ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
11 серпня 2026 р. Справа №160/17863/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними та скасування наказів, довідки і зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач-2) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Засобами електронного зв`язку через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, за змістом якої позивач просить:
1) визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 29.05.2026 № 459 у частині призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), та направлення його для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 );
2) визнати протиправним і скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 155 від 30.05.2026 у частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) і на всі види забезпечення;
3) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) і виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 );
4) визнати протиправною та скасувати довідку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.02.2026 № 2026-0225-1423-5821-0 про визначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за станом здоров`я придатним до військової служби.
У зв`язку з цим, ухвалою суду від 10.08.2026 до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів залучено Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Разом зі заявою про збільшення розміру позовних вимог, представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- заборони Військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) і будь-яким іншим органам військового управління вчиняти дії щодо переведення та/або переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до інших військових частин та/або підрозділів до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі;
- заборони Військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), у тому числі її посадовим особам, направляти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до районів ведення бойових дій для виконання бойових завдань до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем своєї реєстрації.
Станом на 29.05.2026 позивач не перебував у статусі особи, яка ухиляється від військового обліку чи виконання мобілізаційного обов`язку, оскільки він перебував на військовому обліку та пройшов військово-лікарську комісію, не мав будь-яких порушень правил військового обліку.
Проте, 29.05.2026 року позивач був фактично затриманий невстановленими особами та примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , того ж дня був знятий з обліку з ІНФОРМАЦІЯ_5 і взятий на облік того ж дня до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після чого на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.05.2026 № 459 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та відправлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
На адвокатський запит вих.№22 від 22.06.2026 представником позивача 03.07.2026 отримано відповідь Комунального підприємства "Слобожанська центральна лікарня" Слобожанської селищної ради від 01.07.2026 № 180 щодо надання копії довідки (виписки) військово-лікарської комісії, складеної за результатами проходження ОСОБА_1 , медичного огляду ВЛК у лютому 2026 року, до якої додано копію відповідної довідки військово-лікарської комісії довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.02.2026 № 2026-0225-1423-5821-0. Як зазначено у позовній заяві, довідка ВЛК позивачу не видавалася та отримана представником лише у відповідь на адвокатський запит. У зазначеній довідці також відсутня відмітка про ознайомлення позивача з її змістом.
Позивач повністю не погоджується з висновком ВЛК, відповідно до якого йому встановлено діагноз "здоровий" та на підставі статті графи II Розкладу хвороб визнано придатним до військової служби.
Зазначений висновок не відповідає фактичному стану здоров`я позивача, оскільки з дитинства йому встановлено діагноз F70 - "легка розумова відсталість", на підтвердження чого додано відповідні документи.
Наявність зазначеного діагнозу не може свідчити про повну придатність позивача до військової служби.
Такий діагноз за п.б) ст.19 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, який є Додатком 1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 р. за № 1109/15800), визначає придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, а не у бойових частинах.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 155 від 30.05.2026, солдата ОСОБА_1 , призначеного на посаду гранатометника 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 30.05.2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
Таким чином, за обґрунтуванням представника позивача, ризик зміни місця проходження військової служби позивача не є абстрактним або суто припустимим, а безпосередньо пов`язаний із його фактичним статусом військовослужбовця та поточним етапом проходження військової служби. Тобто, існує реальна загроза його переведення до іншої військової частини або бойового підрозділу, що може істотно ускладнити або фактично унеможливити виконання рішення суду. Отже, заява про забезпечення позову ґрунтується, насамперед, на положеннях пункту 1 частини другої статті 150 КАС України, оскільки невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заяву прийнято головуючим суддею та накладено резолюцію відповідно до реєстру у перший робочий день.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.
Так, статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.
Відтак, позивач наполягає на протиправності дій та рішень відповідачів, безпідставному та невідповідному медичному огляді, тому звернувся з відповідним позовом до суду.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що фактично заявник оскаржує протиправність, на його думку, призову на військову службу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який триває і на теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
В частині 9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» надано визначення поняття військовослужбовців, як осіб, які проходять військову службу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу військовослужбовці.
З наведених у заяві про забезпечення позову обставин, вбачається, що у зв`язку із призовом на військову службу та зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_1 , позивач набув статусу військовослужбовця.
Також, з матеріалів позовної заяви судом встановлено, що однією із позовних вимог є зобов`язання відповідача-2 прийняти рішення про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Отже, на даний час ОСОБА_1 має статус військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 та, окрім іншого, просить суд зобов`язати відповідача-2 звільнити його з військової служби.
Враховуючи наведене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст заяви позивача про забезпечення позову, подані позивачем докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову.
Суд вважає, що позивачем доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Стосовно співмірності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у визначений вище спосіб, суд, постановляючи ухвалу, враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 року у справі № 160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Відтак, заходи забезпечення позову на переконання суду є співмірними із заявленими позивачем вимогами, позивачем не допущено зловживання процесуальними правами шляхом звернення з заявою про забезпечення позову без заявлення відповідного позову.
При цьому, суд зазначає, що переміщення/переведення позивача з військової частини НОМЕР_1 до іншої військової частини може призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення суду по цій справі, оскільки після переведення позивача командир військової частини НОМЕР_1 не буде вже належним відповідачем та особою, яка наділена компетенцією приймати рішення про виключення військовослужбовця ОСОБА_1 зі списків особового складу іншої військової частини.
На думку суду, обраний позивачем захід забезпечення позову є співмірним та таким, що спрямований на збереження існуючого становища, а саме: залишення у позивача статусу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 .
При цьому, суд вважає, що заява про забезпечення позову в частині заборони іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо направлення/переведення/переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби задоволенню не підлягає, оскільки є не конкретизованою в частині «іншого місця служби» та в частині «інших компетентних осіб». Суд зазначає, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , а відповідно має проходити військову службу у зазначеній військовій частині та у місці визначеному командиром такої військової частини.
Водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними та скасування наказів, довідки і зобов`язання вчинити певні дії.
При цьому, суд враховує, що в силу положень п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
В матеріалах справи відсутній наказ про переміщення позивача до іншої військової частини. Більш того, позивач ставить вимогу про заборону вчинення дій, тому норми п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України на спірні правовідносини не поширюються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними та скасування наказів, довідки і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) вчиняти дії щодо переведення та/або переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до інших військових частин та/або підрозділів до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 160/17863/26;
Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), у тому числі її посадовим особам, направляти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до районів ведення бойових дій для виконання бойових завдань до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 160/17863/26.
Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
За цією ухвалою стягувачем є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
За цією ухвалою боржником є Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження" до 11.08.2029 року (включно).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В. Луговська