УХВАЛА
про залишення касаційної скарги без руху
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа №640/7213/22
адміністративне провадження №К/990/34885/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ»
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року (колегія у складі Загацької Т.В., Христофорова А.Б., Абдукадирової К.Е.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2026 року (колегія у складі суддів Воловика С.В., Кравченка Є.Д., Осіпової О.О.)
у справі № 640/7213/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ»
до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Кабінету Міністрів України,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕОНБУД»
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» (далі - ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ», позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Кабінету Міністрів України (далі також - відповідачі), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та зобов`язати їх протягом трьох робочих днів після набрання судовим рішенням законної сили відновити приймання і передачу на станцію мультиплексування ТОВ «ЗЕОНБУД» SDI сигналу позивача;
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та зобов`язати їх забезпечити протягом трьох робочих днів після набрання судовим рішенням у справі законної сили стале функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійне мовлення телевізійного каналу позивача у цифровому мультиплексі MX 2 (на час дії воєнного стану - у цифровому мультиплексі MX 3); забезпечити безперебійне мовлення програмного продукту позивача, телепрограму з логотипом «ПРЯМИЙ» в багатоканальній цифровій телемережі у стандарті DVB-T2;
- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та зобов`язати Кабінет Міністрів України забезпечити фінансування заходів, передбачених рішенням РНБО від 18.03.2022 «Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці держави», який введено в дію Указом Президента від 18.03.2022 № 151.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2026, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2026, відмовлено у задоволенні позову.
24.07.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ», в якій позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2026, а натомість ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржником визначений п. 3 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною 1 ст. 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Нормами ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України. Так, позивач не вказав на конкретні норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, та не зазначив, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі, виходячи зі встановлених судами у справі обставин й досліджених ними доказів. Натомість зміст касаційної скарги зводиться здебільшого до опису фактичних обставин справи, цитування норм законодавства у поєднанні з незгодою скаржника із наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто до їх переоцінки, що не узгоджується із приписами п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України та виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Окрім того, нормами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України передбачено, що судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Донецький окружний адміністративний суд в ухвалі від 09.09.2025 про прийняття справи до провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, судові рішення у справі №640/7213/22 можуть бути переглянуті в касаційному порядку лише за наявності обставин, визначених пп. «а»-«г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Разом з тим, доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Проте скаржник не обґрунтував наявність у цьому випадку обставин, з якими той чи інший підпункт п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України пов`язують виникнення підстав для розгляду в порядку касаційного провадження рішень судів, ухвалених у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
У взаємозв`язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).
У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання скаржником уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись статтями 330, 332 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі № 640/7213/22-а залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб