П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/8559/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
11 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2025 року № [номер приховано].
27 січня 2026 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №[номер приховано] від 15.05.2025 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 377 213 грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено те, що 10.04.2025 року головними державними інспекторами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області була проведена контрольна розрахункова операція в магазині позивача « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Під час її проведення було придбано електросамокат Okai ES20-Neon білий (аванс) на суму 20 000 грн, вказана операція не була проведена через програмний реєстратор розрахункових операцій, відповідний розрахунковий документ не створено та не видано.
11.04.2025 року управлінням податкового аудиту було складено доповідну записку за №14444/02-32-07-05 щодо виявлення в господарських одиницях торгівлі без видачі відповідного розрахункового документа та запропоновано надати дозвіл на проведення фактичних перевірок.
Також, 11.04.2025 року відповідачем прийнято наказ за № 1906к «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », на підставі п.п. 80.2.2. п. 80.2. ст. 80, гл. 8 р. 11 п. 69, 27 підр. 10 та керуючись ст. 20, 61, 62, п.п. 75.1.3. п. 75.1. ст. 75, п. 82.3. ст. 82 Податкового кодексу України (далі ПК України) та відповідно до доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області за № 14444/02-32-07-05 наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », вул. Трамвайна, 3/В м. Вінниця, з 11.04.2025 року тривалістю 10 діб за період діяльності з 01.10.2023 року по дату закінчення перевірки.
11.04.2025 року головними державними інспекторами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області згідно направлень на перевірку від 11.04.2025 року за №№ 2255, 2256 була проведена фактична перевірка позивача.
Під час проведення перевірки було встановлено, що при продажі електросамокату Okai ES20-Neon білий (аванс) на суму 20 000 грн. в готівковій формі оплати розрахункову операцію не проведено через програмний реєстратор розрахункових операцій, відповідний розрахунковий документ не створено та не видано/не надіслано (п. 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон)); здійснення торгівлі технічно - складними побутовими товарами, які не обліковані у порядку встановленому законодавством за місцем їх реалізації (п. 12 ст. 3 Закону).
За результатом проведеної перевірки складений акт фактичної перевірки за № 9732/5/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , в якому у п. 3.1. вказані виявлені порушення п. 1,2,12 ст. 3 Закону; описані порушення у п. 2.2.20; зазначено про проведення контрольної розрахункової операції у п. 2.2.12; у п. 2.2.19 виявлена технічна помилка, оскільки зазначено про наявнсть готівкових коштів «з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції», а по факту без неї та в інший день.
До акту перевірки надані письмові пояснення позивача, де ним зазначено, що він 10.04.2025 року при наданні авансу за електросамокат Okai ES20-Neon у сумі 20 000 грн. розрахункову операцію через РРО не провів та не видав відповідний розрахунковий документ, тому що не знав про надання чеків при внесенні авансу за товар. Форма ведення товарних запасів та первинних документів відсутні тому що не знав про необхідність.
Також, до акту перевірки складений перелік товарно-матеріальних цінностей, які виявлені під час перевірки на місці проведення розрахунків та не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання за цінами реалізації, в якому вказано 9 найменувань товарів на загальну суму 377 213 грн., а також розрахунок фінансових санкцій на загальну суму 397 213 грн, у тому числі за порушення п. 1,2 ст. 3 Закону 20 000 грн. та за порушення п. 12 ст. 3 Закону - 377 213 грн.
24.04.2025 року позивачем складені заперечення на акт фактичної перевірки, до яких було додано копії первинних документів та копія журналу обліку товару.
Вказані заперечення були розглянуті комісією з питань розгляду заперечень та складено відповідний висновок від 09.05.2025 року № 146/02-32-07-05/2809901532, яким заперечення позивача залишені без задоволення.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 15.05.2025 року прийнято податкове повідомлення - рішення № [номер приховано], яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 397 213 грн.
Не погодившись з таким рішенням позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (Закон №265/95-ВР).
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Згідно ст. 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Тобто, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):
-здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
- не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).
При цьому, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 Податкового Кодексу України платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Так, із матеріалів справи встановлено, що початок фактичної перевірки 11.04.2025 року о 15.00 годин, а закінчення - 11.04.2025 року о 16.20 годин. Як вбачається з письмових пояснень, позивач вказує на відсутність форми ведення товарних запасів та первинних документів, яка не існує в правовій природі взагалі.
При цьому, 24.04.2025 року позивачем до матеріалів перевірки були надані заперечення на акт фактичної перевірки, у додатках до якого надані документи обліку товарних запасів, які не були прийняті відповідачем до уваги під час розгляду заперечень відповідною комісією, що не заперечується відповідачем.
Питання надання суб`єктом господарювання необхідних документів із запереченнями на акт, зокрема, фактичної перевірки, неодноразово вирішувались у своїй практиці Верховним Судом, яким неодноразово висловлював свою правову позицію та наголошував, що контролюючий орган повинен приймати та враховувати надання таких документів платником податків.
Отже, відповідач безпідставно не врахував під час розгляду заперечень позивача на акт фактичної перевірки, документи на підтвердження ведення обліку товарних запасів, а тому відсутні підстави стверджувати, що позивач не здійснював продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
Крім того, у додатку до акту фактичної перевірки - перелік ТМЦ, які виявлені під час перевірки на місці проведення розрахунків та не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації перевіряючими вказані товари, але без визначення необхідних ідентифікуючих ознак, тобто вказано - електросамокат білий, електросамокат чорний тощо. З визначення такого найменування товарів не можливо дійсно встановити їх конкретні моделі та повні найменування.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що застосування контролюючим органом до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №[номер приховано] від 15.05.2025 на суму 377213,00 грн. є неправомірним, а відтак в цій частині оскаржуване рішення контролюючого органу є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.