ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/6557/26
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії їй як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити із 16.02.2026 року нарахування та виплату підвищення до пенсії їй як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та положень статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Відповідач з 16.02.2026 року протиправно не здійснює виплату підвищення до пенсії, встановленого ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII), оскільки не вважає, що вона проживала на території радіоактивного забруднення.
Ухвалою суду від 26.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що з 01.01.2025 виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється в розмірі 2361,00 грн. відповідно до ст.45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» від 27 грудня 2024 року №1524.
Оскільки за результатами звірки не підтверджена інформація про статус Позивача як особи, що потерпіла внаслідок аварії на ЧАЕС та про постійне проживання Позивача в зоні гарантованого добровільного відселення чи в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, а тому з 01.01.2025 доплата за проживання в зоні добровільного відселення не встановлена.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що Позивач є непрацюючим пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2023року в адміністративній справі № 240/28679/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату Позивачу з 19.09.2023 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України №796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
За результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром з 01.01.2025 року доплата за проживання в зоні добровільного відселення не встановлена.
Суть спору між сторонами по даній справі (в межах позовних вимог) зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача права з 16.02.2026 року на доплату до пенсії непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території, що відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення.
Як вже зазначалося, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 року в адміністративній справі № 240/28679/23 було підтверджено з 19.09.2023 року право Позивача у справі на підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону №796-XII в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року..
Вказане рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 року в адміністративній справі №240/28679/23 було зумовлено Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, пп.7 п.4 розділу І Закону Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28 грудня 2014 року (далі - Закон № 76-VIII), який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45. Вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII у редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року.
Вказане рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 року в адміністративній справі №240/28679/23 було зумовлено також висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року за результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18. Вказана справа була типовою щодо зразкової справи №240/4937/18, а відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд зобов`язаний був враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Разом тим, законодавець шляхом прийняття Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 4 лютого 2016 року № 987-VIII включив до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтю 39, приписи якої передбачають, що громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Одночасно суд враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 240/28481/23 висновував:
- пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк;
- підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов`язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати;
- виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати;
- порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Отже, за умов іншого законодавчого регулювання порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені.
Більш того, суд враховує, що відповідно до приписів положень статті 63 Закон №796-XII фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Суд враховує, що приписами статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 3 грудня 2025 року № 4695-IX (надалі - Закон № 4695-IX) встановлено, що у 2026 році доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 2595 гривень.
Вказаною правовою нормою передбачено, що виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів, а також у разі працевлаштування (зайнятості) особи за межами зони безумовного (обов`язкового) відселення та зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Аналогічний алгоритм врегулювання спірних відносин визначено правовими нормами постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення у 2026 році доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» від 14.01.2026 №48 (далі Постанова №48).
Тобто, правові норми статті 29 Закону №4695-IX та Постанови №48 визначають алгоритм дій пенсійного органу щодо «припинення» виплат доплат (підвищень) до пенсії непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території, які відносяться до зони безумовного (обов`язкового) відселення або до зони гарантованого добровільного відселення
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що за результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром, підтверджені періоди реєстрації за місцем проживання ОСОБА_1 в
АДРЕСА_1 в період з 01.09.1988 року по 29.09.1988 року та по 28.10.1991 року;
- по АДРЕСА_2 в період з 03.02.1993 року по 03.02.1994 року та з 06.04.1994 року по 06.04.1995 року;
- по АДРЕСА_3 в період з 17.06.1998 року по 04.09.2010 року;
- по АДРЕСА_4 в період з 04.09.2010 року по 26.02.2016 року;
- по АДРЕСА_5 в період з 26.02.2016 року по 04.12.2017 року;
- по АДРЕСА_6 в період з 04.12.2017 року по даний час, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд враховує доводи Позивача, що в окремі періоди Позивач проживала в місті Коростені без реєстрації місця проживання по причині відсутності у власності житла.
Як вже зазначалося судом, відповідно до вимог статті 29 Закону №4695-IX виплати доплата за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів
Тобто, припинення таких виплат здійснюється на наявності одночасного залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення.
Разом з тим, відомості Єдиного державного демографічного реєстру не підтверджують декларування /реєстрації Позивачем місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення.
Отже, у спірному випадку, Позивач не вчиняв дій, які б з 01.01.2026 слугували підставою для припинення доплати до пенсії, непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.
Факт відсутності інформації в Єдиному державному демографічному реєстрі щодо місця проживання Позивача не може ототожнюватися із залишенням особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 12 травня 2026 року у справі № 620/2616/25.
Зазначене вище свідчить про відсутність правових підстав для припинення Відповідачем виплати із 01.01.2025 року Позивачу підвищення до пенсії їй як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.
Порушене право Позивача (в межах позовних вимог) підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити із 16.02.2026 року нарахування та виплату підвищення до пенсії їй як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та положень статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" в розмірі 2 595 гривень.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати Позивача у вигляді судового збору в сумі 1 331,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити із 16.02.2026 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та положень статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" в розмірі 2 595,00 грн.
Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1 331,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
11.08.26