УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа №240/18477/26
адміністративне провадження № К/990/36816/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 240/18477/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток у загальній кількості 47 днів, обчисливши її суму виходячи з розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року, адміністративний позов було повернуто позивачу.
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За результатами перевірки матеріалів касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, за приписами частини другої статті 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачу, після її перегляду в апеляційному порядку, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Водночас відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, у справах щодо оскарження ухвал про повернення позовної заяви законодавець встановив додаткову процесуальну умову касаційного перегляду, яка полягає в тому, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги має мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У касаційній скарзі скаржник, обґрунтовуючи необхідність касаційного перегляду у справі, посилається на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, проте не наводить належного обґрунтування того, у чому саме полягає фундаментальне значення порушеного у справі питання права для формування єдиної правозастосовчої практики.
Питання права має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у разі, якщо порушена у справі правова проблема виходить за межі конкретних фактичних обставин спору, може виникати у значній кількості аналогічних справ та потребує формування єдиного підходу до застосування норм матеріального чи процесуального права.
Натомість доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо пропуску строку звернення до суду, відмови у його поновленні та, як наслідок, повернення позовної заяви.
При цьому доводи скаржника щодо неправильного визначення судами моменту, з якого почався перебіг строку звернення до адміністративного суду, а також щодо необхідності врахування фактичного моменту отримання документально підтвердженої інформації про складові остаточного розрахунку стосуються застосування норм процесуального права з урахуванням конкретних обставин цієї справи.
Скаржником не обґрунтовано, що вирішення зазначеного питання виходить за межі конкретних обставин спору, може виникати у значній кількості аналогічних справ та потребує формування нового або уніфікованого підходу до застосування норм процесуального права.
Застосування судами норм процесуального права залежно від конкретних фактичних обставин справи саме по собі не свідчить про наявність правової проблеми, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Скаржником також не наведено доводів, які б свідчили про наявність виключної правової проблеми, неоднакового застосування судами норм права або іншої обставини, яка б давала підстави вважати, що рішення Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність передбаченої частиною третьою статті 333 КАС України умови для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 240/18477/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов