ОКРЕМА ДУМКА
10 серпня 2026 року
м. Київ
справа №990/258/26
адміністративне провадження №П/990/258/26
судді Верховного Суду Білоуса О.В. у справі №990/258/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності.
ОСОБА_1 24 червня 2026 року звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 14 квітня 2026 року № 138/ас-26 «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» (далі - рішення № 138/ас-26) в частині висновку про зменшення балів за показниками «Сумлінність», "Відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу" за критерієм доброчесності та професійної етики;
зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України переглянути результати кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), в частині визначення результатів за показниками «Сумлінність», «Відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу» за критерієм доброчесності та професійної етики з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом за наслідками розгляду справи.
Рішенням Верховного Суду від 10 серпня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ВККС України від 14 квітня 2026 року № 138/ас-26 «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» в частині висновків про зменшення балів за показниками «Сумлінність» та «Відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу» за критерієм доброчесності та професійної етики.
Зобов`язано ВККС України повторно розглянути питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у цьому рішенні.
Частково задовольнивши позов, в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 14 квітня 2026 року № 138/ас-26 «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» в частині висновків про зменшення балів за показниками «Сумлінність» за критерієм доброчесності та професійної етики, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що Комісія, застосувавши надмірно формальний підхід та не надавши належної правової оцінки об`єктивним чинникам критичного судового навантаження позивача та фактичній відсутності негативних наслідків для учасників справ, дійшла необґрунтованого висновку про зменшення кількості балів кандидата за показником «сумлінність» на 15 балів у цій частині (пункт 165 оскаржуваного рішення).
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України, суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Не погоджуюсь з висновками колегії суддів Верховного Суду щодо скасування оскаржуваного рішення Комісії в частині висновків про зменшення балів за показниками «Сумлінність» за критерієм доброчесності та професійної етики (пункт 165 оскаржуваного рішення) з огляду на таке.
Під час дослідження інформації щодо несвоєчасності надсилання судових рішень і окремих думок до ЄДРСР Комісією встановлено, що за період з 2020 року до 2025 року суддею з порушенням строків до ЄДРСР внесено 3 127 судових рішень. Середня тривалість порушення строків внесення рішень становить 6 днів, однак є рішення, які внесено до ЄДРСР із більш суттєвим порушенням строків, ніж зазначає у Висновку ГРД, зокрема:
Ухвалу у справі № 308/5062/23 від 03 квітня 2023 року надіслано судом до ЄДРСР 06 грудня 2023 року тобто з порушенням строку на 239 днів.
Дві ухвали у справі № 308/133/25 від 06 січня 2025 року надіслано судом до ЄДРСР 16 липня 2025 року тобто з порушенням строку на 183 дні.
Ухвалу у справі № 308/2871/22 від 23 лютого 2022 року надіслано судом до ЄДРСР 08 червня 2022 року тобто з порушенням строку на 99 днів.
Ухвалу у справі № 308/13257/24 від 13 серпня 2024 року надіслано судом до ЄДРСР 26 листопада 2024 року тобто з порушенням строку на 98 днів.
Ухвалу у справі № 308/11859/24 від 19 липня 2024 року надіслано судом до ЄДРСР 29 жовтня 2024 року тобто з порушенням строку на 96 днів.
Під час співбесіди ОСОБА_1 пояснив, що на своєчасність внесення електронних копій судових рішень до ЄДРСР впливало, зокрема, велике навантаження.
В позовній заяві в обґрунтування помилковості висновків Комісії в цій частині ОСОБА_1 зазначає, що Комісія взагалі не надала оцінки його доводам щодо критичного рівня судового навантаження в Ужгородському міськрайонному суді і його особисто, який безпосередньо впливав на технічні аспекти роботи.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР усі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач, окрім копій статистичних даних про ефективність за період 2020-2025 років, не надав суду будь яких належних чи допустимих доказів на спростування обставин, встановлених Комісією в цій частині.
Вважаю, що при наданні правової оцінки встановленим обставинам в цій частині, колегія суддів не взяла до увагу правову позицію Верховного Суду, сформульовану у пункті 136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року (справа № 990SCGC/35/25), що саме лише суддівське навантаження не може бути єдиним та достатнім виправданням розгляду справи поза межами встановленого строку, якщо встановлені обставини, що показують невжиття суддею всіх можливих процесуальних і організаційних заходів задля належної підготовки та розгляду справи.
Фактично, доводи позивача зводяться до надмірного навантаження на нього, як судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, що, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, не може бути єдиним та достатнім виправданням.
Щодо доводів позивача про те, що затримки в реєстрі не мали негативних наслідків для учасників справ, оскільки копії судових рішень видавались та направлялись сторонам вчасно, жодних скарг до суду з приводу цього не надходило, а також не було наслідком порушення строків на апеляційне оскарження зазначених вище постанов у справах про адміністративні правопорушення, то вважаю за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з`їзду суддів України від 22 лютого 2012 року, та статті 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХХ з`їзду суддів України від 18 вересня 2024 року (у редакції, чинній на момент існування обставин, що досліджуються), суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
У Коментарі до статті 7 цього кодексу (2012 року) зазначено, що старанність як складова сумлінності є моральною чеснотою судді, що охоплює раціональне використання робочого часу, самоконтроль і зосередженість на виконанні своїх суддівських обов`язків. Варто зазначити, що обов`язок судді старанно виконувати покладені на нього обов`язки регламентується відповідними процесуальними законами і полягає, зокрема, у дотриманні ним порядку і строків розгляду судових справ, виготовленні судових рішень у строки, передбачені чинним законодавством, забезпеченні можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав тощо. Аналогічна позиція Ради суддів України відображена і в Коментарі до Кодексу суддівської етики 2024 року, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02 березня 2026 року № 14.
Водночас відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР усі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Згідно з преамбулою цього закону його метою є забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.
Вказані вимоги закону є складовими більш широкого права на справедливий суд у контексті захисту сторін «від таємного виконання правосуддя» без контролю суспільства. Подібний підхід відображено і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в його постанові у справі «Fazliyski v. Bulgaria».
Вважаю, що оцінюючи вказані обставини, Комісія також обґрунтовано відзначила значну кількість судових рішень, внесених до ЄДРСР несвоєчасно, що може свідчити про наявність у кандидата певних труднощів в ефективній організації своєї роботи та недостатньо відповідальне ставлення до виконання обов`язку, покладеного на нього законодавством.
Показник «сумлінність» критеріїв доброчесності та професійної етики передбачає старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов`язків, зокрема: ефективну організацію виконання своїх повноважень і дисциплінованість; вжиття достатніх заходів під час здійснення професійної діяльності щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів (пункт 19 Єдиних показників).
З огляду на встановлені в цій частині обставини, вважаю, що Комісія, надавши комплексну оцінку встановлених у процесі дослідження досьє і проведення співбесіди фактів, дійшла обґрунтованого висновку про зменшення кількості балів кандидата за показником «сумлінність» в цій частині.
З вказаних обставин, вважаю, що у задоволенні цієї частини позовних вимог потрібно відмовити.
Суддя О.В. Білоус