ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року справа №200/409/26
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Блохіна А.А., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 200/409/26 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
19.01.2026 року Єфімік Олена Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточненого позову, просить: визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 23.07.2025; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії з 23.07.2025.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року позов задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначив, що заявлені позовні вимоги стосуються періоду з 23.02.2018 тому, враховуючи день звернення до суду - 19.01.2026, що виходить за межі шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України. Пропущений строк звернення до суду, не підтверджено позивачем жодними доказами. Жодного доказу поважності пропуску строку позивачем в позовній заяві не надано.
Просив залишити без розгляду позов, враховуючи висновки Верховного Суду у справах №№ 340/685/19, 140/721/19, 460/2212/21, 620/2043/19, Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав в постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19.
Крім того, позивач із заявою встановленого зразка про поновлення виплати пенсії, відповідно до вимог Закону № 1058 та Порядку № 299, з одночасним проходженням фізичної ідентифікації та з відміткою про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф, не звертався.
Згідно з даними електронної пенсійної справи адреса задекларованого/ зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_1 , яке включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами). З 23.02.2018 пенсійна справа громадянина ОСОБА_1 закрита. Виплату пенсії призупинено з 01.03.2018.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ, як отримувач пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Листом відповідача від 03.10.2026, на звернення позивача через вебпортал електронних послуг ПФУ від 26.09.2025, повідомлено про припинення виплати пенсії з 23.02.2018, причина - до з`ясування. За даними електроної пенсійної справи місце проживання позивача відноситься до території непідконтрольній українській владі. Для поновлення виплати пенсії запропоновано особисто звернутися за фактичним місцем проживання до територіального органу ПФУ з переліком документів відповідно до п. 1 Порядку від 02.03.2023 № 10-1 та з відміткою про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф, з одночасним проходженням фізичної ідентифікації.
Щодо строку звернення до суду.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч.ч. 1, 6 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Апеляційним судом, при вирішені питання щодо строків звернення до суду, враховано висновки Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2025 року у справі №580/7961/24.
Суд наголошує на тому, що право громадян на пенсію не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Верховний Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Суд звертає увагу, що соціальні виплати у вигляді підвищення до пенсії та додаткової пенсії, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний щомісячно.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від запропонованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень статті 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.
Позивач в уточненій позовній заяві просив поновити нарахування та виплату пенсії з 23.07.2025.
Проте, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року задоволено позов з виходом за межі вимог та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії з 01.03.2018. Тобто, предметом позову під час апеляційного провадження, є зобов`язання поновити позивачу нарахування та виплату пенсії з 01.03.2018 року.
З цим позовом до суду представник позивача звернувся 19.01.2026 року з вимогами за період з 23.07.2025, водночас, суд першої інстанції задовольнив позов поза межами строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України, тому наявні підстави для з`ясування причин пропуску цього процесуального строку.
Ухвалою апеляційного суду від 14.07.2026 запропоновано ОСОБА_2 , ОСОБА_1 надати суду протягом п`яти днів з дати отримання цієї ухвали: заяву про поновлення строку звернення з позовною заявою з обґрунтуванням причин поважності його пропущення.
Представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, яку обгрунтовує наступним.
Не існує правової позиції Верховного Суду, яка б визнавала за апеляційним адміністративним судом повноваження після ухвалення рішення судом першої інстанції витребувати від позивача заяву про поновлення строку звернення до суду відповідно до статті 123 КАС України. Навпаки, Верховний Суд виходить із того, що це процесуальне питання має бути вирішене судом, який приймає позов до розгляду і тому Верховний Суд не визнавав допустимою процедуру, за якою апеляційний суд після ухвалення рішення першою інстанцією вперше пропонує позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду.
Апеляційний суд, і відповідач залишили поза увагою вимоги норми ч. 7 статті 41 Закону 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яка встановлює: "Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання пенсійних виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму пенсійної виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 299 "Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та пенсійних виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі в тексті Постанова № 299), якою було затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення пенсійних виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території (далі в тексті Порядок № 299).
Саме цей нормативно-правовий акт надав позивачеві право на звернення за поновленням виплати пенсійних виплат, так як пунктом 5 Постанови № 299 унормовано: "Пенсійному фонду України забезпечити: протягом двох місяців із дати набрання чинності цією постановою виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) і пенсійних виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, громадянам України за матеріалами пенсійних справ та електронних особових справ відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою".
Звертає увагу суду, що ні Постанова № 299, ні Порядок № 299 не містять обмеження щодо строків поновлення виплати пенсійних виплат, бо ч. 7 ст. 41 Закону № 1105 встановлено: "Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання пенсійних виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму пенсійної виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
У даному випадку стаття 24 Конституції України встановлює: "Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними чи іншими ознаками. Отже, місце проживання (зокрема проживання в зоні бойових дій чи тимчасово окупованій території) не може бути підставою для дискримінації. Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" занотовано, що під час воєнного стану не допускається обмеження прав людини на дискримінаційних підставах, а ст. 8 визначено, що органи державної влади зобов`язані забезпечувати захист прав громадян, незалежно від місця їх проживання.
Щодо посилання позивача на ч. 7 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року
№ 1105-XIV, апеляційний суд враховує наступне.
Цією нормою передбачено:
«7. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".».
За Преамбулою Закону № 1105 цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я.
Апеляційний суд зазначає, що спірні правовідносини в цій справі пов`язанні з припиненням виплати саме пенсії, а не страхових виплат.
Отже, є взагалі необґрунтованим посилання представника позивача на ці норми, як на підставу поновлення строків звернення до суду з позовом, який стосується виплати пенсії.
Враховуючи викладене апеляційний суд визнає неповажними причини пропуску звернення з цим позовом до суду за період з 01.03.2018 року по 18.07.2025 року та залишає їх без розгляду.
За ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, як встановлено вище, позивач в уточненій позовній заяві просив поновити нарахування та виплату пенсії з 23.07.2025, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, поважних причин пропуску строку з 2018 року (тобто, за період, який виходить за межі строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України та який збільшений за ініціативою суду першої інстанції) - не навів.
Проте, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року задоволено позов з виходом за межі вимог.
Враховуючи викладене апеляційний суд скасовує рішення суду в частині:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018 року по 18.07.2025 року;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018 року по 18.07.2025 року та залишає без розгляду позовні вимоги за цей період.
Враховуючи викладене, права позивача можуть бути захищені судом з 19.07.2025 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
При цьому, суд першої інстанції, вирішуючи питання стосовно строку звернення до суду із даним позовом, помилково посилався на норми ст. 46 Закону № 1058-IV, за якими нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, оскільки, як встановлено колегією суддів, за обставинами цієї справи пенсія у спірний період позивачу не нараховувалась.
Посилання на інші норми права також не впливають на поважність пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам за період з 19.07.2025 року та враховує наступне.
За ч. 1 ст. 47 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, у редакції, чинній на момент припинення виплати пенсії позивачці, було передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, у чинній редакції, передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; в інших випадках, передбачених законом.
За змістом наведеної норми випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.
Водночас таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 236/2495/17).
До суду не надано доказів того, що припинення виплати пенсії позивачу відбулось внаслідок прийняття окремого рішення, тому суд вважає, що припинення виплати пенсії здійснено не у спосіб, установлений Законом № 1058-IV.
Також відповідачем не наведено і судом не встановлено передбачених законами України підстав для припинення виплати пенсії позивачу (на момент такого припинення).
Відповідно до п. 5 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих рф територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих рф територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299 (далі - Порядок № 299) передбачено, що виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, в якому особа востаннє перебувала на обліку, або за заявою одержувача: за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання на території України; за зазначеним у заяві місцем проживання (перебування) на підконтрольній Україні території.
У разі відсутності заяви, передбаченої абзацами першим - третім цього пункту, територіальний орган Пенсійного фонду України, який проводить виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, визначається постановою правління Пенсійного фонду України.
За п. 6 Порядку № 299 одержувачам, які тимчасово проживають за межами України, і тим, які проживають на тимчасово окупованих рф територіях України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат здійснюється за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.
У пункті 7 указаного Порядку зазначено, що в разі відсутності в територіальних органах Пенсійного фонду України інформації про проходження фізичної ідентифікації станом на 31 грудня календарного року одержувачами, які тимчасово проживають за межами України або які проживають на тимчасово окупованих рф територіях України, з 1 січня року, наступного за календарним роком, у якому особа зобов`язана пройти ідентифікацію, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) припиняється відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а страхові виплати припиняються відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п. 8 Порядку № 299 поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) особам, виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) яким припинено відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також поновлення страхових виплат особам, яким їх припинено відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України:
- після проходження фізичної ідентифікації протягом року з дати припинення виплати;
- за заявами про поновлення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису Дія.Підпис (Дія ID), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача у режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.
Пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) та страхові виплати, виплату яких припинено до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з непроходженням одержувачем фізичної ідентифікації, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб», поновлюються за заявами про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до органів Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису Дія.Підпис (Дія ID), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача в режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.
Одержувачі, які тимчасово проживають за межами України або отримали тимчасовий захист або статус біженця, заяву про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат можуть надіслати поштою в порядку, передбаченому абзацом восьмим пункту 6 цього Порядку.
Під час поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат відповідно до цього пункту виплата проводиться за період, за який особі не було виплачено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), страхові виплати після їх припинення, на умовах, передбачених частиною першою статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та частиною четвертою статті 41 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Водночас суд вважає, що п. 8 Порядку № 299 не підлягає застосуванню до спірних у цій справі правовідносин, оскільки припинення виплати пенсії здійснено протиправно, не з підстав передбачених Законом № 1058-IV. Також відповідачем не надано доказів, зокрема відповідного рішення, того, що виплату пенсії припинено у зв`язку з непроходженням одержувачем фізичної ідентифікації, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції в частині:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 19.07.2025 року;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 19.07.2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.01.2026 суд відстрочив позивачу сплату судового збору визначену у розмірі 1064,96 грн, до ухвалення судового рішення.
Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, оскільки період, який залишено без розгляду, збільшений саме судом першої інстанції з виходом за межі позову, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ДСА України підлягає стягненню судовий збір в сумі 1064,96 грн.
Тобто, в частині розподілу судових витрат рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 200/409/26 за позовом Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - скасувати в частині:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018 року по 18.07.2025 року;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018 року по 18.07.2025 року.
Прийняти нову постанову в цій частині про залишення позову без розгляду.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 12 серпня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді Е.Г. Казначеєв
А.А. Блохін