Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2026 року № 520/23065/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
в с т а н о в и в:
30.07.2026 року Військова частина НОМЕР_1 як боржник у виконавчому провадженні через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.07.2026 року у виконавчому провадженні ВП № 80571999 про накладення штрафу на боржника - Військову частину НОМЕР_1 .
Позов обґрунтовувала тим, що при винесенні оскарженої постанови державним виконавцем не враховано те, що мало місце часткове невиконання боржником рішення суду з поважних причин (відсутність відповідного фінансового забезпечення), про що повідомлено державного виконавця, тому підстави для накладення штрафу були відсутні.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що відповіді на постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення суду або відповіді щодо неможливості виконання рішення суду з наданням відповідних доказів позивачем як боржником державному виконавцю надано не було. На вимогу державного виконавця про надання інформації щодо виконання рішення суду боржником надана відповідь та довідка-розрахунок індексації грошового забезпечення.
Під час перевірки виконання рішення суду за результатами розгляду документів, що надійшли від боржника, державним виконавцем встановлено факт невиконання рішення суду, відсутність документів, що вимагалися від боржника у вимозі державного виконавця, відсутність належних письмових доказів неможливості виконання рішення суду, а також відсутність доказів здійснених заходів, що спрямовані на таке виконання.
Вважав, що за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду на боржника правомірно накладено штраф у розмірі 5100 грн., що відповідало вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Додатково зазначав, що підтверджуючі документи щодо вжиття заходів для повного виконання рішення суду позивач подав після винесення оскарженої постанови.
Також вважав, що при поданні позову не були дотриманні правила самопредставництва юридичної особи, що є підставою для повернення позовної заяви.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 року у справі № 520/26797/25, яке набрало законної сили 27.02.2026 року, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 31.12.2019 року у належному та повному обсязі; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року; з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року із застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, у фіксованому обсязі на рівні 89 099,34 грн. за вирахуванням раніше сплачених сум з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
10.03.2026 року за заявою стягувача у вказаній адміністративній справі судом оформлено та видано виконавчий лист про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.03.2026 року відкрито виконавче провадження ВП № 80571999 з примусового виконання вказаного виконавчого листа № 520/26797/25.
Цією ж постановою боржнику встановлений строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
02.07.2026 року державним виконавцем на адресу позивача як боржника у виконавчому провадженні надіслано вимогу від 02.07.2026 року про надання інформації щодо виконання рішення суду; інформації щодо вжитих заходів з виконання рішення суду, а також підтверджуючих документів щодо перерахування грошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду з метою надання державним виконавцем оцінки виконання та можливістю подальшого вжиття заходів у порядку виконання ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»; надання розрахунку індексації грошового забезпечення стягувача у відповідності до рішення суду, а також копії заявки до фінансово-економічного управління ПС ЗСУ на фінансування грошових коштів, що підлягають виплаті, у разі їх невиплати.
На зазначену вимогу позивачем як боржником до державного виконавця подано лист від 04.07.2026 року № 26/1/4710/01, в якому повідомлено, що за вказаним виконавчим провадженням Військовою частиною НОМЕР_1 були сформовані необхідні документи та замовлено фінансування задоволених позовних вимог. Станом на день надання відповіді командуванням Військової частини НОМЕР_1 здійснено всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішень судів на користь стягувачів, в тому числі подана заявка на кошти на виконання рішення суду (за вих. №26/1/4009 від 06.06.2026 року), згідно з якою на картковий рахунок ОСОБА_1 будуть перераховані належні йому кошти. Також повідомлено, що рішення суду буде виконано відразу після надходження фінансування за відповідною статтею бюджетного фінансування.
До вказаного листа боржник додав довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно з рішенням суду №520/26797/25 (довідку-розрахунок від 04.07.2026 року №26/1/4712/10/1), в якій визначена сума коштів, що нарахована на виконання зазначеного судового рішення.
Зазначені документи наявні в Автоматизованій системі виконавчого провадження (за посиланням: https://asvpweb.minjust.gov.ua/).
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.07.2026 року ВП № 80571999 за не виконання рішення суду в повному обсязі на боржника - Військову частину НОМЕР_1 накладено штраф у розмірі 5100 грн.
Судом також встановлено, що на примусовому виконанні у відповідача перебуває велика кількість виконавчих документів, якими зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити на користь відповідних осіб грошове забезпечення.
Після виникнення спірних правовідносин позивач подав до відповідача лист від 01.08.2026 року № 937/14358, в якому пояснив, що після введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року, який діє до цього часу, Військова частина НОМЕР_1 постійно виконує завдання з протидії збройній агресії Російської Федерації задля збереження незалежності України, що потребує значних фінансових ресурсів. Рішення судів, по яким відкриті виконавчі провадження, Військовою частиною НОМЕР_1 виконані частково в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а саме проведено необхідні розрахунки та нарахування коштів, які визначені судовими рішеннями. У той же час, відповідно до пп. 1.1 п. 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 року №333, економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. Відповідно до п. 2.6 цієї Інструкції за кодом 2800 визначаються «Інші поточні видатки», зокрема за цим кодом здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі: виконання судових рішень, відшкодування судових витрат, оплата витрат виконавчого провадження тощо. Таким чином, виплата коштів, нарахованих на виконання судових рішень, здійснюється Військовою частиною НОМЕР_1 за рахунок коштів, наявних на відповідному рахунку за зазначеним кодом економічної класифікації видатків. Разом з цим, відсутність коштів на вказаному рахунку позбавляє військову частину можливості виконати рішення судів у повному обсязі, тобто здійснити оплату коштів. У той же час, Військова частина НОМЕР_1 щомісячно вживає всіх можливих заходів, спрямованих на якнайшвидше виконання рішення судів, зокрема формує та подає до фінансового органу вищого рівня основні заявки-розрахунки з метою отримання відповідних коштів. Військова частина НОМЕР_1 не має у своєму розпорядженні інформації від фінансового органу вищого рівня про строки та обсяги виконання поданих заявок-розрахунків, тому повідомити таку інформацію державному виконавцю неможливо з незалежних від військової частини причин. Суми коштів, що нараховані за кожним судовим рішенням, відображені у розрахунках потреби в коштах. Рішення суду по виконавчим провадженням будуть виконані відразу після надходження фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування.
До вказаного листа позивач додав підтверджуючі документи: основну заявку-розрахунок на липень 2026 року; розрахунки потреби в коштах (на 264 арк.); виписки з рахунку від 20.07.2026 року та від 23.07.2026 року (в яких в графах за кодом 2800 стоять нулі).
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов`язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 4 ст. 18 вказаного Закону визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 63 вказаного Закону виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 75 вказаного Закону, яка визначає відповідальність за невиконання рішення, що, зокрема, зобов`язує боржника вчинити певні дії, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (зокрема судового рішення) без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення.
Позивач - Військова частина НОМЕР_1 як боржник у виконавчому провадженні не заперечує проти того, що судове рішення, яке набрало законної сили підлягає виконанню в повному обсязі, і невиплачену суму коштів, що нарахована ним на виконання судового рішення, слід виплатити стягувачу.
Проте невиконання рішення суду в цій частині сталося з поважної причини - через відсутність відповідного фінансового забезпечення (не виділення коштів з Державного бюджету України), для отримання якого позивачем вжито відповідні заходи, про що повідомлено державного виконавця.
Як зазначав позивач, рішення суду в частині виплати коштів буде виконано в повному обсязі відразу після надходження відповідного фінансування.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до ст. ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, станом на дату винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, причиною невиконання в повному обсязі судового рішення у справі № 520/26797/25 слугувала обставина відсутності у позивача (як боржника у виконавчому провадженні) відповідного фінансового забезпечення для виконання судових рішень. Водночас суд враховує, що позивачем вжито належних заходів для забезпечення виконання рішення суду, а саме: здійснено відповідні нарахування сум, належних стягувачу до виплати згідно з рішенням суду; скеровано заявки-розрахунки до фінансового органу (розпорядника бюджетних коштів вищого рівня), у якому позивач перебуває на фінансовому забезпеченні, про необхідність виділення коштів на виконання судового рішення.
Враховуючи наведене, невиконання позивачем судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на відповідну мету не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Це не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Водночас суд враховує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, що викладені, зокрема, в постановах від 24.01.2018 року у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 року у справі №757/29541/14-а, від 21.08.2019 року у справі №754/3105/17, від 13.11.2025 року у справі № 260/9788/23, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи (стягувача) на отримання бюджетних коштів.
Вказані обставини не були враховані державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу.
З огляду на наведене, оскаржена постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Щодо посилань представника відповідача на недотримання позивачем при поданні позову правил самопредставництва юридичної особи, то такі посилання є безпідставними, оскільки спростовані належними та допустимими доказами (довіреністю та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; відповідними наказами юридичної особи, в тому числі про призначення особи-представника на юридичну посаду; функціональними обов`язками особи-представника за посадою; положенням про юридичну службу юридичної особи).
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати, які оплачені позивачем в сумі 2662,40 грн., підлягають стягненню на користь позивача (який в спірних правовідносинах є юридичною особою, а не суб`єктом владних повноважень) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 32, 243 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61024, Харківська обл., м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 26; код ЄДРПОУ Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 20.07.2026 року, що прийнята у виконавчому провадженні ВП № 80571999.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61024, Харківська обл., м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 26; код ЄДРПОУ Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 45752470) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 272 КАС України, і може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його підписання.
Суддя Логойда Т.В.