УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа №160/25089/24
адміністративне провадження № К/990/23865/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі за позовом Східного офісу Держаудитслужби до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара про стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
Східний офіс Держаудитслужби звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, в якому просив стягнути зі спеціального рахунку Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара кошти у сумі 2 782 867, 07 гривень (два мільйона сімсот вісімдесят дві тисячі вісімсот шістдесят сім гривень 07 коп.) в дохід державного бюджету.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року постановлено подальший розгляд адміністративної справи № 160/25089/24 за позовом Східного офісу Держаудитслужби до Дніпровського національного університету імені Олесі Гончара про стягнення коштів - здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року позовні вимоги Східного офісу Держаудитслужби задоволено у повному обсязі.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі 160/25089/24 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено повністю. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного офісу Держаудитслужби на користь Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 36336 (тридцять шість тисяч триста тридцять шість) гривень.
23 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Східного офісу Держаудитслужби.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року касаційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі за позовом Східного офісу Держаудитслужби до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара про стягнення коштів, повернуто особі, яка її подала.
25 травня 2026 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Східного офісу Держаудитслужби на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2026 року касаційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі за позовом Східного офісу Держаудитслужби до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара про стягнення коштів залишено без руху.
Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції: уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України); клопотання із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.
Роз`яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання уточненої касаційної скарги у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02 червня 2026 року від скаржника 15 червня 2026 року надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнена касаційна скарга.
На обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції складено 24 березня 2026 року, а тому первинну касаційну скаргу ним подано у межах строку, встановленого процесуальним законом.
Водночас, ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року касаційну скаргу було повернуто у зв`язку з неналежним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження. Після усунення зазначених недоліків скаржник 25 травня 2026 року повторно звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, проте, ухвалою Верховного Суду повторно подану касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику усунути її недоліки шляхом належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, а також наведення підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
Скаржник стверджує, що пропуск строку на касаційне оскарження зумовлений виключно поверненням первинної касаційної скарги, а не недобросовісною реалізацією ним процесуальних прав чи невиконанням процесуальних обов`язків. З огляду на наведене, просить визнати причини пропуску строку поважними, поновити строк на касаційне оскарження та відкрити касаційне провадження у справі.
У зв`язку із перебуванням судді Загороднюка А.Г. з 15 червня 2026 року по 19 червня 2026 року (Наказ від 12 червня 2026 року №1975/0/6-26) та з 06 липня 2026 року по 31 липня 2026 року (Наказ від 08 червня 2026 року №2206/0/5-26) у відпустці, судді Єресько Л.О. з 06 липня 2026 року по 10 серпня 2026 року (Наказ від 26 травня 2026 року №1999/0/5-26) у відпустці, судді Соколова В.М. з 06 липня 2026 року по 31 липня 2026 року (Наказ від 22 червня 2026 року №2720/0/5-26) у відпустці, питання щодо відкриття провадження у справі вирішується колегією суддів після усунення всіх обставин, які перешкоджали вирішенню цього питання.
Так, імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіркою змісту поданої уточненої касаційної скарги установлено, що в обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування щодо застосування абзацу першого пункту 49 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» № 228 та пункту 2 частини 3 статті 13 Бюджетного кодексу України..
Аналізуючи наведені доводи касатора, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, касаційне оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 цієї норми, можливе у разі відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Водночас, така підстава не зводиться до формального посилання на відсутність відповідного висновку.
Застосування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України передбачає обов`язок касатора:
-визначити конкретну норму права, щодо якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду; обґрунтувати необхідність формування такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, визначення норми, що врегульовує спірні правовідносини т.і.);
-зазначити, у чому саме полягає неправильне застосування відповідної норми судами попередніх інстанцій;
-викласти власне бачення правильного застосування цієї норми.
Сам по собі факт відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування відповідної норми права не є самостійною та достатньою підставою для відкриття касаційного провадження. Для застосування цієї підстави касаційного оскарження заявник повинен належним чином обґрунтувати, у чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій відповідної норми права, а також довести об`єктивну необхідність формування Верховним Судом правового висновку щодо її застосування.
Водночас, скаржник не навів обставин, які б свідчили про наявність неоднакової судової практики при вирішенні спорів у подібних правовідносинах. Натомість доводи касаційної скарги ґрунтуються лише на припущенні про можливість існування такої практики, що саме по собі не може вважатися належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.
При цьому Суд зауважує, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, стосується відсутності висновку щодо застосування саме норми права, а не щодо особливостей її застосування залежно від обставин справи.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявником викладено суть спору у вказаній справі, обставини справи та фактично висловлено незгоду із прийнятими рішенням суду апеляційної інстанції.
Проте, заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи, які можливо, на думку скаржника, мають певну своєрідність.
З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Поряд із цим, оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску процесуального строку, колегія суддів виходить з наступного.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України. Разом із тим сам по собі факт пропуску строку не є безумовною підставою для відмови у судовому захисті, оскільки за наявності поважних причин та належного їх підтвердження такий строк може бути поновлений.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що поновлення процесуального строку є винятком із загального правила та можливе лише за наявності об`єктивних, непереборних, незалежних від волі особи обставин, які реально унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до суду і підтверджені належними доказами. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду (справа № 9901/32/20, справа № 600/6782/21-а, справ № 260/192/21, справа № 160/3121/20).
Саме на особу, яка просить поновити строк звернення до суду, покладається обов`язок довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини в межах пропущеного строку мали настільки істотний характер, що об`єктивно унеможливлювали вчинення відповідної процесуальної дії. Такий підхід узгоджується і з частиною першою статті 77 КАС України.
Отже, дотримання строку звернення до суду є обов`язковою умовою реалізації права на судовий захист, а його пропуск тягне наслідки, встановлені статтею 123 КАС України. Поновлення пропущеного строку допускається лише як виняток - за наявності підтверджених належними доказами об`єктивних і непереборних обставин, що не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне звернення до суду. Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд ураховує тривалість пропуску, поведінку заявника, достатність доказів і наслідки поновлення строку для інших осіб.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене процесуальними строками. Установлення таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності, стабільності публічно-правових відносин і належного відправлення правосуддя та не заперечує сутності права на судовий захист, що узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 та від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/241/21 зазначала, що встановлення скороченого строку звернення до суду в спорах щодо публічної служби спрямоване на забезпечення юридичної визначеності та якнайшвидшого поновлення прав добросовісного позивача, а тому саме по собі не порушує сутності права на доступ до суду.
Положення КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Судом установлено, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції складено 24 березня 2026 року, а касаційну скаргу вперше подано 23 квітня 2026 року.
Зокрема, згідно з відомостями Автоматизованої системи документообігу суду ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року касаційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року, повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
25 травня 2026 року скаржником вдруге подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі №160/25089/24.
Ухвалою від 02 червня 2026 року касаційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі за позовом Східного офісу Держаудитслужби до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара про стягнення коштів залишено без руху.
У контексті наведеного, Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Cуд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Водночас, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло майже три місяці, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Таким чином, скаржником не усунено недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2026 року, зокрема, в частині обґрунтування підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними, зазначені Східним офісом Держаудитслужби, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відмовити у задоволенні клопотання Східного офісу Держаудитслужби про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Східного офісу Держаудитслужби на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі за позовом Східного офісу Держаудитслужби до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара про стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько