ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Львів Справа № 260/2634/26 пров. № А/857/37520/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Калмикової Ю.О.,
суддів Довгої О.І., Затолочного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі №260/2634/26 (головуючий І інстанції Т.В. Скраль) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій,
УСТАНОВИВ:
02 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01.01.2018 по 01.04.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2025 року №ХР15509/ПМ2018; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2018 по 01.04.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2025 року №ХР15509/ПМ2018 , виходячи із 100 % суми підвищення пенсії без урахування розстрочки, з урахуванням 71% грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 року , з урахуванням проведених раніше виплат.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, відповідач у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинен застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ні норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин. Крім того, дії відповідача щодо здійснення позивачу перерахунку та виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 виходячи із 50 та 75 % сум підвищення пенсії, передбаченою постановою КМУ «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум є протиправними.
06 травня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що 20.05.2023 року відбулися зміни до абз. 1 п. 4 Постанови № 704 де вказано: установити, що розміри посадових окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатками 1, 12,13 і 14. Таким чином, конкретизуючи обставини наявного спору, зазначають, що на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/4293/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 сформована довідка № ХР15509/ПМ2018 від 25.11.2025 року про розмір грошового забезпечення за посадою, відповідною (аналогічною) останній штатній посаді, яку займав позивач перед звільненням станом на 01.03.2018. Водночас, рішення суду, на підставі якого видана оновлена довідки про грошове забезпечення позивача, не містить зобов`язань щодо здійснення Головним управлінням перерахунку пенсії останнього та врахування при цьому згаданої довідки. Таким рішенням лише встановлено зобов`язання уповноваженого органу видати оновлену довідку для прийняття компетентним органом рішення щодо її подальшого застосування, із дотриманням процедури, передбаченої Порядком №45, статтею 63 Закону України №2262-ХІІ, Постанови №704. До Головного управління надійшла довідка № ХР15509/М2018 від 25.11.2025 року. В довідці, зокрема, були перераховані основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення позивача (надбавки, доплати, підвищення) та премія у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №704 за посадою, аналогічною останній штатній, котру обіймав позивач (зазначено в Довідці) станом на 01.03.2018р. Зі змісту довідки № ХР15509/ПМ2018 від 25.11.2025 року вбачається, що остання видана за нормами, чинними на 01.03.2018. Враховуючи викладене, хочемо зазначити, що відповідно до вищезазначених положень статті 51 Закону №2262-ХІІ, довідка про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.03.2018 є підставою для перерахунку його пенсії з 01.04.2018 та не зумовлює підстав для перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 до 31.03.2019, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі №160/8324/19. Отже, ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ, так і п. 1 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок пенсії проводиться після прийняття Урядом рішення про умови та порядок його здійснення. Враховуючи вищевикладене, підстави для здійснення останнього (зокрема, на підставі довідки № ЧС15509/ПМ2018 від 25.11.2025 року) станом на сьогодні відсутні.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 25 листопада 2025 року №ХР15509/ПМ2018 за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 25 листопада 2025 року №ХР15509/ПМ2018 за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального та процесуального права.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, апелянт зазначає, що 20.05.2023 року відбулися зміни до абз. 1 п. 4 Постанови № 704 де вказано: установити, що розміри посадових окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатками 1, 12,13 і 14. Таким чином, конкретизуючи обставини наявного спору, зазначають, що на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/4293/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 сформована довідка № ХР15509/ПМ2018 від 25.11.2025 року про розмір грошового забезпечення за посадою, відповідною (аналогічною) останній штатній посаді, яку займав позивач перед звільненням станом на 01.03.2018. Водночас, рішення суду, на підставі якого видана оновлена довідки про грошове забезпечення позивача, не містить зобов`язань щодо здійснення Головним управлінням перерахунку пенсії останнього та врахування при цьому згаданої довідки. Таким рішенням лише встановлено зобов`язання уповноваженого органу видати оновлену довідку для прийняття компетентним органом рішення щодо її подальшого застосування, із дотриманням процедури, передбаченої Порядком №45, статтею 63 Закону України №2262-ХІІ, Постанови №704. До Головного управління надійшла довідка № ХР15509/М2018 від 25.11.2025 року. В довідці, зокрема, були перераховані основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення позивача (надбавки, доплати, підвищення) та премія у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №704 за посадою, аналогічною останній штатній, котру обіймав позивач (зазначено в Довідці) станом на 01.03.2018р. Зі змісту довідки № ХР15509/ПМ2018 від 25.11.2025 року вбачається, що остання видана за нормами, чинними на 01.03.2018. Враховуючи викладене, хочемо зазначити, що відповідно до вищезазначених положень статті 51 Закону №2262-ХІІ, довідка про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.03.2018 є підставою для перерахунку його пенсії з 01.04.2018 та не зумовлює підстав для перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 до 31.03.2019, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі №160/8324/19. Отже, ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ, так і п. 1 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок пенсії проводиться після прийняття Урядом рішення про умови та порядок його здійснення. Враховуючи вищевикладене, підстави для здійснення останнього (зокрема, на підставі довідки № ЧС15509/ПМ2018 від 25.11.2025 року) станом на сьогодні відсутні.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон №2262-XII) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років з 13 грудня 2006 року.
25 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 видав ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 березня 2018 року № ХР15509/ПМ2018, (а.с. 9).
12 січня 2026 року представник позивача звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (вх.№700/Ш-0700-26 від 19 січня 2026 року), в якій просить здійснити проведення з 01.01.2018 по 31.03.2019 року перерахунку та виплати основного розміру пенсії заявника відповідно до нової довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 за №ХР15509/ПМ2018 від 25 листопада 2025 року, виходячи із 100% суми підвищення пенсії без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 року, без обмеження пенсії заявника максимальним розміром, застосувавши розмір пенсії, визначений на момент первинного призначення пенсії, з урахуванням виплачених сум та виплатити заборгованість, (а.с. 10).
17 лютого 2026 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області листом № 1685-700/Ш-02/8-0700/26 на звернення позивача від 19 січня 2026 року повідомило, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/4293/25 не містить зобов`язань для Головного управління щодо перерахунку пенсії з 01.03.2018 року, (а.с. 11).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон України № 2262-ХІІ).
Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон України № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України № 2011-ХІІ).
Так, статтею 43 Закону України № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процитована норма статті 43 Закону міститься в розділі V Обчислення пенсії, тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №826/3858/18.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Так, 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704, якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1. Згідно з пунктом 2 цієї постанови грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Водночас 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 1 якої встановив перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-XII до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови № 704.
Отже, цим нормативним документом Уряд визначив порядок та умови перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України № 2262-XII.
Згідно із пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45) перерахунок раніше призначених згідно із Законом України №2262-XII пенсій проводиться в разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Абзацом першим пункту 5 Порядку № 45, в редакції постанови Уряду № 103, передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Водночас Додаток 2 до Порядку № 45 передбачає форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою № 103 викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Уряду № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 дійшла наступного висновку:
Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту законних очікувань (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
Відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами оскаржувані пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
Аналогічну правову позицію висловлювала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10.02.2016 у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.
Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон України № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суд, суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки необхідно здійснити з 01.01.2018, а не з моменту набрання 05.03.2019 законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18.
Також, колегія суддів при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 11.08.2023 у справі № 380/103/22.
Окрім цього, ухвалою від 11.03.2024 Верховний Суд відмовив у відкритті провадження у справі № 200/7474/23 (де позивач просив визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФС-93520/09/01/902/6 від 10.09.2022 про розмір грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019; зобов`язати пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФС-93520/09/01/902/6 від 10.09.2022 про розмір грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019 з врахуванням раніше виплачених сум) за поданням судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_2 про розгляд цієї справи як зразкової, з посиланням на існування правової позиції Верховного Суду у постанові від 11.08.2023 у справі №380/103/22 (https://reestr.court.gov.ua/Review/117565628).
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2025 року №ХР15509/ПМ2018 про розмір грошового забезпечення з 01.01.2018 року по 31.03.2019 року.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в силу приписів статті 63 Закону № 2262-ХІІ та пункту 4 Порядку № 45 у відповідача після отримання довідки від 01.04.2025 №11/23418-суд виник обов`язок перерахувати пенсію, водночас суб`єкт владних повноважень не виконав покладені на нього чинним законодавством обов`язки та протиправно відмовив у перерахунку пенсії, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно із п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухваливши судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі № 260/2634/26 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова
судді О. І. Довга
В. С. Затолочний