ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Львів Справа № 260/3313/25 пров. № А/857/39676/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року (суддя - Дору Ю.Ю., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м. Ужгород, дата складання повного рішення - не зазначена),
в адміністративній справі № 260/3313/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (Деснянський район),
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (Деснянський район) (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позову, просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 18.04.2025 року №262340021215 про переведення з одного виду пенсії на іншу позивача; 4) зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву від 11.04.2025 позивача про переведення з одного виду пенсії на іншу, з урахуванням довідок № 21/53 від 01.04.2025 та № 21/54 від 01.04.2025, виданих Київською міською прокуратурою, призначити та виплатити пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідачі подали окремі відзиви на позовну заяву, у яких, кожен зокрема, висловили свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просили у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що проведені перерахунки пенсії (прийняті рішення) позивачу від 11.06.2025 та від 29.07.2025 органом ПФУ не є предметом розгляду вказаної справи. Вказує апелянт на те, що судом першої інстанції повністю проігноровано та не застосовано норми ч. 3 та ч. 4 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014. Крім цього, відповідачем-1 протиправно не враховано довідку №21/54 від 01.04.2025 під час прийняття рішення від 18.04.2025 року за №262340021215, не застосовано чинні норми ч. 3 та ч. 4 ст. 86 Закону №1697-VІІ під час розрахунку та призначення пенсії позивачу. Звертає увагу апелянт на те, що належних доказів про врахування довідки № 21/54 від 01.04.2025 в матеріалах судової справи немає. Також судом належним чином не перевірено, які саме складові грошового забезпечення позивача, згідно згаданої довідки враховані під час призначення пенсії. Отже, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Вказує апелянт на те, що судом першої інстанції також проігноровано ті обставини, що відповідачем-1 порушено встановлений Порядок та строки щодо проведення додаткової перевірки довідок, затверджений Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1. Крім цього вважає апелянт, що судом застосовано закон, який не підлягає застосуванню та неправильно тлумачено закон, щодо чинності абзацу 6 ч. 15 ст. 86 Закону №1697-VІІ. Звертає увагу апелянт на те, що відповідно до сформованої Верховним Судом практики, право на соціальний захист може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність. Тому, відповідачем-1 протиправно, безпідставно застосовано нечинну тимчасову норму, яка діяла в минулому, обмеживши максимальний розмір пенсії позивача. Оскільки Законом України «Про прокуратуру» не передбачено обмеження розміру максимальної пенсії, в тому числі шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не можуть застосовуватися, в тому числі й положення ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови №1. Апелянт наголошує на тому, що якщо норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить: 1) рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі № 260/3313/25 - скасувати повністю, у зв`язку неправильним застосування норм матеріального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 2) ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовільнити повністю; 3) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 18.04.2025 року №262340021215 про переведення з одного виду пенсії на іншу ОСОБА_1 ; 4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву від 11.04.2025 ОСОБА_1 про переведення з одного виду пенсії на іншу, з урахуванням довідок № 21/53 від 01.04.2025 та № 21/54 від 01.04.2025, виданих Київською міською прокуратурою, призначити та виплатити пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
11.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії-перехід на пенсію по інвалідності згідно із ч.9 ст.86 Закону України "Про прокуратуру". До заяви було додано довідки за №21/53 від 01.01.2025р. про складові заробітної плати за березень 2025 р., та за №21/54 від 01.04.2025 про складові заробітної плати за останні 60 календарних місяці (а.с.8).
Вищезгадану заяву від 11.04.2025 було розглянуто за принципом екстериторіальності управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області, яким прийнято рішення про переведення позивача з одного виду пенсії на інший №262340021215 та призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Розрахунок пенсії проведено згідно довідки за №21/53 від 01.04.2025р. про складові заробітної плати за березень 2025 року з урахуванням обмеження, що не перевищує 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, що втратили працездатність, становить 23610,00 грн (а.с.70).
Також встановлено, що пенсію розраховано при загальному страховому стажі 10 років 3 місяці 2 дні, з них 10 років 2 дні - прокурори/слідчі та при середньомісячній заробітній платі 50000 (посадовий оклад, надбавка за вислугу років 25%) за період роботи з 01.03.2025 по 31.03.2025. Пенсію розраховано в розмірі 60% середньомісячної заробітної плати. Розмір пенсії з 11.04.2025 складав: 50000,00 грн (середньомісячний заробіток) х 60% (відсоток розрахунку пенсії від заробітку). Водночас, максимальний розмір пенсії обмежено відповідачем-1 на рівні 23610,00 грн.
Відповідачем-1 при переведенні з одного виду пенсії на інший довідку про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад з військовим званням, надбавка за вислугу років) № 21/53 від 01.04.2025 видану Київською міською прокуратурою було враховано частково, оскільки, відсутні копії первинних документів на підставі яких складена довідка.
Також, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області надіслано лист до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, з метою проведення зустрічної перевірки довідок виданих видані Київською міською прокуратурою - №21/53 від 01.04.2025, про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) на березень 2025р та за № 21/54 від 01.04.2025про складові заробітної плати за останні 60 календарних місяці.
У подальшому, на підставі Акту № 2600-0905-1/2638 від 20.05.2025, про проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідок про складові заробітної плати № 21/53 та № 21/54 від 01.04.2025, виданих Київською міською прокуратурою, розпорядженням від 11.06.2025 розраховано пенсію з урахуванням чинної заробітної плати (грошове забезпечення) за відповідною посадою прокурора прокуратури (а.с.73).
Пенсію розраховано при загальному страховому стажі 10 років 3 місяці 2 дні, з них 10 років 2 дні - прокурори/слідчі та при середньомісячній заробітній платі 66966,66 за період роботи з 01.03.2025 по 31.03.2025.
Судом також встановлено, що відповідачем-2 після здійсненої перевірки та уточнення даних в електронній пенсійній справі позивача 11.06.2025 року здійснено перерахунок пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати № 21/53 та № 21/54 від 01.04.2025, виданих Київською міською прокуратурою (а.с. 70-71). Разом з тим, згідно вказаного перерахунку пенсії, судом встановлено, що відповідчем-1 обмежено максимальний розмір пенсії позивача у розмірі 23610,00 грн..
Вважаючи протиправним рішення відповідача-1 про переведення з одного виду пенсії на інший та обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Так, згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантовано всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено види державних пенсій, які призначаються за цим Законом , а саме: пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 6 Закону №1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 Закону №1788-XII, переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури урегульовано ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, відповідно до частини другої якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що 11.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії-перехід на пенсію по інвалідності згідно із ч.9 ст.86 Закону України "Про прокуратуру". До заяви було додано довідки за №21/53 від 01.01.2025р. про складові заробітної плати за березень 2025 р., та за №21/54 від 01.04.2025 про складові заробітної плати за останні 60 календарних місяці.
Відповідно до статті 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Згідно підпункту 5 пункту 6 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві |Та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління має право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Частиною 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що право органів Пенсійного фонду вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що законодавець передбачає право органів Пенсійного фонду в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.
Також судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем-1 після здійсненої перевірки та уточнення даних в електронній пенсійній справі позивача здійснено перерахунок пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати № 21/53 та № 21/54 від 01.04.2025, виданих Київською міською прокуратурою, отже у даному випадку відсутня протиправність дій та оскаржуваного рішення відповідача-1 у частині переведення з одного виду пенсії на інший з урахуванням довідок про складові заробітної плати № 21/53 та № 21/54 від 01.04.2025, виданих Київською міською прокуратурою, відтак позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.
Щодо доводів апеляційної скарги про протиправність обмеження пенсії позивача максимальним розміром, то апеляційний суд зауважує наступне.
Абзацом 6 ч. 15 ст. 86 Закону №1697-VІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Окрім цього, пунктом 132 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV визначено, що максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Законом України "Про Держаний бюджет України на 2025 рік" встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2025 - 2361,00 грн.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно враховано, що положення Закону № 1697-VІІ щодо призначення пенсії прокурорам в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії, не скасовані, не визнані неконституційними, їх застосування не призупинене, що на переконання суду свідчить про визнання законодавцем юридичної сили положень статті 86 Закону № 1697-VІІ.
Таким чином, питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
З цього приводу, судом першої інстанції вірно враховано правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, відповідно до якого, пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
З матеріалів справи видно, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний, а тому на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку про те, що у спірних відносинах відповідач-1 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.
Колегія суддів також вказує на те, що аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява №2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява №17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
Також, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що питання щодо застосування обмежувальних коефіцієнтів до розміру пенсії згідно постанови КМУ від 03.01.2025 №1 не є предметом спору у цій адміністративній справі.
Крім цього, відповідно до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в адміністративній справі № 260/3313/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (Деснянський район) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська