ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Львів Справа № 380/17769/24 пров. № А/857/17842/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Хома О.П.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.04.2024 № 19408/13-01-24-11; визнати протиправним та скасувати рішення від 29.04.2024 № 12998/6/13-01-24-11 про виключення його з реєстру платника єдиного податку; зобов`язати поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в Реєстрі платників єдиного податку другої групи зі ставкою 20% з 31 грудня 2023 року, про що внести відповідний запис до Реєстру платників єдиного податку.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 29.04.2024 № 19408/13-01-24-11 та рішення ГУ ДПС у Львівській області від 29.04.2024 № 12998/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку є протиправними та посилається на такі обставини. Вказує, що у 2023 році застосував спрощену систему оподаткування 2 групи з особливостями ставки податку 2% протягом 6 місяців, інші 6 місяців перебував на спрощеній системі оподаткування 2 групи зі ставкою 20%. Зазначає, що відповідачем було проведено камеральну перевірку звітної річної податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік. За її результатами складено акт від 27.03.2024 № 12836/13-01-24-11/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, а саме платником не задекларовано дохід від суми перевищення дозволеного обсягу доходу для другої групи спрощеної системи оподаткування. На підставі акта камеральної перевірки, ГУ ДПС у Львівській області 29.04.2024 прийняло податкове-повідомлення-рішення форми «Р» № 19408/13-01-24-11, яким встановлено порушення п.п.9 прим.1.4.3 п.п.9 прим.1.4 п.9 прим.1 підрозд.8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України; п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України. Вважає, що проведення перевірки суб`єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку на предмет дотримання вимог перебування на спрощеній системі оподаткування може проводитись шляхом призначення та проведення виключно документальної планової або позапланової перевірки. Також ГУ ДПС у Львівській області 29.04.2024 прийняло рішення № 12998/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 31 грудня 2023 року у зв`язку з перевищенням протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для обраної групи (п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України). Сума перевищення обсягу доходу, встановленого для обраної групи по єдиному податку з фізичних осіб за 2023 рік становить - 2 697 294,55 грн, що підтверджено уточненою податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 01.02.2024 № [номер приховано]. Вважає, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки. Вказує, що перебуваючи на 2 групі єдиного податку з 01.04.2023 по 22.05.2023, отримав дохід в розмірі 5 491 194,05 грн в межах граничного - 5 587 800,00 грн відповідно до податкового законодавства, яке діяло у квітні-травні 2023 року. Стверджує про безпідставне застосування податковим органом норми Податкового кодексу України, що викладені в п.п.9-1.4.3 п.п.9-1.4 п.9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» (внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» № 3219-ІХ, який набрав чинності 01.08.2023), у зв`язку з чим неправомірно було розраховано суму граничного обсягу доходу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» ГУ ДПС у Львівській області від 29.04.2024 № 19408/13-01-24-11. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 29.04.2024 № 12998/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 31.12.2023. Зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в Реєстрі платників єдиного податку другої групи зі ставкою 20% з 31.12.2023, про що внести відповідний запис до Реєстру платників єдиного податку.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що контролюючий орган безпідставно застосував до правовідносин, які виникли до 01.08.2023, положення підпункту 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України, введені Законом № 3219-ІХ, чим фактично надав їм зворотну дію в часі всупереч статті 58 Конституції України. Суд першої інстанції встановив, що позивач не перевищив граничного обсягу доходу, визначеного для платників єдиного податку другої групи, тому у відповідача були відсутні правові підстави для донарахування податкових зобов`язань, застосування штрафних санкцій, виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку та зобов`язання перейти на іншу систему оподаткування.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення Податкового кодексу України, безпідставно не врахував приписи підпункту 9-1.4.3 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо пропорційного визначення граничного обсягу доходу за 2023 рік для платників, які застосовували особливості оподаткування за ставкою 2 відсотки, що призвело до помилкового висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення та рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Вказує, що матеріалами справи підтверджується, що позивач перевищив встановлений законом граничний обсяг доходу, не задекларував суму перевищення із застосуванням ставки єдиного податку 15 відсотків та не виконав обов`язку щодо переходу на іншу систему оподаткування, у зв`язку з чим контролюючий орган правомірно визначив податкові зобов`язання, застосував штрафні санкції та прийняв рішення про виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 14.07.2022 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області як платник податків.
