ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року Справа № 160/20266/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого правобережного Відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому після його уточнення, просить суд:
- визнати протиправними дії державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо прийняття до виконання та відкриття виконавчого провадження № 81420544 на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 702/2 від 30.10.2025 р;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження № 81420544 від 09.07.2026 року;
- зобов`язати державного виконавця Відповідача повернути виконавчий документ (постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 702/2 від 30.10.2025 р.) стягувачеві без виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з пропуском встановленого законом тримісячного строку пред`явлення його до виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем протиправно відкрито виконавче провадження з виконання постанови про притягнення його адміністративної відповідальності за порушення військовозобов`язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке вчинено в особливий період, оскільки строк пред`явлення виконавчого документа до виконання було пропущено на понад 5 місяців.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.07.2026 відкрив спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) учасників справи, призначив справу до розгляду у судовому засіданні на 10 серпня 2026 року. Встановив відповідачу строк на подання відзиву. Залучив до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ). Суд також зобов`язав ОСОБА_1 у строк 2 дні з дня отримання цієї ухвали направити ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) копію позовної заяви з додатками та надати до суду докази такого направлення.
Цією ухвалою суд витребував у Другого правобережного Відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 81420544, у тому числі копію виконавчого документа - постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 702/2 від 30.10.2025 р., разом із доказами дати пред`явлення його до примусового виконання (супровідні листи, конверти, відмітки про реєстрацію вхідної кореспонденції).
Позивачем на виконання вимог надані відповідні докази.
Від відповідача надійшов відзив, згідно із змістом якого, відповідач заперечує проти доводів позову, зазначає, що відсутні підстави вважати постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, адже, протягом воєнного стану строки передбачені ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» перериваються, що передбачено п. 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження». До того ж, відповідач вказав, що норми Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальними, якими регламентовано порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання, а тому повинні застосовуватись державним виконавцем.
Від третьої особи надійшли пояснення стосовно позову, в яких ІНФОРМАЦІЯ_1 просив відмовити у задоволенні позову.
11.08.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи у письмовому провадженні, у відзиві відповідач також просив розглянути справу за його відсутністю.
Судом розглянута справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
30 жовтня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову № 702/2 про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
09.07.2025 зазначена постанова № 702/2 від 30.10.2025 року була пред`явлена до примусового виконання до Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра (далі - Відповідач) лише 09 липня 2026 року.
09.07.2026 державним виконавцем Відповідача було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 81420544.
Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.07.02026, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 291 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови
Статтею 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ч. 4 ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Відповідно до ч. 2 ст. 303-3 КУпАП, у разі несплати штрафу особою, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення така постанова підлягає примусовому виконанню.
В силу положень ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.( ч. 2 ст. 299 КУпАП)
Водночас, відповідно до ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Згідно з статтею 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Подальшими указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
Разом з цим, відповідно до п.п. 4 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Згідно доводів позивача, постанова про накладення адміністративного стягнення мала бути повернута державним виконавцем без виконання, оскільки вона пред`явлена до виконання з пропуском строку, передбаченого ст. 303 КУпАП, адже норма цієї статті є спеціальною по відношенню до загальних норм Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України "Про виконавче провадження", як спеціальним нормативно-правовим актом, а тому, у даному випадку підлягає застосуванню норма саме цього Закону, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.
У постанові від 03.08.2023 року у справі № 420/10415/22 Верховний Суд вказав, що з огляду на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому як КУпАП так і іншими законами України, зокрема Законом № 1404-VIII, Верховний Суд вважає обґрунтованим врахування державним виконавцем чинних законодавчих змін у порядку пред`явлення виконавчого документа до виконання, переривання та встановлення строків звернення виконавчого документа до виконання, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
При цьому, суд у цій справі звертає увагу, що законом не передбачено обов`язок державного виконавця вчиняти будь-які дії, щодо перевірки набрання виконавчим документом законної сили, якщо у ньому наведено відповідні відомості.
У даній справі не встановлено невідповідність виконавчого документа вимогам встановлених Законом України «Про виконавче провадження».
Відтак, станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення зазначеної постанови у справі про адміністративне правопорушення без прийняття її до виконання та в силу вимог закону був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, правові висновки Верховного Суду, суд зазначає про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи, що за подання даного позову судовий збір сплаті не підлягає, розподіл судового збору не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 10.08.2026.
Суддя Н.Є. Калугіна