ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Львів Справа № 300/6233/24 пров. № А/857/11749/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року (головуючий суддя Біньковська Н.В., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення від 08.07.2024 №091630020656 про відмову у призначенні пенсії за віком;
зобов`язати зарахувати до загального страхового стажу період навчання у Івано-Франківському професійному професійно-технічному училищі обласного управління торгівлі з 01.09.1981 по 06.10.1983 згідно довідки Відокремленого структурного підрозділу «Івано-Франківський фаховий коледж ресторанного сервісу та туризму Національного університету харчових технологій» від 18.06.2024 №350 та трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 10.10.1983; період роботи з 16.06.1992 по 05.02.1998 у колективному підприємстві «Кафе Дорожнє» (м. Кадіївка Алчевського району Луганської області) згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 10.10.1983;
зобов`язати повторно розглянути заяву від 01.07.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням періодів навчання та роботи.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.07.2024 №091630020656.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 07.05.2024 пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 16.06.1992 по 05.02.1998 в колективному підприємстві кафе «Дорожнє» та періоду навчання з 01.09.1981 по 06.10.1983 у Івано-Франківському професійному торгово-кулінарному училищі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до уповноваженого органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком згідно положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 (далі-Закон 1058).
За принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961, вказана заява була відпрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно до пункту 1 статті 24 Закону 1058, страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менші, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 4 статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - 24-34 років.
Починаючи з 1 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2029 по 31 грудня 2029 року - 15-24 років.
Згідно підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі-Постанова №637).
Згідно п. 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004 зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Відповідно до пункту 1, 20 Постанови № 637 - основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі- персоніфікований облік), є трудова книжка.
Згідно п. 3 Постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Постанова №637) за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За наслідком розгляду наданого пакету документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу було встановлено, що страховий стаж Позивача на час звернення склав 28 років 08 місяців 13 дні.
В той же час до страхового стажу не було зараховано період навчання з 01.09.1981 по 06.10.1983 у зв`язку з відсутністю в трудовій книжки НОМЕР_2 від 18.08.1998 номеру та дати диплому, а також самого диплому на підтвердження періоду навчання. Надана довідка № 350 від 18.06.2024 також не може бути врахована оскільки не містить відомостей щодо наказу на підтвердження закінчення навчання, а отже не дає можливості чітко підтвердити період навчання Позивача в Івано-Франківському професійному професійно-технічному училищі обласного управління торгівлі.
Також до страхового стажу не враховано період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.10.1983, період роботи з 16.06.1992 по 05.02.1998, оскільки запис завірено нечітким відтиском печатки, згідно якого неможливо ідентифікувати назву підприємства.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи те, що надана трудова книжки не відповідає вимогам Інструкції № 58, а належних уточнюючих матеріалів не надходило, в Управління були відсутні правові підстави для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу Позивача згідно вказаної трудової книжки.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії (а.с.28-30).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.07.2024 №091630020656 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж заявниці станом на дату звернення складає 28 років 08 місяців 13 днів. До страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.10.1983, період роботи з 16.06.1992 по 05.02.1998, оскільки запис завірено нечітким відтиском печатки, згідно якого неможливо ідентифікувати назву підприємства (а.с.34).
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що статтею 1 Закону 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №162, яка діяла станом на 16.06.1992 та у період навчання позивача з 01.09.1981 по 06.10.1983).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.10 Інструкції №162 освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню чи незакінчену вищу освіту також може бути здійснена тільки на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т.п.). Професія чи спеціальність записуються в трудовій книжці на основі документа про освіту чи другого належного оформленого документа.
За змістом абзаців першого-третього пункту 2.13. Інструкції №162 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Згідно із пунктами 2.25, 2.26 Інструкції №162 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац 1 пункту 4.1. Інструкції № 162).
Аналогічні вимоги містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція №58, в редакції, чинній у періоди роботи позивача по 05.02.1998).
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції №58).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 2.16, 2.18 Інструкції №58 для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.
До трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи, зокрема, про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у п.2.16. цієї Інструкції.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи (п.2.26 Інструкції №58).
Із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 10.10.1982 вбачається, що ОСОБА_2 (а.с.23, 55) у спірний період:
- 15.06.1992 звільнена згідно п. 5 ст. 36 КЗоТ України для роботи в кафе «Дорожнє» у зв`язку із реорганізацією підприємства, наказ №48 від 17.06.1992;
- 16.06.1992 прийнята на роботу по переводу карамельником з розряду, наказ №3 від 16.06.1992;
- 30.09.1992 переведена кондитером 4 розряду, від 30.09.1992;
- 04.07.1994 кафе «Дорожнє» перейменовано в колективне підприємство кафе «Дорожнє», свідоцтво від 04.07.1994 №10-к;
- 05.02.1998 звільнена з роботи згідно статті 38 КЗпП України (за власним бажанням), наказ №2 від 05.02.1998.
Пенсійний орган вважав про наявність у позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії 28 років 08 місяців 13 днів страхового стажу.
Щодо періоду роботи позивача з 16.06.1992 по 05.02.1998 в колективному підприємстві кафе «Дорожнє», т о суд першої інстанції зазначив, записи в трудовій книжці ОСОБА_1 про роботу в період з 16.06.1992 по 05.02.1998 в колективному підприємстві кафе «Дорожнє» відповідають вимогам заповнення трудової книжки, передбаченим Інструкцією №162 та Інструкцією №58, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працювала позивач та відбиток печатки підприємства.
При цьому, запис №16 трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення 05.02.1998 з роботи з колективного підприємства кафе «Дорожнє», засвідчений печаткою підприємства відбиток якої не достатньо чітко ідентифікується.
Враховуючи встановлене суд першої інстанції правильно вважав, що нечіткість відтиску печатки при засвідченні запису про звільнення працівника, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення запису, не є підставою для не зарахування до стажу роботи працівника. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.
Вказана позиція суду першої інстанції узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 04.07.2023 в справі №580/4012/19, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 в справі №580/4012/19.
З огляду на це суд першої інстанції підставно вважав, що твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про наявність вказаних вище недоліків (нечіткий відтиск печатки) як підстави для не зарахування періоду роботи з 16.06.1992 по 05.02.1998 в колективному підприємстві кафе «Дорожнє» до страхового стажу позивача є необґрунтованими та безпідставними, а вказаний період роботи з 16.06.1992 по 05.02.1998 має бути зарахований до страхового стажу роботи позивача.
Крім того, у матеріалах справи наявний лист Державного архіву Луганської області від 06.08.2024 №08/08-19/441 зі змісту якого слідує, що документи з кадрових питань (особового складу) кафе «Дорожне» (так у запиті) міста Кадіївка (до 2014 місто Стаханов) Луганської області до Держархіву на підконтрольній українській владі території не надходили. У заявку із тим, що на сьогодні, майже вся територія Луганської області непідконтрольна українській владі території не надходили, перевірити та надати більш детальну інформацію немає можливості (а.с.36).
Щодо періоду навчання позивача з 01.09.1981 по 06.10.1983 у Івано-Франківському професійному торгово-кулінарному училищі, то суд першої інстанції вказав, що у спірному рішенні пенсійний орган не зазначив про підстави незарахування вказаного періоду навчання до страхового стажу позивача.
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області зазначило, що до страхового стажу не було зараховано період навчання з 01.09.1981 по 06.10.1983 у зв`язку з відсутністю в трудовій книжці НОМЕР_2 від 18.08.1998 номеру та дати диплому, а також не надано самого диплому на підтвердження періоду навчання. Надана позивачем довідка №350 від 18.06.2024 не може бути врахована, оскільки не містить відомостей щодо наказу на підтвердження закінчення навчання, а отже не дає можливості чітко підтвердити період навчання позивача в Івано-Франківському професійному професійно-технічному училищі обласного управління торгівлі.
Згідно із підпунктами «з», «и», пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (в редакції, чинній у період навчання позивача), було передбачено, що до загального стажу роботи зараховується навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічого навчання та в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, а також навчання у вищих учбових закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.).
Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Отже, при відсутності у дипломі особи відомостей щодо часу навчання, приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умові, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Під час навчання позивача діяли норми Інструкції № 162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.
Як встановлено судом, за змістом трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.10.1982 позивач навчалася у Івано-Франківському професійному торгово-кулінарному училищі у період 01.09.1981 по 06.10.2083. Зазначено, що вказаний запис внесений на підставі диплому (а.с.23).
Дійсно у трудовій книжці не зазначено номеру та дати видачі диплому.
