У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
11 серпня 2026 р. Справа № 120/12080/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Крапівницька Н. Л., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в кому просить суд:
-визнати протиправними дії відповідача щодо застосування 04 лютого 2026 року до нього адміністративного затримання;
-визнати протиправними дії відповідача під час здійснення адміністративного затримання, зокрема щодо дотримання встановленої законом процедури адміністративного затримання та процесуальних гарантій особи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що предметом спору є виключно перевірка законності дій працівників поліції під час застосування до нього адміністративного затримання, обмеження свободи пересування, оформлення протоколу адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач наголошує, що не просить суд вирішувати питання щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення та не оскаржує постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись з позовною заявою, і доданими до неї матеріалами, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас питання розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів визначено статтею 20 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Частиною другою статті 20 КАС України встановлено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Отже, законодавцем установлено спеціальне правило щодо розгляду адміністративних справ, пов`язаних із рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом установлено, що заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються застосування до нього адміністративного затримання, оформлення такого затримання та здійснення його доставлення працівниками Національної поліції.
Відповідно до статті 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне затримання є одним із заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такий захід застосовується, зокрема, з метою припинення адміністративних правопорушень, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у випадках, коли його неможливо скласти на місці, а також забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення.
Згідно зі статтею 267 КУпАП адміністративне затримання може бути оскаржено заінтересованою особою до суду.
Таким чином, законодавець безпосередньо пов`язує адміністративне затримання із провадженням у справі про адміністративне правопорушення та передбачає спеціальний порядок судового оскарження такого заходу забезпечення провадження.
При цьому суд бере до уваги, що позивач у позовній заяві наголошує на тому, що ним не оскаржується постанова про накладення адміністративного стягнення та не ставиться питання про наявність чи відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.
Однак зазначене не змінює правової природи спірних правовідносин.
Визначальним для вирішення питання про предметну підсудність є зміст спірних правовідносин та юридична природа оскаржуваних дій, а не лише формулювання позивачем предмета позову.
У цій справі позивач оскаржує дії працівників поліції, які полягали у застосуванні до нього адміністративного затримання як заходу забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, спір стосується дій суб`єкта владних повноважень у межах процедури, врегульованої Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Та обставина, що позивач не ставить питання про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, не є підставою для віднесення такого спору до компетенції окружного адміністративного суду, оскільки стаття 267 КУпАП передбачає самостійну можливість судового оскарження адміністративного затримання як заходу забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічний підхід застосовується судами при визначенні предметної юрисдикції спорів щодо дій працівників поліції, пов`язаних із застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відтак спір, заявлений позивачем, хоча і є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, не належить до предметної юрисдикції окружного адміністративного суду.
З огляду на положення пункту 1 частини першої статті 20 КАС України його розгляд належить до компетенції місцевого загального суду як адміністративного суду.
Схожий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 29 травня 2026 року у справі № 400/3276/25, у якій предметом спору були, зокрема, адміністративне затримання особи працівниками поліції, застосування до неї заходів примусу та примусове доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Верховний Суд зазначив, що застосовані працівниками поліції заходи є заходами реагування на поведінку особи, яку надалі було кваліфіковано як адміністративне правопорушення, а тому доводи про те, що відповідні позовні вимоги не стосуються адміністративної відповідальності, є необґрунтованими.
Отже, з урахуванням предмета заявлених позовних вимог та характеру спірних правовідносин ця справа належить до категорії адміністративних справ, визначених пунктом 1 частини першої статті 20 КАС України, та підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом, а не окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Разом із тим у цій справі наявна саме предметна підсудність іншого адміністративного суду - місцевого загального суду як адміністративного суду.
З огляду на це суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у Вінницькому окружному адміністративному суді.
Керуючись ст.ст. 170, 248, 256 КАС України, -
У Х В А Л И В :
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
2. Роз`яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3.Роз`яснити позивачу, що розгляд заявленого спору віднесено до компетенції місцевого загального суду як адміністративного суду.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Крапівницька Н. Л.
підпис
Згідно з оригіналом Суддя Секретар: