ф
УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа №420/18958/24
адміністративне провадження № К/990/34632/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026 у справі №420/18958/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії №104750006613 від 15.11.2023 року та рішення Пенсійного фонду України №9634-51632/М-03/8-2800/24 від 15.03.2024 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09 листопада 2023 року, зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 15.08.1987 по 31.12.1998.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2025, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026,адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №104750006613 від 15.11.2023 року про відмову у призначенні пенсії.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09 листопада 2023 року, зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 15.08.1987 по 31.12.1998.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,2 гривень.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду відповідач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 23.07.2026.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оскаржуючи судові рішення, ухвалені у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач у касаційній скарзі посилається на наявність підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, як на передумову для відкриття касаційного провадження та перевірки підстав, визначених частиною четвертою цієї статті.
Скаржник вважає, що розгляд порушеного питання Верховним Судом має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, адже завдання Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, насамперед, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у їхній процесуальній діяльності конкретної норми матеріального права, або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і в такий спосіб скерувати судову практику задля єдиного та правильного правозастосування (вказати напрям, у якому слід здійснювати реалізацію матеріальної чи, відповідно, виконання процесуальної правової норми).
Аналіз доводів касаційної скарги у сукупності з обставинами справи, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, не дає підстав для висновку про наявність таких обставин, оскільки скаржник належним чином не обґрунтував фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026 у справі №420/18958/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Н.В. Шевцова С.Г. Стеценко Л.В. Тацій