Згідно заяви про призначення пенсії від 01.07.2024, позивач не долучила до неї диплом на підтвердження означеного періоду навчання у Івано-Франківському професійному торгово-кулінарному училищі. Водночас, позивач надала пенсійному органу довідку Івано-Франківського фахового коледжу ресторанного сервісу і туризму Національного університету харчових технологій від 18.06.2024 №350 зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 дійсно навчалася в Івано-Франківському професійному професійно-технічному училищі обласного управління торгівлі з 01.09.1981 (наказ №159 від 26.08.1981) по 06.10.1983 (наказ не зберігся) на денній формі навчання. Рішенням кваліфікаційної комісії протокол №15 від 25.07.1983 ОСОБА_3 присвоєно кваліфікацію «Кондитер третього розряду» та видано диплом № 055663 від 06.10.1983, реєстраційний номер 366 (згідно журналу №3 реєстрації виданих дипломів, який почато 13.08.1982, закінчено 06.10.1983).
Зазначено, що 15.05.1985 профтехучилище ОУТ перейменоване в середнє професійно-технічне училище №18 (наказ №99 «а» від 15.07.1985). 06.11.1997 середнє професійно-технічне №18 реорганізоване у вище професійне училище №18 (наказ №398 від 06.11.1997). 26.09.2003 ВПУ №18 перейменоване в Івано-Франківське вище професійне училище готельного сервісу і туризму (наказ №659 віл 29.09.2003). 10.07.2012 ВПУ ГСіТ реорганізоване в Івано-Франківський технікум ресторанного сервісу і туризму Національного університету харчових технологій (наказ № 800 від 10.07.2012). 06.11.2015 Івано-Франківський технікум ресторанного сервісу і туризму НУХТ перейменовано у Івано-Франківський коледж ресторанного сервісу і туризму Національного університету харчових технологій (наказ №176 від 06.11.2015). 22.04.2020 Івано-Франківський коледж ресторанного сервісу і туризму НУХТ перейменовано у Відокремлений структурний підрозділ «Івано-Франківський фаховий коледж ресторанного сервісу і туризму Національного університету харчових технологій» (наказ №538 від 22.04.2020) (а.с.31).
Пенсійний орган зазначив, що довідка №350 від 18.06.2024 не може бути ним врахована, оскільки не містить відомостей щодо наказу на підтвердження закінчення навчання.
Оскільки згадана довідка містить відомості про періоди навчання позивача на денній формі навчання у Івано-Франківському професійному торгово-кулінарному училищі з 01.09.1981 по 06.10.1983, в довідці від 18.06.2024 №350 також наявні відомості про номер та дату видачі диплому і рішення кваліфікаційної комісії про присвоєну позивачу кваліфікацію «Кондитер третього розряду» то правильним є твердження суду першої інстанції, що відсутність в цій довідці покликання на наказ про закінчення навчання у зв`язку із тим, що останній не зберігся, враховуючи наявність у довідці вказаних вище відомостей, не може бути підставою для незарахування спірного періоду навчання до страхового стажу роботи позивача.
Таким чином суд дійшов вірного висновку, що довідка Івано-Франківського фахового коледжу ресторанного сервісу і туризму Національного університету харчових технологій від 18.06.2024 №350 підтверджує період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1981 по 06.10.1983. Відтак, період навчання з 01.09.1981 по 06.10.1983 має бути зарахований до страхового стажу позивача.
За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.07.2024 №091630020656 про відмову ОСОБА_4 у призначенні пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Також суд вірно вважав, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
ОСОБА_4 станом на дату звернення до пенсійного органу (01.07.2024) досягла 60-річного віку, її загальний страховий стаж становить більше 31 року, відтак позивач набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач досягла 60-річного віку 06.05.1964, звернулася із заявою про призначення пенсії 01.07.2024, тобто в межах визначеного законодавством тримісячного строку, відтак пенсія підлягає призначенню із з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 07.05.2024.
З огляду на це, оскільки у позивача виникло право на призначення пенсії, то правильним є висновок суду першої інстанції, що порушене її право, з урахуванням приписів частини 2 статті 9 КАС України, підлягає захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити з 07.05.2024 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу роботи періоду роботи з 16.06.1992 по 05.02.1998 та періоду навчання з 01.09.1981 по 06.10.1983.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі №300/6233/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко