ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
10 серпня 2026 року справа № 380/16076/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Желік О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и л а:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частина НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження ним військової служби) з 20.05.2023 року до 13.08.2025 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження ним військової служби) з 20.05.2023 року до 13.08.2025 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати належних сум грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року до 13.08.2025 року;
- поновити строк для звернення до адміністративного суду у зв`язку із поважністю причин пропуску зумовлених поданням позовної заяви та очікуванням на прийняття відповідних рішень суду у справі №380/1595/26.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та містить недоліки з огляду на таке.
Згідно ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Загальні положення щодо строків звернення до адміністративного суду закріплені в ст.122 КАС України.
Відповідно до ч.ч.1, 5 цієї статті, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022 року), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Суд враховує, що 06.04.2023 року Верховним Судом ухвалено рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці.
У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: "До 19.07.2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії ч.1 ст.233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності".
Отже, у рішенні від 06.04.2023 року у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 року №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Як видно з матеріалів позовної заяви, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.08.2025 №230 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 13.08.2025 року позивача виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
Також як зазначає позивач у позовній заяві, після звільнення з військової служби позивач очікував на повний розрахунок відповідачем, який було проведено у листопаді 2025 року, а саме кошти зараховані на рахунок позивача 28.11.2025. У відповідь на адвокатський запит відповідач надіслав лист від 18.12.2025 №669/488/19/10426/пс із довідкою про розміри грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби, проаналізувавши яку позивач дійшов висновку, що грошове забезпечення виплачувалось не в повному обсязі.
Суд звертає увагу, що у відповідності до правової позиції Верховного Суду, висвітленої у постанові від 04 квітня 2025 року у справі №380/3598/24, початок перебігу строку звернення до суду, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення грошового атестата, розрахункового листа або довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Таким чином, з урахуванням вищевказаної позиції Верховного Суду, строк звернення до суду в межах спірних правовідносин слід обчислювати саме з 18.12.2025 - дня одержання позивачем листа відповідача №669/488/19/10426/пс із довідкою про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення, а не з іншої, пізнішої дати.
При цьому суд зауважує, що звернення позивача до суду з раніше поданою позовною заявою у справі №380/1595/26 (провадження відкрито ухвалою судді від 03.02.2026) не зупиняє та не переривало перебігу строку звернення до суду з вимогами за період з 20.05.2023 до 13.08.2025, які становлять предмет цього позову.
До позовної заяви позивач додав клопотання про поновлення строку, яке мотивовано поважністю причин пропуску, зумовлених поданням позовної заяви та очікуванням на прийняття відповідних рішень суду у справі №380/1595/26.
З цього приводу суддя зазначає, що очікування на ухвалення процесуальних рішень в іншій адміністративній справі за позовом цієї ж особи не є обставиною, яка об`єктивно унеможливлювала своєчасне звернення позивача до суду з вимогами, що становлять предмет цього позову, та не позбавляла позивача права звернутися до суду в межах установленого законом строку. Таким чином, суд критично оцінює такі доводи позивача, оскільки такі нерелевантні до питання своєчасності звернення до суду в межах спірних правовідносин.
До суду з даним позовом позивач звернувся лише 03.08.2026.
Таким чином суддя дійшла висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною 2 ст.233 КЗпП України.
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, згідно ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Тому, на виконання вищевказаних вимог ч.1 ст.123 та ч.6 ст.161 КАС України, позивачу слід додати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, враховуючи наведене, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення її недоліків відповідно до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
п о с т а н о в и л а:
залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали - десять днів з дня отримання копії ухвали.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Желік О.М.