ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/5009/26
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Житомирської окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень на місяць за періоди безпосередньої участі у бойових діях з січня по липень 2025 року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоплачену додаткову винагороду у загальному розмірі 303 345,63 грн (триста три тисячі триста сорок п`ять гривень 63 коп).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що у періоди з січня по липень 2025 року позивач брала безпосередню участь у бойових діях та заходах з оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій. Попри наявність офіційного документального підтвердження такої участі (бойових розпоряджень та наказів), Відповідач обмежився виплатою лише мінімальної додаткової винагороди (30 000 грн), не здійснивши нарахування та виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі (100 000 грн) за ці періоди.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні).
Представник відповідача подав до суду клопотання про приєднання доказів. Вказав, що одного перебування у районах ведення бойових дій не достатньо для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди, оскільки другою необхідною складовою, яка визначена як і Урядом так і Міністерством оборони України є виконання бойових (спеціальних) завдань. Позивачу бойові (спеціальні) завдання для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень не визначалися. Таким чином підстав для задоволення позовних вимог не вбачається, а позовну заяву слід залишити без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.01.2025 по 12.11.2025 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 .
Відповідно до Довідки № 1848/7/4483убд від 14.07.2025, виданої т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Харківській області в періоди з 10.01.2025 по 23.02.2025, з 14.04.2025 по 17.05.2025, з 17.05.2025 по 21.05.2025, з 22.05.2025 по 12.07.2025.
На запит адвоката Військова частина НОМЕР_1 надала Картку особового рахунку № НОМЕР_3 , довідку про грошове забезпечення за період з 10.01.2025 по 12.11.2025, згідно яких позивачу в періоди з 10.01.2025 по 23.02.2025, з 14.04.2025 по 17.05.2025, з 17.05.2025 по 21.05.2025, з 22.05.2025 по 12.07.2025 додаткова винагорода виплачена у розмірі 30 000 гривень на місяць
Позивачка вважає, що за період з січня по липень 2025 року має право на отримання грошової винагороди, збільшеної до 100000 грн, відповідно до Постанови №168, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжується.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 168, пунктом 1-1 якої установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;
військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1-2 Постанови № 168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Так, наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Пунктом 2 розділу XXXIV Положення №260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Згідно з п.3 розділу XXXIV Положення №260, райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
У відповідності до п.4 розділу XXXIV Положення №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Так, пунктами 9-10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Відповідно до висновків Верховного Суду у справі №640/13029/22, додаткова винагорода, яка передбачена Постановою №168, встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
Суд зазначає, що ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1-1 Постанови № 168, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, за період з січня 2025 року по липень 2025 року включно.
Виходячи зі змісту наведених норм, суд вказує, що додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень виплачується медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення), які виконують бойові (спеціальні) завдання у районах ведення воєнних (бойових) дій.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Судом встановлено, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді медична сестра лікувального відділення медичної роти Військової частини НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів командирів, які видаються до 5 числа поточного місяця, на основі даних про виконання завдань (бойових, спеціальних).
На підставі рапортів командира медичної роти Військової частини НОМЕР_1 №4567 від 05.02.2025, №7519 від 02.03.2025, № 14283 від 03.05.2025, №17454 від 02.06.2025, №20641 від 03.07.2025, №23982 від 02.08.2025 за періоди з 10.01.2025 по 23.02.2025, з 14.04.2025 по 17.05.2025, з 17.05.2025 по 21.05.2025, з 22.05.2025 по 12.07.2025 за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).
Відповідно до п. 9 розділу XXXIV Порядку №260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини.
Зазначене положення узгоджується зі змістом пункту 1-2 Постанови №168, яким також передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Так, на виконання вищевказаних вимог, командиром Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) видано накази про виплату додаткової винагороди, зокрема, військовослужбовцям медичної роти Військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2025 №396, від 05.03.2025 №708, від 05.05.2025 №1384, від 05.06.2025 №1708, від 05.07.2025 №1989, від 05.08.2025 №2331.
Так, відповідно до довідки про суму нарахованого грошового забезпечення за період з 10.01.2025 по 12.11.2025 ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду у розмірі:
- січень 2025 року- 21290,32 грн;
- лютий 2025 року - 23571,43 грн;
- березень 2025 року - 0,00 грн;
-квітень 2025 року - 17000,00 грн;
- травень 2025 року - 30000,00 грн;
- червень 2025 року - 25000,00 грн;
- липень 2025 року - 30000, 00 грн;
- серпень 2025 року- 10645,16 грн.
Згідно із роз`ясненнями Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 11.04.2023 року №423/1932, додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень за період виконання бойових (спеціальних) завдань виплачується: 1) за умови обов`язкового перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме за період виконання бойових (спеціальних) завдань (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів, ведення повітряного бою;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
медичному персоналу медичних частин та підрозділів.
Відповідачем не заперечується, що позивач виконувала бойові(спеціальні) завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Також безпосереднє виконання бойових (спеціальних) завдань позивачем, визначені бойовими наказами (розпорядженнями) ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №5236т/БР/ОТУ від 20.11.2024; бойове розпорядженя ТГр «Кремінна» №3256т/БР/окп від 21.11.2024, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.01.2025 №11, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.02.2025 №57; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.04.2025 №109; бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №2837/т/бр/ОТУ від 17.05.2025; бойове розпорядження ТГр « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №БР1137т від 17.05.2025; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.05.2025 №145; бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №2817т/бр/ОТУ від 15.05.2025, бойове розпорядження ТГр «Кремінна» №БР1654т/бр/ОКП від 20.05.2005, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.05.2025 №151; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.05.2025 №152, на підставі яких видано Довідку №1848/7/4483убд від 14.07.2025.
Підсумовуючи наведені вище положення нормативно-правових актів та фактичні обставини справи, суд вважає, що позивач має право на нарахування та виплату їй додаткової винагороди у спірному періоді з 10.01.2025 по 23.02.2025, з 14.04.2025 по 17.05.2025, з 17.05.2025 по 21.05.2025, з 22.05.2025 по 12.07.2025 з розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, як такий, що брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Щодо позовних вимог у частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 недоплачену додаткову винагороду у загальному розмірі 303 345,63 грн. (триста три тисячі триста сорок п`ять гривень 63 коп).
Суд, оцінюючи належність та ефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині вимог про стягнення коштів, виходить з такого.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Нарахування та виплата додаткової винагороди належить до виключної компетенції та дискреційних повноважень відповідних посадових осіб військової частини. Суд не може перебирати на себе функції відповідача та здійснювати самостійний розрахунок сум, що підлягають виплаті, та безпосередньо стягувати їх з рахунків військової частини.
Крім того, вимога про безпосереднє стягнення грошових коштів у конкретній сумі є передчасною вимогою, адже нарахування винагороди наразі не здійснено.
При цьому, судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє.
Оскільки на момент розгляду справи судом відповідач не приймав рішення щодо визначення недоплаченої позивачу суми, такий спосіб захисту як стягнення фіксованої суми, є передчасним.
У позовній заяві просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Розглянувши зазначену заяву, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках. Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду. Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення в даній справі.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст.6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченою постановою КМУ від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 10.01.2025 по 23.02.2025, з 14.04.2025 по 17.05.2025, з 17.05.2025 по 21.05.2025, з 22.05.2025 по 12.07.2025.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн передбаченої пунктом 1 постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 10.01.2025 по 23.02.2025, з 14.04.2025 по 17.05.2025, з 17.05.2025 по 21.05.2025, з 22.05.2025 по 12.07.2025 в розрахунку на місяць дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
12.08.26