УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 160/20748/24
адміністративне провадження № К/990/35058/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Білоуса О. В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 160/20748/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ЛЕВ-УКРАЇНА» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ЛЕВ-УКРАЇНА» звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте Тернопільською митницею рішення про визначення коду товару від 26 липня 2024 року № КТ-UA40300-0033-2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважних причин пропуску такого строку,.
Відповідно до інформації, наявної в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Тернопільської митниці в підсистемі «Електронний суд» від 29 липня 2026 року о 19:16 год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, 31 липня 2026 року до Верховного Суду надійшло клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник посилається на своєчасне первинне звернення до суду, неодноразове повторне подання касаційних скарг після їх повернення та вжиття заходів для усунення недоліків у найкоротші строки. Також посилається на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо забезпечення права на доступ до суду та можливості поновлення процесуальних строків.
На думку заявника, сукупність зазначених обставин свідчить про наявність поважних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з чим скаржник просить суд поновити строк.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Суд установив, що скаржник уже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Ухвалами Верховного Суду від 04 червня 2026 року, від 18 червня 2026 року, від 25 червня 2026 року та від 22 липня 2026 року подані ним касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов`язкових підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Крім того, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, наведені скаржником обставини не свідчать про існування об`єктивних та непереборних перешкод, які унеможливлювали своєчасну реалізацію ним права на касаційне оскарження.
З огляду на викладене суд не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску строку на касаційне оскарження, наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення цього строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання Тернопільської митниці про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Тернопільської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі №160/20748/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ЛЕВ-УКРАЇНА» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді О. В. Білоус
М. М. Яковенко