РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року Справа №160/1080/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №2202341-2415-0403-UA1204015[телефон приховано] від 18.11.2025р., -
УСТАНОВИВ:
19.01.2026р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.11.2025р. №2202341-2415-0403-UA1204015[телефон приховано] на суму 148 232,85 грн.;
- судові витрати покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням (далі - ППР) контролюючим органом їй було визначено грошове зобов`язання на суму 148 232,85 грн. з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік за земельну ділянку з кадастровим №[номер приховано]:01:022:0226, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вул. Дніпробудівська, 66Є. Позивачка не погоджується із вказаним ППР посилаючись на те, що до договору оренди землі зміни не вносились, нормативна грошова оцінка (далі - НГО) земельної ділянки з часу укладення договору оренди не змінювалась, тому визначений контролюючим органом розмір орендної плати, передбачений Витягом з технічної документації щодо розміру НГО згаданої земельної ділянки станом на 29.06.2023 застосований протиправно. Також позов обґрунтований і правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.06.2018р. у справі №813/3919/17 за якою зміна індексації НГО є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Разом з тим, позивачка вказала, що між нею та міською радою жодні додаткові угоди до договору оренди землі в частині збільшення НГО та розміру орендної плати у відсотковому співвідношенні до НГО землі не укладались, а за умовами договору орендар не зобов`язаний індексувати НГО землі, тому індексується лише орендна плата.
Ухвалою суду від 26.01.2026р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 25.02.2026р., а також зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази на підтвердження правомірності прийняття оспорюваного ППР, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведена ухвала суду була отримана учасниками справи через електронні кабінети сторін 28.01.2026р., що є належним повідомленням учасників справи про час та місце розгляду справи згідно до вимог ст.ст.18,251 КАС України, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів, наявних у матеріалах справи.
На виконання вищезазначених вимог ухвали суду, 09.02.2026р. через систему «Електронний суд» відповідачем було подано відзив на позов, у якому останній просив відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що розмір орендної плати визначено згідно Витягу №НВ-9923403102023 із технічної документації з НГО земельних ділянок, оформленого і виданого автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення ДЗК - НГО земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:022:0226 станом на 29.06.2023 становить 7056320,26 грн. Коефіцієнт індексації НГО земель за 2023 рік дорівнює 1,051. У 2024 році НГО згаданої вище земельної ділянки (1/2 частки орендаря) з урахуванням коефіцієнту індексації НГО за 2023 рік становить : 7056320,26 х 1,051 / 1/2 = 3708096,30 грн. Розрахунок орендної плати за 2024 рік за оскаржуваним ППР: 3708096, 30 х 4% (ставка) = 148 323,85 грн. Також представник відповідача вказала і на те, що інший орендар ( ОСОБА_2 ) зверталась до суду з позовом про оскарження ППР від 07.07.2023р., яким було визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2023 рік на суму 141 126,41 грн. згідно витягу про НГО №НВ-992340310223 від 29.06.2023р. та згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024р. у справі №160/18884/23 у задоволенні даного позову було відмовлено, тобто, вказаним судовим рішення підтверджено правомірність обчислення розміру орендної плати за 2023 рік з урахуванням НГО відповідно до Витягу з технічної документації про НГО від 29.06.2023 № НВ-992340310223, що у повній мірі відповідає діючому законодавству та умовам договору оренди, яким передбачено збільшення розміру орендної плати, відтак, вважає, що і розмір орендної плати за 2024 рік визначено ГУ ДПС вірно, тому оспорюване ППР є правомірним у зв`язку із чим не підлягає скасуванню.
11.02.2026р. представником позивачки через систему «Електронний суд» до суду було подано відповідь на відзив, у якій останній, посилаючись на ті ж самі обставини та підстави, які були наведені у позові, просив позовну заяву позивачки задовольнити у повному обсязі.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв`язку із великим навантаженням суддів справами військовослужбовців, перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, що було об`єктивною перешкодою для розгляду справи по суті у вказаний строк, ухвалою суду від 11.08.2026р. розгляд даної справи було продовжено до 11.08.2026р. на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, дана справа вирішується 11.08.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Позивачка у справі - ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки (загальною площею 0,7258 для розміщення нежитлових будівель) за кадастровим номером [номер приховано]:01:022:0226 - 1/2 частки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , НГО земельної ділянки на 22.01.2021 становить 3216890,76 грн., терміном дії договору до 30.09.2030р. згідно укладеного між Кам`янською міською радою (Орендодавцем) та громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (орендарі) Договору №15265 оренди земельної ділянки від 17.03.2021р. про що свідчить зміст його копії наявної у справі.
18.11.2025р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформоване податкове повідомлення-рішення, форми «Ф» за №2202341-2415-0403-UA1204015[телефон приховано], яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІ ПК України позивачці - ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2024 рік щодо вказаної земельної ділянки - 1/2 частки, у розмірі 148 323,85 грн.
Як зазначив відповідач у відзиві на позов, розмір вказаної вище орендної плати за земельну ділянку було визначено згідно Витягу про НГО цієї земельної ділянки №НВ-992340310223 від 29.06.2023р., оформленого і виданого автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру - НГО згаданої вище земельної ділянки станом на 29.06.2023р. становило 7056320,26 грн., коефіцієнт індексації НГО земель за 2023 рік дорівнював 1,051.
У 2024 році НГО згаданої земельної ділянки (1/2 частка позивачки) з урахуванням коефіцієнту індексації НГО за 2023 рік становила: 7056320,26 х 1,051 / 1/2 = 3708096,30 грн.
Розрахунок орендної плати за 2024 рік за оспорюваним ППР становить: 3708096,30 грн. х 4% (ставка) = 148323,85 грн.
Вважаючи протиправним наведене вище обчислення розміру орендної плати за 2024 рік за вищенаведеним оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, позивачка, з метою захисту свого порушеного права, звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволенню даного позову, виходячи з наступного.
Спірним питанням у даній справі є правомірність обчислення контролюючим органом за оспорюваним ППР позивачці податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2024р. з урахуванням витягу про НГО земельної ділянки №НВ-992340310223 станом 29.06.2023р., що становив 7056320,26 грн.
Порядок, умови та розміри ставок орендної плати врегульовані розділом ХІІ Податкового кодексу України.
Плата за землю - це обов`яковий платіж, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Істотними умовами договору оренди землі, як передбачено статтею 15 цього ж Закону, є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. (п.п.288.1 288.4 ст. 288 ПК України).
Згідно статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Із аналізу наведених приписів податкового законодавства слідує, що нормативна грошова оцінка земель щороку може змінюватися внаслідок її індексації (за індексом споживчих цін за попередній рік), яка застосовується кумулятивно.
Так, як встановлено судом зі змісту умов вищенаведеного договору оренди землі (на час його укладення) розмір орендної плати складав 128675,63 грн. і був розрахований із нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 3216890,76 грн. Добуток коефіцієнтів індексації станом на березень 2021 року складав «1».
Надалі, контролюючим органом розрахунок орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:022:0226 за 2024 рік визначений був на підставі Витягу №НВ-992340310223 від 29.06.2023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, копія якого була додана представником відповідача до відзиву на позов.
Зі змісту наведеного Витягу, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (1/2 частка), яку орендує позивачка, з 29.06.2023р. з урахуванням коефіцієнту індексації НГО за 2023 рік, який дорівнював 1,051, у 2024 році складала 7056320,26 грн.
Виходячи з наведеного, сума орендної плати за 2024 рік позивачці відповідачем визначена наступним чином: 7056320,26 х 1,051 / 1/2 = 3708096,30 грн.
Відповідно, розрахунок орендної плати за 2024 рік за оскаржуваним ППР складає: 3708096,30 грн. х 4% (ставка) = 148 323,85 грн.
Окрім того, із матеріалів справи судом встановлено, що інший орендар цієї ж земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:022:0226 - ОСОБА_2 (1/2 частка землі) оскаржувала у судовому порядку правомірність обчислення орендної плати за цим же договором на підставі Витягу №НВ-992340310223 від 29.06.2023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розмір якої становить 7056320,26 грн. за ППР за яким їй було нараховане податкове зобовязання з орендної плати за 2023 рік у сумі 141126,41 грн.
За результатами судового оскарження постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024р. у справі №160/18884/23 ОСОБА_2 у задоволенні вказаних позовних вимог було відмовлено, вказане судове рішення набрало законної сили 11.12.2024р.
У відповідності до вимог ч.5 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду, зокрема, у адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Ця процесуальна норма підлягає застосуванню у даних правовідносинах, та саме позивачка, як орендар іншої частини цієї ж самої земельної ділянки (1/2 частка) при розгляді цієї справи має спростувати встановлені вище обставини в частині неправомірності підстав застосування контролюючим органом при обчисленні орендної плати за землю Витягу з НГО землі №НВ-992340310223 від 29.06.2023, які були підставами позову у вищенаведеній справі та є і підставами заявлення позивачкою і позову у цій справі в силу ч.5 ст.78 КАС України.
Разом з тим, встановлені вищенаведеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, в частині правомірності застосування контролюючим органом при обчисленні орендної плати за одну й ту саму земельну ділянку за кадастровим номером [номер приховано]:01:022:0226 вищенаведеного Витягу з НГО землі №НВ-992340310223 від 29.06.2023 (що є і підставами цього позову) у ході судового розгляду цієї справи обставини, позивачкою та її представником жодними належними, достатніми та достовірними доказами всупереч вимогам ч.5 ст.78 наведеного Кодексу не спростовані.
Відтак, враховуючи встановлені вище судом обставини та аналізуючи згадані приписи податкового законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що обставини встановлені вищенаведеним судовим рішенням у справі №160/18884/23, яке набрало законної сили, в частині встановлення апеляційним судом правомірності обчислення орендної плати за земельну ділянку за кадастровим номером [номер приховано]:01:022:0226 на підставі Витягу з НГО землі №НВ-992340310223 від 29.06.2023, яку, у тому числі, орендує і позивачка (1/2 її частка), ці обставини позивачкою не були спростовані при розгляді цієї справи всупереч вимог ч.5 ст.78 КАС України, тому вони не можуть бути не враховані адміністративним судом при розгляді даної справи, оскільки стосуються однієї і тієї ж земельної ділянки, в силу ст.129-1 Конституції України.
Окрім того, судом враховується і те, що після внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 03.11.2021 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, витяг з технічної документації оформлюється і видається автоматично за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Як свідчить досліджений судом зміст копії Витягу №НВ-9923403102023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, дата формування витягу: 29.06.2023 кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:01:022:0226, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає - 7056320,26 грн., даний витяг містить відповідний штрих-код, що свідчить про отримання цього витягу автоматично, відповідно, його було отримано з дотриманням вимог вищенаведеної Постанови КМУ №1147.
Також і Верховний Суду постанові від 07 серпня 2018 р. у справі №814/2292/17 визнав правомірним здійснення контролюючим органом розрахунку грошового зобов`язання з орендної плати за землю на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
За висновком Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 р. у справі №635/4233/19 витяг з технічної документації є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки та відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Він складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради .
У постанові від 19 серпня 2022 р. у справі №826/10853/16 Верховний Суд вказав на те, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель є належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату.
Наведені правові висновки Верховного Суду підлягають обов`язковому застосуванню адміністративним судом в силу ч.5 ст.242 КАС України.
При цьому, слід зазначити, що перевірка правильності даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка зазначена у Витязі №НВ-992340310223 від 29.06.2023, знаходиться поза межами предмету доказування, оскільки контролюючий орган такими повноваженнями при визначенні грошового зобов`язання з орендної плати за землю не наділений.
Також і позивачкою дані вказаного вище Витягу про НГО земельної ділянки станом на 29.06.2023 у встановленому законодавством порядку не оскаржені, таких доказів позивачкою не надано.
Відтак, суд приходить до висновку, що контролюючим органом здійснено обчислення орендної плати за землю позивачці (1/2 частка) на підставі даних Витягу №НВ-992340310223 від 29.06.2023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розмір якої становить 7056320,26 грн. за 2024 рік з урахуванням індексації НГО за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, правомірно, що відповідає вимогам статті 289 ПК України, у зв`язку із чим обґрунтовані підстави для визнання такого рішення протиправним та його скасування у адміністративного суду відсутні.
За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи - ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.
Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення покладено і на позивача за ч.1 ст.77 наведеного Кодексу.
Однак, у ході судового розгляду справи протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених приписів чинного податкового законодавства жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем не доведена.
Що стосується доводів позивачки та її представника з приводу того, що відсутність змін у договорі оренди в частині зміни нормативної грошової оцінки землі, унеможливлює застосування іншого розміру орендної плати ніж той, що визначений договором оренди землі, суд зазначає про таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 р. у справі №914/2848/22 дійшла висновку про те, що з моменту початку застосування відповідно до п. 271.2 ст. 271 ПК України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах немає обов`язку сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
Наведені правові висновки свідчать про те, що обов`язок щодо сплати орендної плати у орендаря такої земельної ділянки виникає з моменту початку застосування нормативної грошової оцінки, з урахуванням її індексації згідно ст.289 ПК України, незалежно від того, чи вносились зміни до договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди.
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і аргументи позивачки та її представника, тому відхиляються судом, про неможливість одночасної індексації орендної плати і нормативно грошової оцінки земельної ділянки, оскільки такі аргументи спростовані п.4.4.3 Договору № 15265, за умовами якого передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Орендарі щорічно самостійно індексують розмір орендної плати, визначеної в договорі, та декларують її в органах державної фіскальної служби відповідно до прийнятого коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель.
Крім того, як уже зазначалося вище розмір орендної плати в силу дії приписів статті 289 ПК України визначається на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, який застосовується кумулятивно.
Усі інші аргументи позивачки та її представника вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги все вищевикладене та перевіривши правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень за критеріями, визначеними ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи наведене та те, що судом не встановлено протиправності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а позивачкою таких доказів суду не надано, тому суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення визнанню протиправними та скасуванню не підлягає, у зв`язку із чим у задоволенні даного позивачці слід відмовити.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.
За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачці слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.
Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивачки як по сплаті судового збору у розмірі 1186,59 грн., понесені позивачкою згідно квитанції до платіжної інструкції №2.492254703.1 від 16.01.2026р.не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №2202341-2415-0403-UA1204015[телефон приховано] від 18.11.2025р. - відмовити повністю.
Всі судові витрати покласти на позивачку згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва