ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/1244/26 Головуючий у 1 інстанції: Бабич А.М.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним і його скасування, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №971090152810 від 06.02.2026;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 230/96-ВР, основної пенсії - у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю - у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум- з 01.01.2026 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.02.2026 №971090152810 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 01.02.2026 провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1р(II)/2021, ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06.06.1996 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, і виплатити з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував застосування органами Пенсійного фонду України з 01 квітня 2021 року принципу екстериторіальності під час опрацювання заяв про призначення та перерахунок пенсій. Апелянт стверджує, що був уповноважений виключно на розгляд заяви ОСОБА_1 та прийняття відповідного рішення, тоді як призначення і виплата пенсії здійснюються територіальним органом Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, у зв`язку з чим, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не наділене повноваженнями щодо виконання ухваленого судом рішення. Крім того, апелянт вказує, що, на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, Верховною Радою України прийнято Закон № 1584-ІХ, яким частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції та встановлено мінімальний розмір пенсії для осіб з інвалідністю ІІІ групи у сумі 3700 грн з подальшою щорічною індексацією. Водночас, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про поновлення дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, оскільки, Верховною Радою України у визначений Конституційним Судом України строк внесено відповідні зміни до Закону № 796-ХІІ.
Також, не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Так, апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права і не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що призвело до часткової відмови у задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не дотримався вимог статті 122 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушеного права на пенсійне забезпечення, унаслідок чого, неправильно визначив дату, з якої необхідно провести перерахунок пенсії, замість заявленої дати 01 січня 2026 року. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04 листопада 2025 року у справі № 580/5022/24, щодо права на перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Водночас, апелянт наголошує, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, оскільки за наявності встановлених законом умов існує лише один правомірний варіант поведінки, а тому, суд повинен застосувати ефективний спосіб захисту, який забезпечить повне поновлення порушеного права.
У межах встановленого судом строку відзивів на апеляційні скарги не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційні скарги подані на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до посвідчення від 03 липня 2019 року серії НОМЕР_1 (категорія 1), ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно протоколу від 18 липня 2025 року з пенсійної справи, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пенсійного посвідчення від 11 травня 2023 року серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 отримує пенсію за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням установлених законодавством розмірів основної та додаткової пенсій.
Того ж дня ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України із заявою, у якій просила з 01 січня 2026 року здійснити перерахунок та виплату основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 та статей 50, 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, з урахуванням раніше виплачених сум.
За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 від 29 січня 2026 року була передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
За результатами розгляду зазначеної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняло рішення від 06 лютого 2026 року № 971090152810 про відмову в перерахунку пенсії.
Обґрунтовуючи зазначене рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області вказало, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року становить 3700 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796 Ч 1,115 = 6077,69 грн, а загальний розмір пенсії становить 6077,69 + 170,82 = 6248,51 грн. Пенсію ОСОБА_1 визначено, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.
З огляду на викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовило в перерахунку пенсії згідно із заявою від 29 січня 2026 року, оскільки, її розмір визначено відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я та соціальний захист визначені Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, було передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи, дітям з інвалідністю, а також хворим унаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII статтю 50 Закону № 796-XII викладено в редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, в усіх випадках розміри пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких установлено зв`язок із Чорнобильською катастрофою, не могли бути нижчими: для I групи інвалідності - десяти мінімальних пенсій за віком; для II групи інвалідності - восьми мінімальних пенсій за віком; для III групи інвалідності - шести мінімальних пенсій за віком; для дітей з інвалідністю - трьох мінімальних пенсій за віком.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в редакції, відповідно до якої, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії по інвалідності визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Конституційний Суд України встановив, що частина третя статті 54 Закону № 796-XII, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення цього Рішення, та зобов`язав Верховну Раду України протягом цього строку привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-XII, у відповідність із Конституцією України та зазначеним Рішенням.
На виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021, Верховною Радою України прийнято Закон України від 29 червня 2021 року № 1584-IX, яким частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в новій редакції.
Відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX, в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 грн; для II групи інвалідності - 4800 грн; для III групи інвалідності - 3700 грн; для дітей з інвалідністю - 3700 грн.
Частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII передбачено, що розміри пенсії, визначені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(I)/2024 частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Водночас, Конституційний Суд України встановив, що частина третя статті 54 Закону № 796-XII, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня припинення або скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).
Відповідно до пункту 11 Порядку № 1210, розмір пенсії, призначеної згідно із цим Порядком, не може бути меншим за розміри, визначені частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII.
Згідно з пунктом 13 Порядку № 1210 для інших осіб з інвалідністю III групи, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою та які належать до категорії 1, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, виплачується у розмірі 170,82 грн.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, призначення та перерахунок пенсії здійснюються за зверненням особи або автоматично у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що в разі виникнення права на підвищення пенсії перерахунок призначеної пенсії проводиться з першого числа місяця, у якому пенсіонер звернувся за перерахунком, якщо заяву з усіма необхідними документами подано до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано після 15 числа.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів та електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 розділу IV Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію, не пізніше десяти днів після надходження заяви.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням установлених законодавством розмірів основної та додаткової пенсій.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
За результатами розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняло рішення від 06 лютого 2026 року № 971090152810 про відмову в перерахунку пенсії.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX. Розмір пенсії по інвалідності з 01 березня 2025 року становить 6077,69 грн, а з урахуванням додаткової пенсії в розмірі 170,82 грн загальний розмір пенсійної виплати становить 6248,51 грн.
Відмовляючи у проведенні перерахунку, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виходило з того, що розмір пенсії ОСОБА_1 визначено відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, а тому, відповідає вимогам чинного законодавства.
Отже, предметом спору у цій справі є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок основної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах, установлених статтями 50, 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, з аналізу наведеного правового регулювання вбачається, що державна пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, є окремими складовими пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розміри яких визначаються різними нормами Закону № 796-XII.
У постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що до правовідносин, пов`язаних із визначенням розміру основної пенсії особам з інвалідністю, щодо яких установлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, підлягає застосуванню стаття 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Надалі, Верховний Суд у вищевказаній постанові від 04 листопада 2025 року у справі № 580/5022/24 зазначив, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та невід`ємною складовою позитивного обов`язку держави забезпечити таким особам посилений соціальний захист.
При цьому, Верховний Суд наголосив, що при застосуванні статті 54 Закону № 796-XII для визначення розміру основної пенсії та статті 50 цього Закону для визначення розміру додаткової пенсії йдеться про соціальні гарантії, встановлені одним законом для тієї самої категорії громадян, тому підхід до застосування зазначених норм має бути єдиним.
Отже, основна пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, є самостійними складовими пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , однак, підхід до визначення їх розмірів має бути єдиним та ґрунтуватися на застосуванні статей 50, 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Щодо перерахунку основної пенсії по інвалідності, колегія суддів зазначає наступне.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 як особа з інвалідністю ІІІ групи, щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, має право на отримання основної пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Не погоджуючись із зазначеним висновком, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області посилається на те, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України у встановлений строк прийняла Закон № 1584-IX, яким визначено нові мінімальні розміри пенсій по інвалідності для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На переконання апелянта, оскільки частина третя статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX була чинною на час виникнення спірних правовідносин, підстави для застосування статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР відсутні.
Колегія суддів вважає необґрунтованими наведені доводи апелянта.
У постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дослідив питання застосування статті 54 Закону № 796-XII з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 та від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024, а також змін, внесених Законом № 1584-IX.
За результатами такого розгляду Верховний Суд установив, що прийняттям Закону № 1584-IX не забезпечено досягнення мінімальних гарантій у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки цим Законом установлено розміри пенсій, суттєво менші за розміри, гарантовані статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець повторно порушив право таких осіб на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої їм шкоди, у зв`язку з чим, до відповідних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Обставини цієї справи є подібними до обставин, за яких Верховним Судом сформовано наведений правовий висновок, оскільки, ОСОБА_1 належить до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, є особою з інвалідністю ІІІ групи, а підставою для відмови у проведенні перерахунку її пенсії стало застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX.
Формальна чинність частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX на час виникнення спірних правовідносин не є безумовною підставою для її застосування, оскільки невідповідність установленого цією нормою правового регулювання Конституції України визначена Рішенням Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024, а правові наслідки такої невідповідності для подібних правовідносин установлені Верховним Судом у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24.
Доводи апелянта - відповідача про належне виконання Верховною Радою України Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 шляхом прийняття Закону № 1584-IX також є необґрунтованими, оскільки, сам факт прийняття відповідного закону не свідчить про виконання цього Рішення за умови, що встановлене ним правове регулювання не забезпечило збереження гарантованого рівня соціального захисту.
Передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 54 Закону № 796-XII індексація визначених у фіксованих сумах мінімальних розмірів пенсій не змінює правової оцінки спірних правовідносин, оскільки базовий розмір пенсії, встановлений Законом № 1584-IX для осіб з інвалідністю ІІІ групи, залишається меншим за розмір, гарантований статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Посилання апелянта - відповідача на Рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 7-р(І)/2023 не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки, цим Рішенням вирішувалося питання конституційності окремих положень Бюджетного кодексу України, а правовий висновок щодо застосування статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР сформовано Верховним Судом пізніше з урахуванням чинного на той час нормативного регулювання та Рішення Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у ОСОБА_1 права на перерахунок основної пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, а доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в цій частині не спростовують правильності такого висновку.
Щодо перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, колегія суддів зазначає таке.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, суд першої інстанції попередньо встановив, що до правовідносин, пов`язаних із визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, підлягає застосуванню стаття 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, та врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 листопада 2025 року у справі № 580/5022/24.
Водночас, суд першої інстанції не вирішив позовну вимогу про перерахунок додаткової пенсії по суті та зазначив, що в іншій частині позовні вимоги передчасні до проведення вказаного вище перерахунку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, сформовану у постанові від 04 листопада 2025 року у справі № 580/5022/24, щодо права на перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. ОСОБА_1 наголошує, що формальний підхід суду першої інстанції призвів до позбавлення її права на належне пенсійне забезпечення.
Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виходить із правомірності визначення розміру пенсійного забезпечення ОСОБА_1 відповідно до чинної редакції Закону № 796-XII та Порядку № 1210, за яким додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особі з інвалідністю ІІІ групи, віднесеній до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, виплачується в розмірі 170,82 грн.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у цій частині.
У постанові від 04 листопада 2025 року у справі № 580/5022/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначив, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження цього права є неприпустимим.
У цій же постанові Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку і розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
При цьому, Верховний Суд відступив від раніше сформованих висновків про те, що нарахування та виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинні здійснюватися в порядку та розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.
Відповідно до статті 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, особам з інвалідністю ІІІ групи, віднесеним до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 належить до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та є особою з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов`язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Отже, наведений правовий висновок Верховного Суду підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Проведення перерахунку основної пенсії по інвалідності не є передумовою для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, оскільки, зазначені виплати є самостійними складовими пенсійного забезпечення та обчислюються на підставі окремих норм Закону № 796-XII.
Крім того, рішенням від 06 лютого 2026 року № 971090152810 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області вже відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку додаткової пенсії, тому спір у цій частині фактично виник та не залежить від настання будь-яких обставин у майбутньому.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про передчасність відповідної позовної вимоги не відповідає встановленим обставинам справи та суперечить наведеним ним самим правовим висновкам щодо застосування статті 50 Закону № 796-XII.
Отже, ОСОБА_1 має право на перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні цієї позовної вимоги є необґрунтованим.
З приводу дати, з якої підлягає проведенню перерахунок пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Визначаючи початковою датою перерахунку пенсії 01 лютого 2026 року, суд першої інстанції застосував частину четверту статті 45 Закону № 1058-IV та виходив із того, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про перерахунок пенсії 29 січня 2026 року, тобто після 15 числа відповідного місяця.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив дату, з якої підлягає захисту її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки не врахував установлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_1 про помилковість визначення судом першої інстанції початковою датою перерахунку пенсії 01 лютого 2026 року, однак зазначає, що положення статті 122 КАС України встановлюють процесуальний строк звернення до адміністративного суду та самі по собі не визначають моменту виникнення права на отримання пенсії у відповідному розмірі.
У постанові від 20 січня 2026 року у справі № 580/8225/24 Верховний Суд зазначив, що пенсійні правовідносини мають індивідуальний характер, а право особи на конкретний розмір пенсійного забезпечення виникає за наявності чинної норми матеріального права та юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного суб`єктивного права. Вирішуючи питання про початкову дату перерахунку пенсії, Верховний Суд пов`язав її не з датою звернення особи до пенсійного органу, а з датою виникнення юридичного факту, який зумовив набуття права на відповідний розмір пенсії.
Подібний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 04 листопада 2025 року у справі № 580/5022/24, у якій право на перерахунок основної та додаткової пенсій захищено в межах шестимісячного строку звернення до суду без обмеження періоду такого перерахунку датою звернення особи до органу Пенсійного фонду України.
Матеріалами справи підтверджено, що станом на 01 січня 2026 року ОСОБА_1 вже мала статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та була особою з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов`язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Отже, на зазначену дату існувала сукупність юридичних підстав для отримання нею основної пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Звернення ОСОБА_1 із заявою від 29 січня 2026 року не зумовило виникнення права на відповідні розміри пенсійних виплат, а було спрямоване на поновлення вже наявного права, яке порушувалося внаслідок обчислення пенсії у меншому розмірі.
З огляду на викладене, положення частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV не можуть бути підставою для перенесення початкової дати перерахунку на 01 лютого 2026 року.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 звернулася до суду в межах шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України, а заявлена нею дата 01 січня 2026 року перебуває в межах періоду, за який її порушене право підлягає судовому захисту.
Враховуючи вищезазначене, перерахунок основної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, має бути проведений ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині визначення початкової дати перерахунку підлягає зміні.
Щодо належного відповідача у цій справі, колегія суддів зазначає таке.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в апеляційній скарзі посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке здійснює нарахування та виплату її пенсії. На переконання апелянта, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області було уповноважене виключно розглянути заяву ОСОБА_1 , визначену для опрацювання за принципом екстериторіальності, та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення, однак не наділене повноваженнями щодо подальшого пенсійного забезпечення ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта - відповідача про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є неналежним відповідачем у цій справі.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів та електронну пенсійну справу.
Отже, запроваджений принцип екстериторіальності передбачає, що заява про призначення або перерахунок пенсії розглядається визначеним засобами програмного забезпечення територіальним органом Пенсійного фонду України незалежно від місця подання заяви та місця проживання особи. Саме такий територіальний орган приймає владне рішення за результатами розгляду заяви та несе відповідальність за його відповідність вимогам законодавства.
У постанові від 28 листопада 2024 року у справі № 320/10744/21 Верховний Суд зазначив, що з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності під час опрацювання заяв про призначення та перерахунок пенсій, який полягає у розгляді таких заяв територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості їх надходження незалежно від місця прийняття заяви та місця проживання особи. Ураховуючи, що рішення про відмову було прийнято територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, Верховний Суд визнав саме цей орган належним відповідачем у справі.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 03 березня 2026 року у справі № 160/32424/24, у якій зазначено про необхідність залучення до участі у справі як належного відповідача або співвідповідача територіального органу Пенсійного фонду України, структурним підрозділом якого за принципом екстериторіальності прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку.
Матеріали справи свідчать, що рішення від 06 лютого 2026 року № 971090152810 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Саме зазначене рішення є предметом оскарження та спричинило виникнення спірних правовідносин.
За таких обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області як суб`єкт владних повноважень, який розглянув заяву ОСОБА_1 та прийняв оскаржуване рішення, є належним відповідачем за вимогами про визнання цього рішення протиправним, його скасування та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії.
Посилання апелянта - відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 квітня 2019 року у справі № 204/362/17, не спростовує наведеного, оскільки зазначену постанову прийнято до внесення постановою правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 змін до Порядку № 22-1 та запровадження з 01 квітня 2021 року екстериторіального принципу розгляду заяв про призначення і перерахунок пенсій.
Водночас, повноваження територіального органу Пенсійного фонду України, визначеного за принципом екстериторіальності для розгляду заяви та проведення перерахунку пенсії, необхідно відмежовувати від повноважень органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи щодо здійснення виплати перерахованої пенсії.
Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині перерахунку основної пенсії по інвалідності, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести відповідний перерахунок та виплатити ОСОБА_1 донараховані суми з урахуванням раніше виплачених коштів.
Заперечуючи проти такого способу захисту, апелянт - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке здійснює виплату її пенсії, тоді як повноваження відповідача обмежувалися розглядом заяви, визначеної для опрацювання за принципом екстериторіальності, та прийняттям рішення за результатами її розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, в разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Разом з тим, застосування такого способу захисту має забезпечувати повне поновлення порушеного права та відповідати встановленій законодавством компетенції суб`єкта владних повноважень, на якого покладається відповідний обов`язок.
Оскільки рішення від 06 лютого 2026 року № 971090152810 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, саме цей орган зобов`язаний усунути правові наслідки прийнятого ним протиправного рішення шляхом проведення перерахунку основної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у визначених судом розмірах.
Водночас, повноваження територіального органу Пенсійного фонду України, визначеного за принципом екстериторіальності для розгляду заяви та проведення перерахунку пенсії, не є тотожними повноваженням територіального органу Пенсійного фонду України, в якому особа перебуває на обліку та який здійснює виплату пенсії.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку № 22-1, після призначення або перерахунку пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, Порядком № 22-1 нормативно розмежовано повноваження територіального органу Пенсійного фонду України, який за принципом екстериторіальності розглядає заяву та приймає рішення про перерахунок пенсії, і територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи, на який покладено здійснення виплати пенсії після проведення такого перерахунку.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в частині відсутності у нього повноважень щодо безпосередньої виплати ОСОБА_1 пенсії у перерахованому розмірі. Відтак, покладення судом першої інстанції на зазначений орган обов`язку здійснити відповідні виплати не відповідає визначеному законодавством розподілу повноважень між територіальними органами Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку № 22-1, після здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області відповідного перерахунку електронна пенсійна справа ОСОБА_1 підлягає передачі засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області для здійснення виплати пенсії у перерахованому розмірі.
Оскільки, наведеною нормою імперативно визначено порядок передання електронної пенсійної справи після проведення перерахунку, таке передання є нормативно встановленим правовим наслідком його здійснення та не потребує покладення на відповідача окремого судового обов`язку вчинити відповідні дії.
Згідно матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залучено до участі в даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та не має процесуального статусу відповідача.
ОСОБА_1 позовних вимог безпосередньо до зазначеного органу не заявляла, а суд першої інстанції не вирішував питання про залучення його до участі у справі як співвідповідача.
З огляду на викладене, покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області обов`язку здійснити виплату пенсії у перерахованому розмірі фактично означало б вирішення позовних вимог до особи, яка не є відповідачем у справі, та виходило б за межі заявлених позовних вимог і повноважень суду апеляційної інстанції.
Разом із тим, непокладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області обов`язку безпосередньо здійснити виплату не свідчить про відмову в судовому захисті права ОСОБА_1 на отримання належних їй сум пенсії.
Зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести з 01 січня 2026 року перерахунок основної пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум передбачає визначення належного ОСОБА_1 розміру пенсійного забезпечення за відповідний період та обчислення різниці між належними до нарахування і фактично виплаченими сумами.
Відповідно до статей 14, 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи та всіх органів державної влади і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області після надходження електронної пенсійної справи з результатами проведеного перерахунку зобов`язане забезпечити виплату пенсії ОСОБА_1 у перерахованому розмірі та не наділене повноваженнями повторно вирішувати встановлене судовим рішенням питання про наявність у неї права на відповідні розміри основної і додаткової пенсій.
Враховуючи вищезазначене, належним та ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок обох складових пенсійного забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум без покладення на нього обов`язку безпосередньо провести виплату.
У зв`язку з цим, рішення суду першої інстанції в частині змісту покладеного на відповідача зобов`язання підлягає зміні.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06 лютого 2026 року № 971090152810 та наявність у ОСОБА_1 права на перерахунок основної пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Водночас, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовної вимоги про перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки, така вимога не є передчасною, а право ОСОБА_1 на відповідний розмір додаткової пенсії передбачено статтею 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР та узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 листопада 2025 року у справі № 580/5022/24.
Крім того, суд першої інстанції неправильно визначив початковою датою перерахунку пенсії 01 лютого 2026 року, оскільки, станом на 01 січня 2026 року ОСОБА_1 мала передбачений законом правовий статус, який зумовлював її право на отримання основної та додаткової пенсій у відповідних розмірах, а звернення із заявою від 29 січня 2026 року було спрямоване на поновлення вже наявного права та не визначало моменту його виникнення.
Разом із тим, суд першої інстанції безпідставно поклав на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області обов`язок безпосередньо здійснити виплату перерахованої пенсії, оскільки, відповідно до пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1, після проведення перерахунку електронна пенсійна справа підлягає передачі до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , яким є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, для здійснення відповідних виплат.
Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині вимог щодо перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, та визначення початковою датою перерахунку 01 січня 2026 року.
Апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області також підлягає частковому задоволенню виключно в частині покладення на нього обов`язку безпосередньо здійснити виплату пенсії у перерахованому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність у ОСОБА_1 права на перерахунок основної пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, проте помилково відмовив у задоволенні позовних вимог у частині перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому, вважає за необхідне рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення наступного змісту:
«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 січня 2026 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 та статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, обчисливши основну пенсію по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.».
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року слід залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційних скаргах частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до часткового неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення наступного змісту:
«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 січня 2026 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 та статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, обчисливши основну пенсію по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.».
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.