У Х В А Л А
12 серпня 2026 року Справа № 580/7714/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без руху та про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом адвоката Єрьоміної В. А. від імені ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
16.07.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Єрьоміної В. А. від імені ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати в період з 29.01.2020 до 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою від 21.07.2026 суддя відмовила у задоволенні клопотання адвоката Єрьоміної В.А. від імені ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Прийняла до розгляду позовну заяву адвоката Єрьоміної В. А. від імені ОСОБА_1 та відкрила провадження у справі. Вирішила здійснювати розгляд вказаної справи правилами спрощеного провадження.
05.08.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання вх.№ 42583/26 про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Того ж дня до суду надійшло клопотання представника відповідача вх.№ 42586/26 про зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, в якому просить зупинити провадження у справі № 580/7714/26 до моменту вирішення справи №240/401/26, що розглядається Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду. Вказує, що предметом оскарження у справі №240/401/26 є питання правомірності застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні щодо нарахування та виплати позивачу з 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 до 10.12.2025 основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Розглянувши подані клопотання відповідача, перевіривши доводи, дослідивши докази, суд дійшов таких висновків.
Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 21.07.2026 суддя з`ясувала, що позов подано позивачем у строк, установлений законом. Так, в ухвалі зазначила, що у спірному випадку підлягає застосуванню ч.1 ст.233 КЗпП України, яка передбачала, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Водночас, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Отже, позивач не пропустив строк для звернення до суду із цим позовом.
Відповідач залишив поза увагою те, що Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11.12.2025 частину першу статті 233 КЗпП України визнано неконституційною в частині встановлення тримісячного строку для звернення з позовами про стягнення заробітної плати та інших належних виплат. Оскільки неконституційна норма втратила чинність, обмеження у вигляді тримісячного строку на такі вимоги не поширюються, а працівник має право на звернення до суду без обмеження будь-яким строком. Тому доводи про пропуск позивачем строку звернення до суду та необхідність залишення позову без руху є безпідставними.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі.
П. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України (на який посилається відповідач) визначає, що суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №240/401/26 з обґрунтуванням необхідності вирішення окремих колізій правових норм та різну практику палат КАС ВС у справах, пов`язаних зі скасуванням постанови Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023. Підставою для передачі справи стала необхідність формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування статей 7 та 265 КАС України під час вирішення питання про чинність і можливість застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481. Вказує, що Постановою № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, пункт 4 Постанови № 704 викладено в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими або спеціальними званнями розраховуються виходячи з фіксованої величини 1762 грн шляхом її множення на відповідний тарифний коефіцієнт. Отже, правове питання, передане на вирішення Об`єднаної палати у справі №240/401/26, стосується можливості застосування Постанови № 481 до правовідносин з обчислення грошового забезпечення військовослужбовців за період її чинності, зокрема, з 20.05.2023 до моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання її окремих положень нечинними.
Водночас у справі, що розглядається (№ 580/7714/26), позивач заявив вимоги про перерахунок і виплату грошового забезпечення за період із 29.01.2020 до 19.05.2023 включно, внаслідок чого спірний у цій справі період передує набранню чинності Постановою № 481. Відповідно пункт 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481 не регулював правовідносини щодо нарахування грошового забезпечення позивача за заявлений ним період.
Вирішення цієї справи не потребує надання оцінки правомірності застосування Постанови № 481 у період її чинності, наслідкам подальшого визнання її положень нечинними чи співвідношенню положень статей 7 та 265 КАС України в зазначеному контексті. Подібність предмета спорів, а саме перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця із застосуванням пункту 4 Постанови № 704, не свідчить про подібність спірних правовідносин у розумінні пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, оскільки відповідні вимоги охоплюють періоди дії різних редакцій зазначеного нормативно-правового акта. Висновок Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі №240/401/26 щодо застосування Постанови № 481 у період її чинності не матиме визначального значення для вирішення спірних у цій справі вимог за період до 20.05.2023. Обставини справ № 580/7714/26 та № 240/401/26 є відмінними, внаслідок чого висновок об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №40/401/26 не буде застосовним до спірних правовідносин у справі, що розглядається.
Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цій справі.
Керуючись ст. ст.2-16, 47-48, 53, 160-161, 168, 171, 236, 243, 248, 259-263 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без руху відмовити повністю.
2. У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі відмовити повністю.
3. Копію ухвали направити учасникам спору.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Анжеліка БАБИЧ