Судові рішення

Ухвала № 138937218 у справі № 380/16138/26 від 10.08.2026

Ухвала від 10.08.2026 в адміністративній справі № 380/16138/26 (категорія «Загальнообов’язкового державного пенсійного страхування»). Суд: Львівський окружний адміністративний суд, суддя Карп'як Оксана Орестівна.

Справа№ 380/16138/26
СудЛьвівський окружний адміністративний суд
СуддяКарп'як Оксана Орестівна
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗагальнообов’язкового державного пенсійного страхування
Дата ухвалення10.08.2026
Надійшло до реєстру13.08.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/138937218

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

10 серпня 2026 року справа № 380/16138/26

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Карп`як О.О., перевіривши у м. Львові матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, -

встановила:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нездійснення виплати пенсії ОСОБА_1 з 27.10.2025 року у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі № 380/897/25;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 27.10.2025 року перерахованої на виконання рішення суду у справі № 380/897/25 щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди).

За змістом частин 1, 2 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можлива за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалено за результатами розгляду тотожного позову тому, що поданий до суду, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі №320/225/23, від 07.12.2023 у справі №160/19012/21, від 05.12.2019 у справі №826/3678/16.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі № 380/897/25, яке набрало законної сили 27.10.2025, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 19.12.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії (2018-2020 роки), у розмірі 1,0796 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14 та 1,197) та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 19.12.2024.

На заяву представника позивача Головне управління листом від 06.07.2026 повідомило, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 по справі № 380/897/25, за період з 19.12.2024 року по 30.11.2025 року нарахована доплата в сумі 46648,69 грн. Крім того, нараховано борг, залишок якого станом на 03.07.2026 року становить 9481,66 грн. Вказав, що виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати.

Позивач вважає, що на виконання рішення суду не отримує пенсію у нарахованому розмірі, тому і звернулась до суду із цим позовом.

При цьому спір фактично полягає у правомірності дій ГУПФУ у Львівській області, які вчинені на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі № 380/897/25 в частині виплати пенсії у фактично нараховану розмірі.

Слід звернути увагу, що позивач безпосередньо у позовній заяві обґрунтовує свої вимоги неповним виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі № 380/897/25.

Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням рішень судів у справі №380/897/25. Тобто, позовні вимоги зводяться до оскарження дій відповідача щодо невиконання вказаного рішення суду.

При цьому матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до органів примусового виконання рішень щодо примусового виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі № 380/897/25.

Суд звертає увагу на те, що за наявності чинних судових рішень, на виконання яких позивачу нараховано заборгованість з пенсії, його примусове виконання повинно відбуватися в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Повторне звернення для цього до суду не вимагається.

Предметом спору у цій справі є незгода позивача з повнотою виконання рішення суду, отже, він звернувся до суду з новим позовом, фактичною підставою якого є незгода з діями пенсійного органу щодо виконання рішення суду в іншій справі в частині невиплати нарахованої пенсії.

Положеннями частини 1 статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно частини 5 статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом №1404-VIII.

За частиною 1 статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі №816/2016/17.

Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.

Наведені спеціальні норми КАС України спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в його постановах від 03.04.2019 у справі №820/4261/18, від 09.07.2019 у справі №826/17587/18, від 28.03.2023 у справі №420/7631/22 та інших.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішеннях від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17.

Суд зазначає, що спірні у цій справі питання нарахування і виплати пенсії, які здійснювались/не здійснювались у зв`язку з перерахунками пенсії позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі № 380/897/25, перебуває в нерозривному зв`язку з предметом спору в зазначеній справі (дії та бездіяльність пенсійного органу щодо перерахунку пенсії позивача, зобов`язання виплатити перераховану пенсію) і такі питання беззаперечно стосуються порядку виконання судових рішень у вказаній справі.

За таких обставин, суд констатує що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в зазначеній справі, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку, визначеному статтями 382, 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах сформулював Верховний Суд у постанові від 28 травня 2026 року у справі №120/7799/25 та у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги фактично спрямовані на виконання інших рішень судів. Тобто обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання інших рішень судів України. Отже спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення (пункт 2 частина перша статті 170 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статі 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за цією позовною заявою, враховуючи помилково обраний позивачем порядок звернення до суду із позовною заявою щодо невиконання судового рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст.170, 243, 248 КАС України, суддя -

постановила:

відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Карп`як О.О.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
04.09.2026 Ухвала № 139533416 Восьмий апеляційний адміністративний суд