних відносин заявниці з ОСОБА_5 , не вказує, що військовослужбовця визнано безвісти відсутнім не під час виконання обов`язків військової служби в районі ведення бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини.
Необхідність залучення Міністерства оборони України до участі у справі як заінтересованої особи зумовлена тим, що оголошення у судовому порядку військовослужбовця померлим є підставою для виключення його зі списків особового складу військової частини та припинення виплати членам його сім`ї грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 638/4/19 зазначив, що права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.
Суд виходить з того, що у цій справі заінтересована особа Міністерство оборони України не заявило про жодне конкретне порушення чи оспорювання заявницею його прав, а також не вказало на вимоги майнового характеру, які зі свого боку має до ОСОБА_1 , тому припущення щодо можливого виникнення у майбутньому гіпотетичного спору є безпідставними та не можуть ураховуватися судом при оцінці фактичних обставин, предмету та підстав звернення до суду.
Таким чином, відсутні правові підстави для розгляду заяви ОСОБА_1 у порядку позовного провадження, оскільки зміст заяви про оголошення фізичної особи померлої (загиблої) під час захисту Батьківщини не свідчить про наявність спору про право.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про передчасність звернення ОСОБА_1 з цією заявою та висновку суду про оголошення особи померлою внаслідок недотримання строків, встановлених ч. 2 ст. 46 ЦК України, через те, що воєнні дії на території, де зник безвісті чоловік заявниці, не завершені.
Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 виснував, що за змістом ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Верховний Суд зауважив, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики.
Джерелом офіційної інформації про такі території та характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якого селище Опитне Бахмутського району Донецької області було територією активних бойових дій з 24 лютого 2022 року по 17 лютого 2023 року, а з 18 лютого 2023 року є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
Отже, шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, у розглядуваній справі має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_5 (селище Опитне Бахмутського району Донецької області), тобто у даному випадку з 18 лютого 2023 року, а отже на момент звернення ОСОБА_1 до суду, як і на час ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення, вказаний строк сплив.
Вказане не суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, та узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області).
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо конкретизації правового висновку, зробленого в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 щодо застосування частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку від дня закінчення активних бойових дій, незважаючи на те, що території залишаються тимчасово окупованими, дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття справи до свого розгляду, зокрема з посиланням на правозастосування судами положень частини другої статті 46 ЦК України з дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи, у тому числі в разі зміни статусу територій з «території активних бойових дій» на «території можливих бойових дій» або «тимчасово окуповані рф території України» (див. ухвалу від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25).
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, які не суперечать положенням частини другої статті 46 ЦК України.
Також не можуть бути прийняті судом до уваги доводи Міністерства оборони України щодо відсутності безпосередніх доказів загибелі ОСОБА_5 , оскільки, як встановлено службовим розслідуванням, під час проведення ворогом масованих обстрілів позицій бойового підрозділу ЗСУ та активних штурмових дій ОСОБА_5 отримав поранення обох ніг і не зміг переміститися на інші позиції, залишившись прикривати інших військовослужбовців, у подальшому ворогом були зайняті ці бойові позиції.
З моменту зникнення безвісти військовослужбовця минуло більше ніж 3 роки, за цей час відомостей щодо ОСОБА_5 ані серед живих, ані серед загиблих не знайдено, що з найвищим ступенем ймовірності вказує на його загибель у бою ІНФОРМАЦІЯ_5 , що є підставою для оголошення його померлим у судовому порядку.
Крім того, згідно з висновком Верховного Суду, висловленим у постановах: від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23, за відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця і наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у визнанні такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та принципу правової визначеності.
Враховуючи викладене та беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 і оголошення ОСОБА_5 померлим, та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 12 серпня 2026 року.
Головуючий: Судді: