ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2710/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 11.02.2025 включно із застосуванням іншого, ніж березень 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 11.02.2025 включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2023 року по день фактичної виплати індексації.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 останньому у 2018-2022 роках нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення з березнем 2018 року як базовим місяцем. Водночас у 2023 році індексація не виплачувалася, а у 2024 році відповідач застосував грудень 2023 року як базовий місяць, що на думку позивачки, є протиправним.
Позивач вважає, що березень 2018 року залишався базовим місяцем до дня її звільнення, оскільки після набрання чинності постановою КМУ №704, саме у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, а подальшого законодавчого підвищення тарифних ставок (окладів) до звільнення не відбулося.
Посилаючись на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядок №1078, практику Верховного Суду та Конституційного Суду України, позивач стверджував, що положення законів про Державний бюджет України на 2023-2025 роки, якими було змінено або зупинено правила проведення індексації, не підлягають застосуванню, оскільки не можуть змінювати чи скасовувати гарантії, встановлені спеціальним законом.
З огляду на наведене позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації за 2023 рік, а також протиправними дії щодо визначення неправильного базового місяця у 2024-2025 роках та зобов`язати відповідача провести відповідні нарахування і виплати з урахуванням березня 2018 року як базового місяця.
Крім того, позивач просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, а також грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого з належної їй індексації.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Позивач проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні та з 11.02.2025 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Щодо індексації за 2023 рік відповідач зазначив, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», у зв`язку з чим підстави для нарахування індексації у 2023 році були відсутні. На підтвердження послався на рішення Верховного Суду від 18.12.2025 у справі №380/5270/24.
Щодо індексації за 2024-2025 роки відповідач вказав, що законами України про Державний бюджет на 2024 та 2025 роки встановлено новий порядок обчислення індексу споживчих цін - відповідно з січня 2024 року та січня 2025 року, а тому березень 2018 року не може застосовуватися як базовий місяць. Також послався на лист Міністерства соціальної політики України від 22.01.2024 №8/0/251-24.
Щодо компенсації ПДФО відповідач зазначив, що така вимога є передчасною, оскільки спірні суми індексації на момент розгляду справи позивачу не виплачені. Послався на постанову Верховного Суду від 28.11.2023 у справі №420/18163/21.
Щодо компенсації втрати частини доходів відповідач зазначив, що така вимога також є передчасною, а після звільнення працівника відповідальність за несвоєчасний розрахунок визначається статтею 117 КЗпП України. Послався на Закон України №2050-III, Порядок №159, постанову Верховного Суду від 24.04.2023 у справі №205/8443/19 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у справах №600/1802/24-а, №600/5317/24-а, №600/2949/24-а, №600/4901/24-а, №600/1443/25-а. На підставі викладеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
2. Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), про залишення адміністративного позову без розгляду.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. ОСОБА_1 у період з грудня 2015 року по 11.02.2025 включно проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується матеріалами справи.
2. Згідно з Витягом з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.02.2025 №149-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 11.02.2025.
3. Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що відповідач у період із березня 2018 року по грудень 2022 року нараховував та виплачував позивачці поточну індексацію з урахуванням березня 2018 року, як місяця обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін, при цьому її виплата проводилася щомісячно, починаючи з грудня 2018 року.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у статті першій якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
2.Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».
Положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
В силу статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
3.Згідно із п. 11 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, в редакції від 21.06.2012, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно із п. 5 цього ж Порядку, в редакції від 21.06.2012, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Враховуючи наведене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи в тому числі військовослужбовців.
4. Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, з урахуванням березня 2018 року як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Так, Постановою № 1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
Відповідно до частини другої пункту 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11 червня 2008 року № 260, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Згідно офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 2018 року 100,0%, в липні 2018 року 99,3%, в серпні 2018 року 100,0%, в вересні 2018 року 101,9%, в жовтні 2018 року 101,7% .
Отже, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) перевищено. При цьому оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року (п.1-1 Порядку №1078).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року по справі № 520/4061/21.
Також, суд зазначає, що відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Тобто, роботодавці звільнені від обов`язку індексувати заробітну плату працівників у 2023 році.
Відтак, відсутні підстави для нарахування позивачу індексації за 2023 рік.
5. Щодо індексації з 01.01.2024 року по 11.02.2025 року, то суд зазначає, що ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Отже, починаючи з 2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено грудень 2023 року.
Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», як нормативно-правового акту, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.
Доказів підвищення розміру грошових доходів позивача у грудні 2023 року не надано.
Суд зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2024 року по травень 2024 року не перевищував 103% .
Разом з цим, підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року - індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією мало відбулось не раніше серпня 2024 року (нарахування у вересні за серпень), відтак відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення в 2024 році з урахуванням базового місяця березень 2018.
6. 01.01.2025 року набрав чинності Закон України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Відповідно до статті 34 зазначеного закону установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Отже самим законом визначений «базовий місяць», а саме січень 2025 року.
Аналогічна норма міститься в Законі України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в статті 41, установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується. Отже законом визначений «базовий місяць», а саме січень 2026 року.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо перерахування поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 11.02.2025 року включно з урахуванням березня 2018 року як «базового місяця» не підлягають задоволенню.
7. Відтак, з огляду на зазначене судом вище по тексту рішення, вбачається, що поточна індексація позивачу виплачувалась правомірно. Підстав для її перерахунку не має. Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
8. Крім того суд зазначає, що в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, а також позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки її виплати з лютого 2023 року по день фактичної виплати індексації, слід відмовити.
Вказані вимоги є взаємопов`язаними, при цьому вимога про компенсацію втрати частини доходів є похідною від вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні основної позовної вимоги щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, а відтак і відсутні правові підстави для задоволення похідної вимоги про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такої індексації.
Отже, у задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити, оскільки вимога про компенсацію втрати частини доходів є похідною від основної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено.
9.Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
10. Враховуючи викладене, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволені позовних вимог.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. З огляду на те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, судом не вирішується питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснюється.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).
Суддя О.В. Боднарюк