Як слідує із рішення ДПС України від 12.07.2024 № 21441/6/99-00-06-01-03-06 та не заперечується сторонами, позивач у 2023 році застосовував такі спрощені системи оподаткування, обліку та звітності:
з 01.01.2023 по 31.03.2023 - особливості оподаткування ІІІ групи, ставка єдиного податку 2% від доходу;
з 01.04.2023 по 22.05.2023 - ІІ група, ставка 20% від мінімальної заробітної плати;
з 23.05.2023 по 31.07.2023 - особливості оподаткування ІІІ групи, ставка єдиного податку 2% від доходу;
з 01.08.2023 по 31.12.2023 - ІІ група, ставка 20% від мінімальної заробітної плати, переведений (повернутий) автоматично, згідно із Законом України «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» № 3219-ІХ.
18.07.2023 позивач подав податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за І квартал 2023 року, що підтверджується квитанцією № 2 (реєстраційний номер [номер приховано]).
У розділі ІІІ податкової декларації відображено обсяг доходу за І квартал 2023 року в розмірі 5 491 194,55 грн. Обсяг доходу, що оподатковується за ставкою 15 відсотків (згідно з п.293.4 ст. 293 гл.1 розділу XIV Податкового кодексу України) - відомості не вказані.
. 01.02.2024 ФОП ОСОБА_1 податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік, що підтверджується квитанцією № 2 (реєстраційний номер [номер приховано]).
У розділі ІІІ податкової декларації відображено обсяг доходу за 2023 рік в розмірі 5 491 194,55 грн. Обсяг доходу, що оподатковується за ставкою 15 відсотків (згідно з п.293.4 ст. 293 гл.1 розділу XIV Податкового кодексу України) - відомості не вказані.
На підставі п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку податкової декларації ФОП ОСОБА_1 за 2023 рік, поданої 01.02.2024 № [номер приховано].
За результатами перевірки складно акт про результати камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця № 12836/13-01-24-11/ НОМЕР_1 від 27.03.2024, яким встановлено порушення п.п.9 прим.1.4.3 п.п.9 прим.1.4 п.9 прим.1 підрозд.8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України; п.293.4 ст.293; п.293.8 ст.293; пп.298.2.3 п.298.2 ст.293 Податкового кодексу України. За результатами перевірки визначення доходу платника єдиного податку 2 групи та податкових зобов`язань по єдиному податку встановлено, що позивачем у звітному періоді 2023 року перевищено максимальний обсяг доходу на 2 697 294,55 грн.
На підставі акта камеральної перевірки ГУ ДПС у Львівській області 29.04.2024 прийняло податкове повідомлення-рішення № 19408/13-01-24-11, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем Єдиний податок з фізичних осіб на 445 053,60 грн, в тому числі, 404 594,18 грн - за податковими зобов`язаннями та 40 459,42 грн - штрафні санкції.
Розмір штрафу у сумі 40 459,42 грн підтверджується Розрахунком штрафних (фінансових) санкцій за вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання відповідно до статті 123.1 Податкового кодексу України, який є додатком до податкового повідомлення-рішення від 29.04.2024 № 19408/13-01-24-11.
Крім цього, ГУ ДПС у Львівській області 29.04.2024 прийняло рішення № 12998/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 31.12.2023. Рішення обґрунтовано тим, що у фізичної особи-підприємця виявлено перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для обраної групи (п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України від 02.12.2010). Сума перевищення обсягу доходу, встановленого для обраної групи по єдиному податку з фізичних осіб за 2023 рік становить 2 697 294,55 грн, що підтверджено уточненою податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця від 01.02.2024 № [номер приховано].
Податкове повідомлення-рішення від 29.04.2024 № 19408/13-01-24-11 та рішення про виключення позивача з реєстру платника єдиного податку від 29.04.2024 № 12998/6/13-01-24-11 були предметом оскарження в адміністративному порядку до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 12.07.2024 № 21441/6/99-00-06-01-03-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 29.04.2024 № 19408/13-01-24-11 та рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку від 29.04.2024 № 12998/6/13-01-24-11, а скаргу - без задоволення.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статті 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статі 291 ПК України до другої групи платників єдиного податку належать, зокрема: фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
На підставі підпункту 1 пункту 293.4 статті 293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 2 пункту 293.8 статті 293 ПК України платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов`язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 ПК України).
Згідно з положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2023 року встановлено в розмірі 6700 грн.
Таким чином, обсяг доходу суб`єктів господарювання, які застосовують 2 групу спрощеної системи оподаткування, протягом календарного року не повинен перевищувати - 5 587 800,00 грн (834 * 6 700 грн = 5 587 800 грн).
Із матеріалів справи слідує, що позивач у 2023 році застосовував такі спрощені системи оподаткування, обліку та звітності:
з 01.01.2023 по 31.03.2023 - особливості оподаткування ІІІ групи, ставка єдиного податку 2% від доходу;
з 01.04.2023 по 22.05.2023 - ІІ група, ставка 20% від мінімальної заробітної плати;
з 23.05.2023 по 31.07.2023 - особливості оподаткування ІІІ групи, ставка єдиного податку 2% від доходу;
з 01.08.2023 по 31.12.2023 - ІІ група, ставка 20% від мінімальної заробітної плати, переведений (повернутий) автоматично, згідно із Законом України «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» № 3219-ІХ.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що у 2023 році у період перебування на другій групі єдиного податку (з 01.04.2023 по 22.05.2023 та з 01.08.2023 по 31.12.2023) ФОП ОСОБА_1 отримав дохід у розмірі 5 491 194, 05 грн, тобто в межах доходу, визначеного пп.2 п.291.4 ст. 291 ПК України.
Вказане підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік та податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за І квартал 2023 року, згідно з якими обсяг доходу за І квартал 2023 року складає 5 491 194,55 грн.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період воєнного стану» від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ (далі - Закон № 3219-ІХ) внесено зміни з 01.08.2023, зокрема, до підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який доповнено новим пунктом 9-1 щодо особливостей застосування спрощеної системи оподаткування..
Відповідно до п.п.9-1.4.3 п.9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосував особливості оподаткування, встановлені п.9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції висновує, що позивач не перевищив з 01.01.2023 до 31.07.2023 граничний обсяг доходу платника єдиного податку другої групи в 2023 році.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що ФОП ОСОБА_1 в 2023 році перебував платником єдиного податку 2 групи 6 місяців, тому, з урахуванням пп.9-1.4.3 п.9 підр. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, його граничний обсяг доходу повинен складати 2 793 900,00 грн (5 587 800,00 грн/ 12 місяців * 6 місяців = 2 793 900,00).
Однак колегія суддів зауважує, що дохід, який не перевищує максимальний розмір для платників 2 групи, був отриманий позивачем у період з 01.01.2023 по 22.05.2023, тобто ще до прийняття Закону № 3219-ІХ.
Тобто, на час отримання позивачем доходу на 2 групі єдиного податку, він не перевищив граничний обсяг доходу, визначений п.291.4 ст.291 ПК України, а набуття чинності Законом № 3219-ІХ, яке відбулось після отримання позивачем доходу, не може бути підставою для збільшення податкового зобов`язання.
Дія нормативно-правових актів показує процес їх функціонування в суспільстві. Положення податкового законодавства мають перспективну правову природу дії та мають застосовуватися з дати введення відповідного закону в дію, набрання ним чинності. З цього моменту акт набуває юридичної сили, тобто розпочинається його нормативно-регулятивний вплив на суспільні відносини, що полягає у забезпечуваній державою формальній можливості використання або формальній необхідності виконання (дотримання) закріплених норм.
