УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа №520/10651/26
адміністративне провадження № К/990/36069/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А .Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі № 520/10651/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30 червня 2021 року по 31 грудня 2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30 червня 2021 року по 31 грудня 2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2021 року згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків і зборів.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 01 червня 2026 року адміністративний позов задовольнив частково. Вийшов за межі позову.
Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо використання протягом 30 червня 2021 року - 31 грудня 2021 року під час нарахування та виплати ОСОБА_1 всіх видів грошового забезпечення військовослужбовця показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі 1 762,00 грн.
Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 всі види фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30 червня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі 2 270,00 грн, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Військова частина НОМЕР_1 , не погодившись із рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року, подала до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Другий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 26 червня 2026 року відмовив військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до неї не було додано документа про сплату судового збору. Другий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання її копії для усунення зазначених недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Копію ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року доставлено скаржнику до його електронного кабінету 26 червня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
У зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті, Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 липня 2026 року повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погодившись з ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року та від 14 липня 2026 року у справі № 520/10651/26, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із такого.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
КАС України також визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, одним із яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду (стаття 13 цього Кодексу). Такий принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Щодо ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року Верховний Суд дійшов таких висновків..
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову в його роз`ясненні, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, а також окремі ухвали.
Предметом касаційного оскарження в цій частині є ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, відсутня у переліку ухвал, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначеному частиною третьою статті 328 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 328 та пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року.
Щодо ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року, суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги може бути оскаржена в касаційному порядку.
Разом із тим, наявність у особи права на оскарження відповідних ухвал суду апеляційної інстанції не звільняє її від обов`язку дотримуватися встановлених процесуальним законом вимог щодо форми, змісту та порядку подання апеляційної скарги. Реалізація права на апеляційне оскарження кореспондує з обов`язком апелянта діяти відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема в частині належного оформлення апеляційної скарги та додання до неї всіх передбачених законом документів.
Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено у статті 296 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За обставинами цієї справи військова частина НОМЕР_1 , звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, не додала документа про сплату судового збору. Одночасно зі скаргою було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, у задоволенні якого суд апеляційної інстанції відмовив. У зв`язку з невиконанням вимог щодо сплати судового збору суд апеляційної інстанції, діючи відповідно до вимог процесуального закону, обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у визначений строк недоліки апеляційної скарги не були усунуті, вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконані.
У зв`язку з цим ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі положень статей 169, 298 КАС України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, зокрема статей 169, 298 КАС України, та відповідає встановленим у справі обставинам. Апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що скаржник не виконав вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та не усунув її недоліків у встановлений судом строк, а саме не подав документа про сплату судового збору, що відповідно до статей 169 та 298 КАС України є процесуальною підставою для повернення апеляційної скарги. Таке процесуальне рішення узгоджується з принципом диспозитивності адміністративного судочинства та обов`язком учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами і виконувати процесуальні обов`язки.
У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Відповідно до пунктів 6, 7 частини п`ятої цієї статті учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Отже, виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема щодо подання документа про сплату судового збору, є процесуальним обов`язком особи, яка подала апеляційну скаргу. Невиконання цього обов`язку у встановлений судом строк є підставою для застосування наслідків, передбачених статтями 169 та 298 КАС України.
Водночас реалізація права на звернення до суду та на оскарження судових рішень здійснюється в порядку і на умовах, визначених процесуальним законом. Встановлення законодавцем вимог щодо форми, змісту та порядку подання процесуальних документів, а також наслідків їх недодержання спрямоване на забезпечення належної організації судового провадження, дотримання принципів юридичної визначеності, рівності учасників процесу та ефективності судочинства.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати допустимим обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не повинні звужувати саму суть права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету та бути пропорційними поставленій меті (mutatis mutandis пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»; пункт 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
У тексті касаційної скарги заявник не заперечує, що на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року ним не було подано до суду доказів сплати судового збору або заяви/клопотання із зазначенням обставин, які перешкоджали виконанню процесуальних дій у встановлений строк, у зв`язку з чим вимоги зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції у визначений строк виконані не були, а будь-яких доказів поважності причин невиконання таких вимог або клопотань про продовження строку до суду не подано.
Отже, Суд вважає, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року та від 14 липня 2026 року з підстав, передбачених пунктами 1 та 5 частини першої статті 333 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі № 520/10651/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов