УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа №128/4908/25
адміністративне провадження №К/990/32865/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ВП № 5 міста Немирова Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до ВП № 5 міста Немирова Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, в якому просив скасувати постанову ЕНА № 6186810 від 20 листопада 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ВП № 5 міста Немирова Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови, повернуто особі, яка її подала.
27 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просив скасувати ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ВП № 5 міста Немирова Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови, закриття провадження у справі залишено без руху. Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: документу про сплату судового збору; копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
15 червня 2026 року на виконання вимог ухвали Суду про залишення касаційної скарги без руху від автора касаційної скарги надійшла уточнена касаційна скарга та копія касаційної скарги для відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ВП № 5 міста Немирова Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про визнання скасування постанови, закриття провадження у справі повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
14 липня 2026 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Разом із касаційною скаргою позивачем завлено клопотання про відстрочення сплати судового збору та долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2025 року по грудень 2025 року.
У зв`язку із перебуванням судді Загороднюка А.Г. з 06 липня 2026 року по 31 липня 2026 року (Наказ від 08 червня 2026 року №2206/0/5-26) у відпустці, судді Єресько Л.О. з 06 липня 2026 року по 10 серпня 2026 року (Наказ від 26 травня 2026 року №1999/0/5-26) у відпустці, судді Соколова В.М. з 06 липня 2026 року по 31 липня 2026 року (Наказ від 22 червня 2026 року №2720/0/5-26) у відпустці, питання щодо відкриття провадження у справі вирішується колегією суддів після усунення всіх обставин, які перешкоджали вирішенню цього питання.
Вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору за касаційне оскарження судових рішень у цій справі, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
В даному випадку суд касаційної інстанції має визначити наявність чи відсутність, за таких конкретних обставин справи, підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Слід зазначити, що питання про звільнення від сплати судового збору вирішується судом на підставі заявленого стороною клопотання та поданих доказів на підтвердження наявності підстав для такого звільнення, визначених приписами Закону України "Про судовий збір".
Оцінивши наведені скаржником доводи та подані на підтвердження його майнового стану докази у взаємозв`язку з положеннями закону, які регулюють питання сплати судового збору, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду першої інстанції, після її перегляду в апеляційному порядку, про повернення позовної заяви.
Так, за приписами частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, за приписами частини другої статті 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються: підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4); у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Автор касаційної скарги повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи те, що позивач оскаржує ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, після перегляду судом апеляційної інстанції, зазначену в частині другій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 09 грудня 2025 року його позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.
Скаржник стверджує, що на виконання вимог зазначеної ухвали 22 грудня 2025 року подав до суду заяву, в якій повідомив про неможливість її виконання в повному обсязі, оскільки в ухвалі не були зазначені банківські реквізити суду для сплати судового збору.
На думку позивача, замість усунення зазначеного недоліку та продовження строку для виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права та постановив ухвалу, якою фактично позбавив його права на доступ до суду.
На обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на частину третю статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в ухвалі про залишення позовної заяви без руху мають бути зазначені недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення такої ухвали.
Позивач вважає, що наведена норма зобов`язує суд чітко визначити спосіб усунення недоліків позовної заяви. На його переконання, у випадку залишення позовної заяви без руху з підстав несплати судового збору таким способом є, зокрема, зазначення банківських реквізитів суду, необхідних для здійснення відповідного платежу.
Перевіряючи обґрунтованість доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Як убачається зі змісту судових рішень у цій справі, ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 09 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Підставою для залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції визначив те, що позов подано після закінчення строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому до позовної заяви не було додано заяви про поновлення такого строку.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу позивача на необхідність приведення найменування відповідача у відповідність до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оскільки позовні вимоги були заявлені до ВП № 5 міста Немирова Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області.
Також суд першої інстанції встановив, що до позовної заяви не додано доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, підтвердження про неподання іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, копій документів відповідно до кількості учасників справи, документа про сплату судового збору, а також оригіналу чи копії оспорюваного акта або, у разі його відсутності у позивача, клопотання про його витребування.
На виконання зазначеної ухвали позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, у якій просив повідомити банківські реквізити для сплати судового збору.
У подальшому оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху. При цьому суд роз`яснив позивачу, що реквізити для сплати судового збору розміщені на офіційному веб-сайті суду.
Своєю чергою суд апеляційної інстанції, переглядаючи зазначену ухвалу в апеляційному порядку, дійшов висновку про відсутність підстав для її скасування.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи позивача щодо обов`язку суду зазначати в ухвалі про залишення позовної заяви без руху банківські реквізити для сплати судового збору не ґрунтуються на положеннях Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до частини другої статті 169 КАС України, якщо позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору у встановленому законом розмірі, суд зобов`язаний зазначити в такій ухвалі точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що імперативним обов`язком суду у такому випадку є зазначення саме розміру судового збору, який підлягає сплаті (доплаті), а не банківських реквізитів для здійснення відповідного платежу. На переконання апеляційного суду, зазначений обов`язок суд першої інстанції виконав, визначивши в ухвалі від 09 грудня 2025 року точну суму судового збору, що підлягала сплаті.
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не усунув не лише недолік, пов`язаний зі сплатою судового збору, а й жодного з інших недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду першої інстанції від 09 грудня 2025 року.
За результатами апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушень норм процесуального права з боку суду першої інстанції та, відповідно, відсутність підстав для скасування ухвали про повернення позовної заяви у зв`язку з невиконанням позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Разом з тим, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року відкрито провадження у справі № 128/4712/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського відділу поліції №5 міста Немирова Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницької області старшого сержанта Довганя Івана Івановича про визнання дій протиправними та скасування постанови, а саме: щодо оскарження постанови серії ЕНА №6186810 від 20 листопада 2025 року.Та на підставі викладеного, констатовано, що скасування ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2025 року у цій справі не буде мати на меті поновлення порушених прав скаржника, оскільки оскаржувана постанова серії ЕНА №6186810 від 20 листопада 2025 року є вже предметом розгляду в іншій справі.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не містять належного обґрунтування неправильного застосування ними норм процесуального права при постановленні судових рішень про повернення позовної заяви на підставі частини п`ятої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, Суд доходить висновку, що скаржником у даній касаційній скарзі не обґрунтовано належним чином у чому саме полягало порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при поверненні позовної заяви позивачу, якщо позивач у встановлений судом строк не усунув недоліків позовної заяви не пов`язаних зі сплатою судового збору, що були вказані у ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 09 грудня 2025 року.
Поряд із цим, відповідно до частини четвертої статі 330 КАС України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет.
У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Дослідженням змісту касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогами статті 330 КАС України, оскільки, скаржником не додано копії касаційної скарги для відповідача.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання визначених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із обґрунтовуванням в чому полягає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити та звільнити його від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ВП № 5 міста Немирова Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про визнання скасування постанови, закриття провадження у справі - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
- уточненої касаційної скарги із обґрунтовуванням в чому полягає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень;
- копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Л.О. Єресько ,
Судді Верховного Суду