ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Львів Справа № 380/3686/26 пров. № А/857/35594/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача Калмикової Ю.О.,
суддів: Довгої О.І.,
Затолочного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №380/3686/26 (головуючий І інстанції Сподарик Н.І.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, площа Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) з наступними вимогами:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції України у Львівській області у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до календарної вислуги років з 27.07.2004 по 06.11.2015 у загальній кількості 5 років 7 місяців 24 дні та в підготовці пакету документів для подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції України у Львівській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за період з 27.07.2004 року по 06.11.2015 року у загальній кількості 5 років 7 місяців 24 дні, та оформити і подати необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звернувся до відповідача з рапортом щодо зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за період проходження служби на посадах начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ з 27.07.2004 по 06.11.2015 з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, однак у відповідь отримав відмову. Позивач не згідний з відмовою та вказує, що спірний період підлягає зарахуванню на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393, зі змінами, внесеними на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 р. №497, якою доповнено підпункт «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 абзацом двадцять четвертим такого змісту: «час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною злочинністю за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ», а також наказу МВС України від 20.07.2006 №722 «Про затвердження Переліку посад начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця». В подальшому, відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №780, яка набрала чинність 27.07.2011, виключено абзац двадцять четвертий підпункту «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393. При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №780 установлено, що вислуга років осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка була обчислена до прийняття цієї постанови, перегляду не підлягає. Отже, позивач мав законні очікування, що спірний період буде зарахований в пільговому обчисленні до його календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. Позивач вважає, що не зарахування до стажу спірного періоду позбавляє його права на звернення за отриманням пенсії згідно з нормами Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Просить позов задовольнити.
18.03.2026 за вх.№22286 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, вважає що спірний період пільгового стажу мав бути обчислений з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби.
30.03.2026 за вх.№25949 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262 XII (далі - Закон № 2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 01.10.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», і стаття 12 Закону № 2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII. Вважає, що згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років. Просить у задоволенні позову відмовити.
08.04.2026 за вх.№28909 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що відповідач у відзиві помилково виходить із того, що для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України №2262-XII враховується виключно календарна вислуга, тоді як пільгова вислуга може застосовуватися лише для визначення розміру пенсії. Такий підхід є неправильним, оскільки не відповідає системному тлумаченню норм Закону №2262-XII, Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII та підзаконних актів, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України №393, які прямо передбачають можливість та обов`язковість зарахування пільгової вислуги років при визначенні права на пенсію, а не лише її розміру. Законодавство та підзаконне регулювання однозначно встановлюють, що служба в окремих підрозділах органів внутрішніх справ, зокрема в підрозділах боротьби з організованою та економічною злочинністю, зараховується до вислуги років на пільгових умовах із коефіцієнтом 1,5 року за 1 рік служби. Така пільгова вислуга є способом обчислення стажу служби, а не окремим видом вислуги, і відповідно підлягає врахуванню при визначенні загальної вислуги років для призначення пенсії. Зазначений підхід підтверджується також усталеною судовою практикою Верховного Суду, відповідно до якої пільгове обчислення є складовою загальної вислуги та обов`язково враховується при вирішенні питання про право на пенсію. Позивач проходив службу у відповідних підрозділах у період з 2004 по 2015 роки, що відповідно до чинного законодавства підлягає пільговому зарахуванню. У разі правильного застосування норм матеріального права та врахування пільгової вислуги, загальний стаж позивача досягає необхідного рівня для призначення пенсії за вислугу років. Відтак, вважає, що відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною, оскільки ґрунтується на неправильному тлумаченні норм права та неврахуванні обов`язкових положень спеціального законодавства. Просить позов задовольнити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статей 12, 17-1 Закону України № 2262-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України №393, а безпідставно застосовано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23, який не охоплює спірні правовідносини. Суд першої інстанції не врахував, що він звернувся із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії одразу після звільнення зі служби у 2021 році, тобто до внесення змін до Порядку № 393 постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022, у період дії редакції, яка передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років для визначення права на пенсію за вислугу років. Внаслідок цього суд дійшов помилкового висновку про відсутність у нього необхідної календарної вислуги років, не врахувавши належним чином правову природу пільгового обчислення та правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та від 21.10.2021 у справі № 620/940/19, які підтверджують, що застосуванню підлягає саме редакція Порядку № 393, чинна на момент виникнення права на пенсію.
20.07.2026 представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 08.08.2000 (наказ по Львівському Інституту внутрішніх справ при Національній Академії внутрішніх справ України №176 о/с від 31.07.2000) по 06.11.2015 (наказ ГУ МВС України у Львівській області №871 о/с від 06.11.2015).
З 06.11.2015, згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнений у запас Збройних Сил України, за пунктом 64 «з» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації)).
В подальшому службу проходив у Національній поліції України в період з 07.11.2015 року (наказ Національної поліції України №172 о/с від 11.11.2015) по 08.09.2020 (наказ Головного Управління Національної поліції України у Львівській області №276 о/с від 08.09.2020, - звільнений зі служби в Національній поліції України за власним бажанням, за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію»).
Відповідно до даних біографічної довідки, виданої Начальником УКЗ ГУНІ у Львівській області полковником поліції Романом Онисиком від 24.04.2025, Позивач в період з 27.07.2004 - 10.06.2007, з 10.06.2007 - 10.06.2009, з 10.06.2009 01.08.2010, з 01.08.2010 - 01.08.2011, з 01.08.2011 - 14.07.2012, з 14.09.2012 19.03.2013, з 19.03.2013 - 21.11.2014, з 21.11.2014 - 04.06.2015 проходив службу у підрозділах оперативних служб УМВС та ГУМВС України у Львівській області, а саме: Державної служби боротьби з економічною злочинністю та Управління боротьби з організованою злочинністю. Відтак, ці періоди служби підлягають зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах з розрахунку 1,5 роки за кожен рік служби до стажу проходження служби в календарних роках та відповідно до загального трудового стажу під час проходження служби в ОВС та Національній поліції України.
В період з 08.08.2000 по 06.11.2015 позивач перебував на наступних посадах під час проходження служби в органах внутрішніх справ України:
- 08.08.2000 - 25.06.2004: курсант факультету №1 (економічний напрямок) Львівського юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України (поступив на навчання курсантом у Львівський Інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, на факультет №1, зі званням рядовий міліції та посадою «курсант», наказ №176 від 31.07.2000 року. Закінчив даний заклад вищої освіти у системі МВС України, однак після закінчення навчання в цьому закладі, його було через внутрішню реформу перейменовано у Львівський юридичний інститут внутрішніх справ України, після чого мені було присвоєно звання: «лейтенант міліції», наказ №913 від 24.06.2004 року);
- 27.07.2004 - 10.06.2007: оперуповноважений відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю Сихівського РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області (наказ про призначення УМВС України у Львівській області №535 о/с від 27.07.2004 року);
- 10.06.2007 - 10.06.2009: оперуповноважений сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області (наказ про призначення ГУ МВС України у Львівській області №413 від 10.06.2007 року);
- 10.06.2009 - 01.08.2010: оперуповноважений відділу боротьби з організованими групами та злочинними організаціями економічної спрямованості Управління боротьби з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області (наказ про призначення ГУ МВС України у Львівській області №162 о/с від 10.06.2009 року);
- 01.08.2010 - 01.08.2011: оперуповноважений відділу боротьби з організованими злочинними групами у пріоритетних напрямках економіки Управління боротьби з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області (наказ про призначення ГУ МВС України у Львівській області №822 ГУМВС України у Львівській області від 09.08.2010 року);
- 01.08.2011 - 14.07.2012: оперуповноважений в особливо важливих справах відділу боротьби з корупцією Управління боротьби з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області (наказ 225 о/с ГУ МУСВ України у Львівській області від 25.07.2012 року);
- 14.09.2012 - 19.03.2013: старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу боротьби з корупцією Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області (наказ №276 о/с від 12.09.2012 року);
- 19.03.2013 - 21.11.2014: заступник начальника відділу боротьби з корупцією Управління боротьби з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області (підстава: погодження ГУ БОЗ МВС №9/11-1109, наказ №73 о/с від 18.03.2013 року);
- 21.11.2014 - 04.06.2015: начальник відділу боротьби з корупцією Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області (наказ ГУ МВС України у Львівській області №563 о/с від 20.11.2014 року);
- 04.06.2015 - 06.11.2015: старший оперуповноважений міжрайонного відділу №5 Управління протидії злочинності у сфері економіки ГУ МВС України у Львівській області (призначається у зв`язку із організаційно - методичними заходами, наказ ГУ МВС України у Львівській області №390 о/с від 04.06.2015 року);
- 07.11.2015 - 27.02.2017: старший оперуповноважений Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки України (наказ Національної поліції України №172 о/с від 07.11.2015 року);
- 27.02.2017 - 01.12.2019: старший оперуповноважений міжрайонного відділу №5 (м. Стрий) Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України №44 о/с від 13.02.2017 року);
- 01.12.2019 - 29.06.2020: старший оперуповноважений відділу кримінальної поліції Шевченківського ВП ГУ НП України у Львівській області (наказ ГУ НП України у Львівській області №756 о/с від 26.11.2019 року - на період відпустки ОСОБА_2 по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років 6 місяців, за переведенням. Стан служби в поліції: 19 років 03 місяці 22 дні );
- 29.06.2020 - 08.09.2020: старший інспектор сектору дізнання Шевченківського ВП ГУ НП України у Львівській області (наказ про призначення - ГУ НП України у Львівській області №183 о/с від 25.06.2020 року);
- 08.09.2020 звільнений за власним бажанням зі служби у Національній поліції України, у відповідності до наказу ГУ НП у Львівській області №276 о/с (підстава: особистий рапорт від 25.08.2020 року).
Відповідно до витягу з наказу ГУ ПН у Львівській області №276о/с від 08.09.2020 позивача звільнено відповідно до п.7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням) зі служби в поліції. Стаж служби в поліції при звільненні у календарному обчисленні становить 20 років 00 місяців 29 днів.
Листом від 21.01.2026 за №20254-2026 ГУ НП у Львівській області повідомило позивача, у зв`язку з тим, що вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 00 місяців 29 днів, право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відсутнє.
Листом від 26.01.2026 №П-15-2026, ГУ МВС України у Львівській області повідомлено позивача про те, що вислуга років на пільгових умовах зараховується для визначення розміру пенсії. Згідно наказу ГУ НП у Львівській області від 09.08.2020 №276 о/с, позивача звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) з 08.09.2020, вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 00 місяців 29 днів. Враховуючи викладене, права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у позивача немає
Вважаючи протиправною відмову Головного управління Національної поліції України у Львівській області у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до календарної вислуги років з 27.07.2004 по 06.11.2015 у загальній кількості 5 років 7 місяців 24 дні та в підготовці пакету документів для подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент звернення позивача до Гу НП у Львівській області із заявою про оформлення та направлення документів для призначення пенсії за вислугу років діяла редакція законодавства, відповідно до якої право на призначення пенсії за пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пов`язується з наявністю не менше 25 календарних років вислуги. Суд першої інстанції виходив із того, що після набрання 19 лютого 2022 року чинності постановою Кабінету Міністрів України № 119 пільгова вислуга років враховується виключно для визначення розміру пенсії, а не для набуття права на її призначення. Оскільки календарна вислуга позивача на день звільнення становила 20 років 00 місяців 29 днів, що є менше встановлених законом 25 календарних років, а із заявою про оформлення пенсії він звернувся лише у 2026 році, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у нього права на призначення пенсії за вислугу років та, відповідно, про правомірність відмови відповідача в оформленні й направленні документів до органу Пенсійного фонду України. При цьому суд першої інстанції врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 520/5695/23, згідно з яким для осіб, які звернулися за оформленням пенсії після набрання чинності постановою № 119, визначальною є саме календарна вислуга років.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ та поліції, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Стаття 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно із пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Частиною другою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що на підставі аналізу чинного законодавства, вказує на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:
- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, враховуючи вказане в контексті спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на наступне.
На час звільнення позивача зі служби (позивача звільнено 08.09.2020) діяла редакція пункту 3 Порядку № 393, яка визначала види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським, на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач був звільнений зі служби з органів Національної поліції з 08 квітня 2019 року і на час звільнення стаж його служби в календарному обчисленні складав 20 років 06 місяців 20 днів, у пільговому обчисленні - 06 років 05 місяців 04 дні.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» (далі - Постанова № 119), яка набрала чинності 19 лютого 2022 року до Порядку № 393 внесено зміни, відповідно до яких:
Доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту:
« 2-1. Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».
5. У пункті 3:
1) абзац перший викласти в такій редакції:
« 3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:»;
2) абзац «у високогірних місцевостях на висоті 1500 і більше метрів над рівнем моря» виключити.
6. Доповнити постанову пунктом 3-1 такого змісту:
« 3-1. У разі наявності двох і більше підстав для зарахування на пільгових умовах до вислуги років, з якої визначається розмір пенсії, одного і того ж періоду служби вислуга років обчислюється за тією підставою, яка дає найбільші пільги».
7. У пункті 4 слова «до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні» замінити словами «на пільгових умовах до вислуги років, - у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії».
Пункт 3 Порядку № 393 (в редакції Постанови № 119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Отже, пункт 3 Порядку № 393 (в редакції Постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», так і Порядок № 393 (в редакції Постанови № 119) виникнення, зокрема, в колишнього поліцейського права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.
Водночас, вирішуючи спір судом встановлено, що 28 серпня 2025 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/13694/22 визнано протиправними та нечинними:
- пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;
- підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;
- пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;
- пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393».
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 08 грудня 2025 року у справі № 440/254/25).
Колегія суддів зазначає, що статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою № 393 (у відновленій редакції) визначено, зокрема порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а.
Також, аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 13.05.2026 у справі № 420/21549/25.
Враховуючи викладене, вислуга років, з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах (05 років 07 місяців 24 дні), є календарною одиницею виміру та повинна бути врахована до вислуги років, яка підлягає обчисленню та застосуванню в порядку статей 12, 17 та 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови № 393 (в редакції, що діяла до внесення змін згідно Постанови № 119 і яка діє наразі), разом із визначеним періодом часу 20 років 00 місяців 29 днів.
Отже, на дату звільнення позивач мав вислугу 25 років 07 місяців 29 дні, відтак позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З наведених підстав, відмову відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні пільгової вислуги років до його вислуги років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років слід вважати протиправною.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Застосування норм, що регулюють пенсійне забезпечення, до правовідносин, пов`язаних із проходженням служби в поліції, є неприпустимим, а правильне вирішення спорів щодо призначення пенсії відповідним особам потребує розмежування правового значення календарної та пільгової вислуги років залежно від мети їх обчислення.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права. За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування судового рішення
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду першої інстанції з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2129,92 грн (1331,20 х 2 х 0,8).
Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у зазначеному розмірі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №380/3686/26 - задовольнити.
Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №380/3686/26.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції України у Львівській області у зарахуванні до пільгової вислуги років ОСОБА_1 до календарної вислуги років з 27.07.2004 по 06.11.2015 у загальній кількості 5 років 7 місяців 24 дні та в підготовці пакету документів для подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов`язати Головне управління Національної поліції України у Львівській області (79007, м. Львів, площа Генерала Гигоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за період з 27.07.2004 року по 06.11.2015 року у загальній кількості 5 років 7 місяців 24 дні, та оформити і подати необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Львівській області (79007, м. Львів, площа Генерала Гигоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2129,92 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова
судді О. І. Довга
В. С. Затолочний