Частиною 1 статті 58 Конституції України закріплено принцип незворотності дії закону у часі.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє чинне становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).
Закон № 3219-ІХ, який став підставою для прийняття спірного рішення, не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 20.09.2024 у справі № 380/30580/23.
Отже, за встановлених фактичних обставин чинним законодавством не створено такого правового регулювання і фактичних умов, за яких позивач міг завчасно передбачити відповідні наслідки, які будуть внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» № 3219-ІХ від 30.06.2023.
Податковий орган не надав пояснень щодо підстав, за яких він вважає, що є обґрунтованим застосування до позивача за період з 01.01.2023 по 31.07.2023 приписів пп.9-1.4.3 п.9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону № 3219-ІХ, що набрав чинності з 01.08.2023.
Також у спірному податковому повідомленні-рішенні відповідач не вказує про порушення позивачем податкового законодавства після набрання чинності Законом № 3219-IX, зокрема доповнення підрозділу 8 розділу XX ПК України пп.9-1.4.3 пп.9-1.4 п.9-1.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що одним із принципів податкового законодавства є принцип стабільності, який означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Податковий орган, визначаючи обсяг доходу позивача на підставі пп.9-1.4.3 пп.9-1.4 п.9-1 підрозділу 8 розділу XX ПК України, а не виходячи з календарного року, автоматично зменшив граничний обсяг доходу, передбачений для платників 2 групи спрощеної системи оподаткування (в розглядуваному випадку з 5 587 800, 00 грн до 2 793 900,00 грн).
Отже, застосування такого методу обчислення безумовно свідчить про зміну такого елементу податку як база оподаткування (доходу платника єдиного податку), необхідності оподаткування перевищення доходу за ставкою 15 відсотків та переходу на іншу систему оподаткування.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач не перевищував до 31.07.2023 граничного обсягу доходу, встановленого на 2023 рік в розмірі 5 587 800,00 грн, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.04.2024 № 19408/13-01-24-11 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо протиправності прийняття рішення ГУ ДПС у Львівській області від 29.04.2024 № 12998/6/13-01-24-11 про виключення позивача з реєстру платника єдиного податку, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК України, відповідно до п.299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;
5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;
7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента);
8) наявність щодо платника податку рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції":
щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення;
щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.
Приписами п.299.11 ст.299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз наведеного вище свідчить про те, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку другої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку другої групи, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Як слідує з матеріалів справи, ГУ ДПС у Львівській області прийняло рішення від 29.04.2024 № 12998/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 31.12.2023 на підставі акта камеральної перевірки від 27.03.2024 № 12836/13-01-24-11/ НОМЕР_1 . Рішення обґрунтовано тим, що у фізичної особи-підприємця виявлено перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для обраної групи (п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України).
Колегія суддів при наданні оцінки спірному податковому повідомленню-рішенню форми «Р» від 29.04.2024 № 19408/13-01-24-11 зауважує, що позивач не перевищував до 31.07.2023 граничного обсягу доходу, встановленого на 2023 рік в розмірі 5 587 800,00 грн.
Вказане свідчить про відсутність у контролюючого органу підстав для прийняття рішення від 29.04.2024 № 12998/6/13-01-24-11 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 31.12.2023
Крім того, під час проведення камеральної перевірки відповідач встановив, що позивач не дотримався вимог п.293.8 ст.293 ПК України в частині подання в строк (не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу) заяви про перехід на іншу систему оподаткування.
Разом з тим, з огляду на вищевказані висновки суду, у позивача не виникав обов`язок переходу на іншу систему оподаткування, через що застосування приписів п.299.11 ст.299 ПК України в розглядуваному випадку є безпідставним.
Як правильно вказав суд першої інстанції, третя позовна вимога є похідною від другої і також підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в Реєстрі платників єдиного податку другої групи зі ставкою 20% з 31.12.2023, про що внести відповідний запис до Реєстру платників єдиного податку.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 380/17769/24 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
З. М. Матковська