ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Львів Справа № 260/2075/25 пров. № А/857/28603/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Носа С.П.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року (судді Рейті С.І., ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Ужгород) у справі №260/2075/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинення певних дій,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУНП в Закарпатській області), в якому просить визнати протиправною відмову ГУНП в Закарпатській області у зарахуванні пільгової вислуги років полковнику поліції ОСОБА_1 , заступнику начальника управління превентивної діяльності ГУНП в Закарпатській області, до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, зобов`язати ГУНП в Закарпатській області здійснити перерахунок та зарахувати полковнику поліції ОСОБА_1 заступнику начальника управління превентивної діяльності ГУНП в Закарпатській області, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п.3 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» та підпункту 4.1.6. пункту 4.1 розділу IV Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 3720-XII від 16.12.1993 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 03.02.2004 року по 26.07.2011 року у загальній кількості 03 роки 08 місяців 25 днів, здійснити перерахунок полковнику поліції ОСОБА_1 , заступнику начальника управління превентивної діяльності ГУНП в Закарпатській області, до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» стажу служби в поліції, яка дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період за період з 03.02.2004 року по 26.07.2011 року у загальній кількості 03 роки 08 місяців 25 днів та встановити надбавку за стаж служби з урахуванням періоду пільгової вислуги років.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУНП в Закарпатській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, неповного з`ясування обставин справи. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Звертає увагу на викладено правову позицію Верховного Суду в постанові від 22.02.2023 справа №320/12166/20, згідно якої, Постанова № 393 не є нормативним актом в розумінні частини четвертої статті 78 Закону № 580-VIII, яка визначає правила обчислення вислуги років для встановлення надбавки за вислугу років під час проходження служби в поліції, оскільки вона прийнята на виконання Закону № 2262-XII, а її положення визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення. Вважає, що суд в оскаржуваному рішенні та позивач помилково посилається на норми Закон України № 2262-XII та Постанова КМ України №393 від 17.07.1992 для здійснення перерахунку грошового забезпечення в частині надбавки за вислугу років, оскільки такі не поширюються на даний спір і застосовуються виключно у контексті прав позивача на зарахування на пільгових умовах вислуги років для призначення пенсії. Також, позивач стверджує, що продовжує перебувати на службі в Національній поліції, звільнений з такої не був, але звертається з позовною вимогою щодо встановлення пільгової вислуги років для призначення пенсії Закону України № 2262-XII та просить зарахувати пільгову вислугу років в календарну для призначення пенсії, що та безпідставно.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період з 26.08.2003 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 відповідно до п. 9 та п. 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» призначений на посаду заступника начальника відділу поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціального звання «майор поліції» в порядку переатестування.
При цьому, в період з 03.02.2004 року по 15.04.2005 року позивач проходив службу на посаді дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Ужгородського міського відділу УМВС України в Закарпатській області, а в період з 15.04.2005 року по 01.12.2006 року, з 21.09.2009 року по 21.12.2009 року та з 26.05.2010 року по 26.07.2011 року - перебував на посадах в підрозділах карного розшуку, з 01.12.2006 року по 08.04.2009 року, з 03.08.2009 року по 21.09.2009 року та з 21.12.2009 року по 26.05.2010 року - на посадах в підрозділах боротьби з незаконним обігом наркотиків, з 08.04.2009 року по 03.08.2009 року - обіймав посаду оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з організованими групами та злочинними організаціями УБОЗ ГУМВС України в Закарпатській області.
Таким чином, на переконання позивача, його вислуга років в пільговому обчисленні, сформована за період з 03.02.2004 року но 26.07.2011 року, у загальній кількості складає 03 роки 08 місяців 25 днів.
06.03.2025 позивач звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області генерала поліції третього рангу Колесника Я.В. з рапортом, у якому просив здійснити: зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення мені пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 03.02.2004 року по 26.07.2011 року, у загальній кількості 03 роки 08 місяців 25 днів; здійснити перерахунок відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського і рядового складу органів внутрішніх справ поліцейським та членам їхніх сімей» (зі змінами) моєї календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 03.02.2004 року по 26.07.2011 року у загальній кількості 03 роки 08 місяців 25 днів; здійснити перерахунок відповідно до ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» мого стажу служби в поліції, який дає право на встановлення мені надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 03.02.2004 року по 26.07.2011 року у загальній кількості 03 роки 08 місяців 25 днів; відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановити надбавку за стаж служби в поліції із урахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 03.02.2004 року по 26.07.2011 року у загальній кількості 03 роки 08 місяців 25 днів.
Листом відповідача від 14.03.2025 року за №106/2-2025, позивача повідомлено, що станом на 13.03.2025 року його вислуга в календарному обчисленні складає 22 роки 10 місяців 18 днів, відповідно до п. "а" абзацу 1 ст. 12 Закону підстави для призначення пенсії за вислугу років наразі відсутні, та було відмовлено щодо зарахування до календарної вислуги років, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 03.02.2004 року по 26.07.2011 року у загальній кількості 03 роки 08 місяців 25 днів, а також, відмовлено у здійсненні перерахунку календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 03.02.2004 року по 26.07.2011 року у загальній кількості 03 роки 08 місяців 25 днів.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, викладеної в листі ГУНП в Закарпатській області від 14.03.2025 року № 106/2-2025.
Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, з врахуванням наступного.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення (частина третя статті 78 Закону №580-VIII).
Частиною четвертою статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
За приписами статті 102 Закону №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і надалі Закон №2262-ХІІ в редакції на час виникнення спірних правовідносин), право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань.
Стаття 2 Закону №2262-ХІІ визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
За приписами пункту «а» ч. 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам, зазначеним у пункті «б» ч. 1 ст. 1-2 цього Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Так, відповідно до частини 2 статті 17 Закону №2262-ХІІ, до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ встановлений порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом.
Так, частиною 1 ст. 17-1 Закону №2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 17-1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що на пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (тут і надалі Порядок №393 в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачені періоди служби, час роботи, виконання повноважень, перебування у певних обставинах, які зараховуються до вислуги років, для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону 2262-ХІІ.
Пунктом 2-1 Порядку №393 передбачено обчислення календарної вислуги років для призначення пенсії, що узгоджується із положеннями, зокрема, пункту «а» ч. 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Пунктом 3 Порядку №393 встановлена можливість зарахування до вислуги років для визначення розміру пенсії, вислуга на пільгових умовах, що не суперечить приписам частини 2 статті 17-1 Закону №2262-ХІІ.
Абзацом 3 пункту 1 Порядку № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Отже, Закон №2262-ХІІ передбачає право на пенсії за вислугу років, незалежно від віку звільненої особи, якщо на день звільнення особа має вислугу 25 календарних років і більше (п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ).
Пункт 1 Порядку №393 встановлює що саме входить до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону 2262-ХІІ, а пункт 3 Порядку №393 що та в якому розмірі враховується для визначення пільгової вислуги для визначення саме розміру пенсії за вислугу років.
З урахуванням фактичних обставин справи надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з`ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи пред`явлено позов.
Доцільно зауважити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
Також, слід зауважити, що в межах цієї справи не оспорюється факт того, що позивач продовжує проходити службу в поліції та звертаючись до суду із цим позовом просив здійснити перерахунок та зарахувати до стажу служби в поліції пільгову вислугу років, посилаючись на Закон №2262-ХІІ та Порядок №393.
Надаючи оцінку доводам апелянта в частині незгоди із позицією суду першої інстанції щодо відмови у зарахуванні пільгової вислуги років позивача за спірні періоди до її календарної вислуги років, апеляційний суд зазначає таке.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, визначено, що до вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону №580-VIII.
З аналізу наведених норм слідує, що визначення стажу служби в поліції для цілей встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки врегульовано спеціальними нормами Закону №580-VIII і не передбачає застосування інших нормативно-правових актів поза межами встановленого цим Законом переліку.
Оцінюючи доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в цій частині, про необхідність врахування вказаних періодів до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, на підставі положень Порядку № 393 в пільговому обчисленні, апеляційний суд зазначає таке.
Верховний Суд у постановах від 26.10.2023 у справі №140/7147/20, від 23.05.2024 у справі № 640/30284/20, посилаючись, зокрема, на позицію, викладену у постанові від 22.02.2023 у справі №320/12166/20, дійшов висновку, що питання обчислення стажу служби в поліції для цілей встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки врегульовано виключно положеннями частини 2 статті 78 Закону №580-VIII, тоді як положення пунктів 1, 3 Порядку № 393 не регулюють таких правовідносин.
При цьому Верховний Суд наголосив, що Порядок № 393 прийнятий на виконання Закону №2262-XII та визначає правила обчислення вислуги років виключно для цілей призначення пенсії за вислугу років, а не для визначення стажу служби в поліції під час її проходження.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 19.11.2019 у справі №520/903/19, від 31.03.2020 у справі №520/2067/19, від 22.07.2020 у справі №520/5960/19, від 13.08.2020 у справі №820/6656/16, від 15.12.2021 у справі №520/11545/19 та від 20.04.2026 у справі №460/1349/24, у яких Суд послідовно виходив із того, що положення Порядку №393 можуть застосовуватися виключно при вирішенні питань пенсійного забезпечення, але не при обчисленні стажу служби в поліції для цілей нарахування надбавок та визначення тривалості відпусток.
Отже, враховуючи що, як на час подання рапорту відповідачу, так і на час надання відповіді від 14.03.2025 та звернення до суду і ухвалення оскаржуваного рішення в цій справі позивач продовжує проходити службу в поліції та не зверталася до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, лист апелянта за своєю суттю є роз`ясненням щодо підстав та моменту виникнення у позивача права на включення цієї вислуги років на пільгових умовах до календарної вислуги.
За наведених обставин зобов`язання апелянта зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на пенсію, вислугу років в пільговому обчисленні, має передчасний характер та суперечить процедурі та визначеному у застосованих нормативних актах обставинам та часу їх застосування, адже передумовою для здійснення обрахунку вислуги років і зарахування до неї пільгової вислуги років із прийняттям відповідного наказу, є припинення позивачем проходження служби в поліції через звільнення, на підставі чого, саме в наказі про звільнення зазначається вислуга років, як календарна так і в пільговому обчисленні. Апеляційний суд також зазначає, що поки позивач проходить службу в поліції, у відповідача-апелянта відсутні правові підстави для видачі наказу про його звільнення та визначення у такому наказі розміру його вислуги років для призначення пенсії.
За наведених підстав, апеляційний суд встановив відсутність у спірних правовідносинах порушених прав позивача, які б підлягали захисту в судовому порядку.
Посилання суду першої інстанції на висновки, які викладені Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду та у складі суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 є помилковим, оскільки у цих справах та у справі, що розглядається правовідносини не є подібними. Так, у вказаних справах предмет спору стосувався права особи на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи наявність пільгового стажу, який вираховується відповідно до підзаконного нормативно-правового акту (Постанова № 393), а у справі №260/2075/25 за позовом ОСОБА_1 стосується протиправних дій відповідача ГУ НП у Закарпатській області щодо перерахунку календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 03.02.2004 року по 26.07.2011 року у загальній кількості 03 роки 08 місяців 25 днів. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 60/2632/22-а, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , відповідно доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог з вищевикладених мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи результат апеляційного розгляду та в силу приписів статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі №260/2075/25 - скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
С.П. Нос
Повний текст постанови складено і підписано 10.08.2026