ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
11 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/274/26
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Романченко Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
25.05.2026 від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про закриття провадження у даній справі у зв`язку з вирішенням Житомирським окружним адміністративним судом спору того самого позивача до того ж самого відповідача про той самий предмет і з тих самих підстав у справі №240/8786/23.
Вирішуючи заяву про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Приписами ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд закриває провадження у справі:
1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
3) якщо сторони досягли примирення;
4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;
7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;
8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Представник відповідача просить закрити провадження у справі №240/274/26 посилаючись на п. 4 ч.1 ст. 238 КАС України та вказує про наявність вирішеного судом спору того самого позивача до того ж самого відповідача про той самий предмет і з тих самих підстав у справі 240/8786/23.
Суд зазначає, що рішенням у справі 240/8786/23 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно та стягнуто з Військову частину НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 22.06.2022 по 21.03.2023 включно в розмірі 29 519,38 грн. Отже, предметом позову у справі 240/8786/23 було стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку грошової компенсації за неотримане речове майно.
Предметом позову у справі №240/274/26 є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за затримку виплати індексації.
Відповідно до правової позицію Верховного Суду, викладеній в постанові від 17 липня 2025 року у справі № 160/18656/22, кожне з порушень роботодавця (несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення та несвоєчасна виплата грошового забезпечення) є самостійним порушенням трудових прав працівника, які мають різний предмет, підставу та наслідки, що унеможливлює зменшення відповідальності за одним із цих порушень шляхом врахування відповідальності за інше.
Кожне з цих порушень породжує окрему відповідальність відповідно до статті 117 КЗпП України, яка передбачає компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум, незалежно від періоду чи суб`єктного складу.
З урахуванням вищевикладеного, вивчивши матеріали справи, з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування, суд дійшов висновку, що заява представника Військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у даній справі не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 238, 239, 241, 248, 293, 294, 295 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у даній справі відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Ю. Романченко