ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/8867/25 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Златіна С.В.,
суддів: Воловика С.В., Кравченка Є.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач; ГУ ПФ України в м. Києві), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за 01 січня 2018 року по 18 жовтня 2024 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в .м Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2020 року у справі № 640/24010/19 за період з 01 січня 2018 року до дня фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 18 жовтня 2024 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати пенсії за період з 28 жовтня 2020 року (виникнення права на компенсацію набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/24010/19) по 18 жовтня 2024 року (дата фактичної виплати частини заборгованості по пенсії);
- зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати пенсії за період з 28 жовтня 2020 року (виникнення права на компенсацію набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/24010/19) по 18 жовтня 2024 року (дата фактичної виплати частини заборгованості по пенсії).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні правові підстави для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, оскільки виплату належних сум (право на які визначено судовим рішенням, яке набрало законної сили у 2020 році) проведено з затримки у один місяць.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування заявлених вимог апелянт-1 зазначив, що його право на отримання перерахованої пенсії виникло саме з 01.01.2018. Затримка у виплаті частини пенсії, що призвела до втрати частини доходу через інфляційні процеси, сталася виключно з вини суб`єкта владних повноважень (ГУ ПФУ в м. Києві), який добровільно та своєчасно (з 01.01.2018) не здійснив належних виплат, що змусило Позивача звертатися до суду.
Представник позивача наголосив, що той факт, що судове рішення, яким підтверджено його право на перерахунок пенсії з 01.01.2018, набрало законної сили лише 28.10.2020, не змінює початкової дати, з якої позивач мав право отримувати ці кошти, і, відповідно, не позбавляє його права на компенсацію від знецінення цих коштів з моменту, коли вони мали бути йому виплачені початково (з 01.01.2018). Звуження судом періоду нарахування компенсації лише періодом фактичного виконання судового рішення (з 28.10.2020) нівелює саму суть компенсації як інструменту відновлення купівельної спроможності доходу, який особа не отримала вчасно.
З цих та інших підстав апелянт-1 вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування заявлених вимог апелянт-2 зазначив, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Представник відповідача наголосив, що компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.
Представник органу Пенсійного фонду відмітив, що оскільки ГУ ПФ України в м. Києві здійснював всі нараховані пенсійні виплати позивачу у строки та згідно чинного законодавства України, а інші розміри пенсії, самостійно визначені позивачем виплаті не підлягали, то правові підстави для виплати компенсації втрати частини доходів відсутні.
З цих та інших підстав апелянт-2 вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФ України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2020 року у справі № 640/24010/19 у тому числі зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі 86% грошового забезпечення згідно із статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, а також нараховано суму заборгованості за попередній період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року в сумі 45684,00 грн, яка виплачена 18 жовтня 2024 року.
Після проведення виплати суми заборгованості, позивач звернувся до відповідача з заявою щодо виплати йому компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення суду, проте, відповідач відмовив у її виплаті, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Вважаючи таку бездіяльність органу Пенсійного фонду протиправною, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон України №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року (надалі - Порядок №159).
Згідно статті 1 Закону України №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону України №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому вищезазначеному законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно приписів статті 3, 4 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до пункту 1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).
За змістом пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсія (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
При цьому, право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку - органом прокуратури) добровільно чи на виконання судового рішення.
Так, у подібних правовідносинах у постанові від 15 серпня 2018 року у справі №653/3356/17 Верховний Суд дійшов висновку, що наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону №1058-IV, статті 2 Закону України №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до обставин даної справи, на виконання вказаного рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2020 року у справі №640/24010/19 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, а також нараховано суму заборгованості за попередній період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року в сумі 45684,00 грн, яка виплачена 18 жовтня 2024 року.
Отже, відповідачем порушено строки виплати заборгованості щодо перерахунку пенсії позивачу за весь час затримки виплати - за період з 29 жовтня 2020 року (наступний день після набрання законної сили рішенням суду) по 18 жовтня 2024 (день фактичної виплати заборгованості), на підставі чого позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати такої заборгованості.
При вирішенні справи, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у постановах від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а, відповідно до яких основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду від 31 березня 2026 року по справі №420/4689/25.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на постанови судів апеляційної інстанції є безпідставними, з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно визначив дату початку перебігу строку з якого обчислюється така компенсація, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення передбачені статтею 315 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи частини першої статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат в частині сплати судового збору, з урахуванням приписів статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати пенсії за період з 29 жовтня 2020 року по 18 жовтня 2024 року.
Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати пенсії за період з 29 жовтня 2020 року по 18 жовтня 2024 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач С.В. Златін
Суддя С.В. Воловик
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст судового рішення виготовлено 11 серпня 2026 року.