УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 160/25956/25
адміністративне провадження № К/990/34541/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Желтобрюх І. Л.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №160/25956/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, -
установив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- за 2019 податковий рік - від 12 лютого 2020 року № 0[телефон приховано]-0423 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 24 818,50 грн;
- за 2020 податковий рік - від 05 квітня 2021 року № 0487753-2407-0408 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 25 748,77 грн;
- за 2021 податковий рік - від 30 червня 2022 року № 1321244-2414-0408 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 35 684,40 грн;
- за 2022 податковий рік - від 25 квітня 2023 року № 0224600-2414-0408 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 193 290,50 грн;
- за 2023 податковий рік - від 24 квітня 2024 року № 0688141-2414-0408-UА1210001[телефон приховано] податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 199 237,90 грн;
- за 2024 податковий рік - від 23 червня 2025 року № 1685288-2413-0408-UА1210001[телефон приховано] податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 211 132,70 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року скасовано, та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням (поважних) причин пропуску такого строку.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», зазначену ухвалу в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в підсистемі «Електронний суд» 24 липня 2026 року о 19:04 год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, 04 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшло клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник посилається, зокрема, на обставини, яким уже було надано оцінку в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху та які суд визнав неповажними. Зокрема, скаржник зазначає, що раніше вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами у цій справі, однак такі скарги були повернуті. При цьому скаржник наголошує, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому законом. Крім того, посилається на практику Верховного Суду щодо можливості поновлення строку касаційного оскарження у разі повторного звернення до суду. На думку заявника, наведені обставини є об`єктивними, належними та достатніми для визнання причин пропуску строку поважними та його поновлення.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Суд установив, що скаржник уже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Ухвалами Верховного Суду від 30 квітня 2026 року, від 20 травня 2026 року та від 24 червня 2026 року подані ним касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов`язкових підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Посилання на аналіз судової практики Верховного Суду саме по собі не може бути підставою для поновлення процесуального строку без належного обґрунтування подібності правовідносин.
Крім того, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, наведені скаржником обставини не свідчать про існування об`єктивних та непереборних перешкод, які унеможливлювали своєчасну реалізацію ним права на касаційне оскарження.
З огляду на викладене суд не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску строку на касаційне оскарження, наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення цього строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 160/25956/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
І. Л. Желтобрюх