УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
12 серпня 2026 р. Справа № 120/12423/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіна Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі також - Рада, відповідач), у якому просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Ради щодо невзяття на облік безхазяйного майна, а саме гідротехнічних споруд (набережної та причалу), розташованих на земельній ділянці за кадастровим номером [номер приховано]:04:014:0084;
Зобов`язати Раду вчинити дії, спрямовані на взяття на облік зазначеного безхазяйного майна, шляхом звернення із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, та розміщення оголошення у друкованих медіа.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 03.08.2026 його представник звернувся до Ради та селищного голови з листом № 26-040-0812, у якому, серед іншого, просив розглянути питання щодо взяття зазначених гідротехнічних споруд на облік як безхазяйного нерухомого майна в порядку статті 335 Цивільного кодексу України. Станом на дату звернення до суду - 11.08.2026 - відповідь на вказаний лист позивачем отримана не була, у зв`язку з чим він вважає, що Рада допустила протиправну бездіяльність, яка полягає у невжитті заходів щодо взяття на облік безхазяйного майна.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви приходжу до висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на судовий захист виникає у особи не абстрактно, а лише за умови дійсного, а не гіпотетичного порушення її прав, свобод чи інтересів на момент звернення до суду. Бездіяльність суб`єкта владних повноважень як предмет судового оскарження може мати місце лише тоді, коли такий суб`єкт мав встановлений законом обов`язок вчинити певну дію у визначений строк, і цей строк на момент звернення до суду сплив, а дія вчинена не була.
Судом встановлено, що лист представника позивача № 26-040-0812 з проханням розглянути питання щодо взяття гідротехнічних споруд на облік як безхазяйного майна надійшов до Ради 03.08.2026 (вх. № 3940/09-05/-2026). З даним позовом позивач звернувся до суду вже 11.08.2026, тобто через 8 календарних днів після надходження звернення до відповідача.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу встановлює необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення, при цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Отже, законодавством встановлено мінімальний строк розгляду звернення - 15 днів, а загальний строк - один місяць (за наявності підстав - до 45 днів). Станом на дату звернення позивача до суду (11.08.2026) з моменту надходження звернення до Ради (03.08.2026) минуло лише 8 днів, тобто навіть мінімальний передбачений законом строк розгляду звернення не сплив.
За таких обставин, суд доходить висновку, що станом на момент подання позовної заяви відповідач не допустив протиправної бездіяльності, оскільки закон надає йому право розглядати звернення протягом строку, що на дату звернення до суду ще не сплив. Відсутність відповіді на звернення протягом 8 днів з моменту його надходження не є бездіяльністю суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, а отже, і не може свідчити про порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача на момент звернення до суду.
Суд враховує, що право на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, оскільки за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, заява № 4451/70, рішення від 21.02.1975, §§ 28-36) визнав право на доступ до суду невід`ємним елементом гарантій статті 6 Конвенції, водночас зазначивши, що це право випливає з принципів верховенства права та неприпустимості свавільної влади, а не є безумовним та необмеженим.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France, рішення від 04.12.1995, § 31, 36, 38) зазначив, що право на доступ до суду має бути не теоретичним чи ілюзорним, а практичним та ефективним, для чого особа повинна мати чітку, практичну можливість оскаржити акт, яким порушено її права; водночас правила щодо формальних процедур та строків звернення до суду спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя, зокрема дотримання принципу правової визначеності.
Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Зубач проти Хорватії» (Zubac v. Croatia [GC], заява № 40160/12, рішення від 05.04.2018, §§ 76-78) сформувала правову позицію, згідно з якою обмеження права на доступ до суду є сумісним із статтею 6 Конвенції лише за умови, що таке обмеження переслідує легітимну мету та є пропорційним їй, а також не звужує право на доступ до суду до такої міри, що спотворює саму сутність цього права оскільки право на доступ до суду має бути практичним та ефективним, а не теоретичним чи ілюзорним, і водночас не є абсолютним, а може підлягати обмеженням, які за своєю природою випливають із необхідності державного регулювання цього права з урахуванням потреб суспільства та ресурсів держави в конкретний час.
За наведеною практикою Європейського суду з прав людини, встановлення законодавцем обов`язкового строку для розгляду суб`єктом владних повноважень звернення особи, до спливу якого бездіяльність такого суб`єкта не може вважатися такою, що порушує права заявника, є легітимним і пропорційним обмеженням, спрямованим на забезпечення належного та упорядкованого здійснення публічного адміністрування, а не на позбавлення особи права на судовий захист як такого, оскільки таке право може бути реалізоване одразу після спливу встановленого законом строку.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на важливості принципу правової визначеності та передбачуваності процесуальних вимог, зокрема у рішенні у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Bмleљ and Others v. the Czech Republic, рішення від 12.11.2002) зазначивши, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції, вимагає, щоб особи мали ефективний судовий засіб захисту, який дає змогу відстоювати свої права, однак реалізація цього засобу має відбуватися з дотриманням встановленого процесуального порядку та строків, спрямованих на упорядкування судового захисту, а не на його необґрунтоване обмеження.
Наведена практика Європейського суду з прав людини свідчить, що відмова у відкритті провадження у справі з підстав передчасності звернення до суду (до спливу встановленого законом строку розгляду звернення суб`єктом владних повноважень) не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні статті 6 Конвенції, оскільки таке обмеження переслідує легітимну мету упорядкування взаємодії особи з органом публічної влади, є пропорційним і не позбавляє позивача права на звернення до суду після спливу відповідного строку.
Суд також враховує, що сам позивач у позовній заяві зазначає про ймовірність отримання відповіді Ради після відкриття провадження у справі та про можливість зміни у зв`язку з цим предмета або підстав позову, що додатково підтверджує передчасність звернення до суду з даним позовом.
За таких обставин, оскільки на момент звернення до суду встановлений законом строк для розгляду звернення позивача Радою не сплив, а отже, право позивача не порушене та предмет спору, який підлягав би вирішенню в порядку адміністративного судочинства, відсутній, позовна заява не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з чим наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Суд роз`яснює позивачу, що відмова у відкритті провадження у справі не позбавляє його права повторно звернутися до суду з відповідним позовом після спливу встановленого законом строку розгляду звернення, у разі якщо відповідач не вчинить необхідних дій та/або не надасть відповіді на звернення у визначений законом строк.
Керуючись ст.ст. 170, 248, 256 КАС України, -
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Роз`яснити позивачу право на повторне звернення до суду з відповідним позовом після спливу встановленого законом строку розгляду його звернення Козинською селищною радою Обухівського району Київської області.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна