ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
11 серпня 2026 року Справа 160/22197/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження розглянувши заяву представника ЦЕНТРАЛЬНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ про залишення адміністративного позову без розгляду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ЦЕНТРАЛЬНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ЦЕНТРАЛЬНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_2 ), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по червень 2017 року включно із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по червень 2017 року включно із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представником ЦЕНТРАЛЬНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ подано до суду заяву про залишення адміністративного позову без розгляду.
Заява обґрунтовується тим, що позивачем при пред`явленні позову до суду пропущено строк звернення до суду, який встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі вказаного, представник відповідача вважає, що позивач пропустив строки звернення до адміністративного суду, у зв`язку з чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Надаючи правову оцінку виниклим правовідносинам, суд зазначає про таке.
За змістом частин першої та другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення вказаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2013 №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 (справа №1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України Про оплату праці необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин №2352-ІХ від 01.07.2022 (далі Закон №2352) були внесені зміни до статті 233 КЗпП України. Закон №2352 набрав чинності 19.07.2022.
Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Тобто, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у рішенні від 06.04.2023 по справі №260/3564/22 та від 19.01.2023 по справі №460/17052/21.
Суд вважає за необхідне зазначити, що з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23 (постанова від 21.03.2025).
У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України (у редакції, що була чинною до 19.07.2022), та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином : правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352).
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Виходячи з наведеного, суд констатує, що Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме : такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
Як встановлено судом, відповідно до наказу №137 від 09.06.2017 року Військової частини НОМЕР_2 позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
З метою з`ясування виплати/невиплати складових грошового забезпечення представник позивача звернувся з відповідною заявою до відповідача та у відповідь на дану заяву відповідачем листом від 11.05.2026 за №82-1-284-Аз, надіслано, зокрема, картки на грошове забезпечення за 2017 - 2019 роки.
Із позовом до суду першої інстанції позивач звернувся 24.07.2026 року, тобто в межах тримісячного строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
Крім того, суд враховує, що Велика палата Конституційного Суду України 11.12.2025 розглянула справу №1-7/2024(337/24) за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 КЗпП України та ухвалила Рішення №1-р/2025, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 цього Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
В цьому Рішенні, Конституційний Суд України вказав, що установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника ЦЕНТРАЛЬНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.
Копії ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський