ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року справа №360/259/26
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Блохіна А.А., розглянув у письмовому провадженні апеляційні скарги Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі № 360/259/26 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання противоправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
Середа Ігор Євгенович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо неврахування при виплаті до складу виплаченої компенсації додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 2015 року по 2019 рік включно, у кількості 70 (сімдесят) календарних днів, яка виплачувалась у спірний період на підставі Постанови КМУ № 24 від 31.01.2015, Постанови КМУ № 18 від 20.01.2016;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату компенсації додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з урахуванням винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за період з 2015 року по 2019 рік включно, у кількості 70 (сімдесят) календарних днів виходячи із суми грошового забезпечення 13008,05 грн, здійснивши доплату до виплаченої суми при звільненні у розмірі - 2478,82 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, із утриманням військового збору у розмірі 1,5%;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування при виплаті до складу матеріальної допомоги для оздоровлення за період з 2015 року по 2019 рік включно, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, яка виплачувалась у спірний період на підставі Постанови КМУ № 24 від 31.01.2015, Постанови КМУ № 18 від 20.01.2016, а також неврахування при виплаті матеріальної допомоги для оздоровлення у 2016, 2017 роках щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалась відповідно до Постанови КМУ № 889 від 22.09.2010.
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для оздоровлення за період з 2015 року по 2019 рік включно, включивши до її складу винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, а також у 2016, 2017 роках щомісячної додаткової грошової винагороди яка передбачена відповідно до Постанови КМУ № 889 від 22.09.2010, здійснивши доплату до раніше виплачених суми у загальному розмірі - 14659,61 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, із утриманням військового збору у розмірі 1,5%.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування при виплаті до складу одноразової грошової допомоги при звільненні винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за повні 16 (шістнадцять) років календарної служби із розрахунку 50% останнього місячного грошового забезпечення.
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за повні 16 років календарної служби із розрахунку 50% місячного грошового забезпечення повний розмір якого складає - 13008,05 грн включивши до його складу винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, здійснивши доплату до виплаченої суми при звільненні у розмірі - 10451,6 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, із утриманням військового збору у розмірі 1,5%.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року позов задоволений частково:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувались та виплачувались у 2016-2017 роках грошова допомога на оздоровлення;
- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок і виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі через порушення норм процесуального та матеріального права.
Апелянт вважає, що застосуванню в цій справі підлягають висновки Верховного Суду в постановах від 26.04.2024 у справі № 380/1169/20, від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 09.06.2022 у справі № 200/11472/20-а, від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, 31.07.2019 у справі № 826/3398/17, 22.10.2019 у справі № 826/2447/18 та № 520/3505/19, від 31.10.2019 у справі № 826/3397/17, в той же час, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні, а також компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, винагороду за участь в АТО/ООС, а тому наявні підстави для задоволення позову в цій частині.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив відмовити у її задоволені.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове про відмову у задоволені позову через порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин.
Апелянт посилався на те, що відповідно до карток грошового забезпечення за 2016-2017 роки позивач під час проходження служби отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою 889. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з не включенням при нарахуванні та виплати допомоги для оздоровлення виплаченої протягом 2016-2017 роках додаткової винагороди, передбаченої постановою №889.
В Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 (далі - Інструкція 425), чітко визначений порядок, з якого має бути обрахована допомога на оздоровлення, зокрема, пунктом 3.7 визначено, що розмір допомоги на оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) .
Допомога на оздоровлення є одноразовою виплатою та виплачується тільки один раз на рік, а отже додаткова грошова винагорода не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення такої допомоги. Щомісячна додаткова грошова винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення.
Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, оскільки на це прямо вказує пункт 8 Інструкції.
В Інструкції 425 відсутнє посилання на щомісячну додаткову грошову винагороду, виплату якої було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» як на складову місячного грошового забезпечення.
Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційних скарг, відзиву відповідача, перевірив їх за матеріалами справи у змішаній формі (електронно-паперовій) і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.
Позивач проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України у період з 23.02.2004 по 10.08.2019, підтверджено довідкою від 03.03.2026 № 08/1673/26-Вн.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.08.2019 № 358-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, ОСОБА_1 (П-018338), старшину відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільненого з військової служби наказом начальника загону від 09.07.2019 № 315-ос за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас, без права носіння військової форми одягу.
Цим наказом визначено, що вислуга років позивача станом на 10 серпня 2019 року становить: календарна 16 років 08 місяців 15 днів, пільгова 15 років 06 місяців 08 днів, всього 32 роки 02 місяці 23 дні; щорічну основну відпустку за 2019 рік використав у кількості 23 доби. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та наказу МВС України від 25 червня 2018 року № 558-ос "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", гідний премії з 01 серпня по 10 серпня 2019 року у розмірі встановлених відсотків посадового окладу та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років служби. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 10 серпня 2019 року.
Цим наказом передбачено направити старшого прапорщика ОСОБА_1 на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до наказу від 31.10.2016 № 1132 Міністерства внутрішніх справ "Про речове забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період" та постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, виплатити грошову компенсацію замість належного речового майна.
З відомостей особистих карток грошового забезпечення позивача та архівних відомостей про грошове забезпечення, в межах спірного періоду, за 2015-2019 роки, вбачається, що останньому за вказаний період проведено нарахування та виплату допомоги для оздоровлення: у червні 2015 року у розмірі 4842,50 грн, у квітні 2016 року у розмірі 5122,50 грн, у вересні 2017 року у розмірі 5342,50 грн, у вересні 2018 року в розмірі 9655,64 грн, у серпні 2019 року у розмірі 11701,60 грн.
Особисті картки грошового забезпечення та архівні відомості про грошове забезпечення позивача за 2015-2019 роки містять дані про нарахування та виплату останньому винагороди за участь в АТО, починаючи з березня 2015 року по січень 2016 року, а також виплату винагороди (2 лінія) з лютого 2016 року по вересень 2019, а також дані про виплату винагороди ПКМУ № 889 з лютого 2016 року по березень 2018 року.
За результатами розгляду заяви позивача, листом від 04.02.2026 № 09/с-295/385 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що винагорода військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО/ООС, інших заходах в умовах особливого періоду, виплачена ОСОБА_1 за запитуваний період проходження служби до складу грошового забезпечення не враховується, оскільки така винагорода не має постійного характеру та її виплата залежить від виконання військовослужбовцем певних завдань.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
За пунктами 2-4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
За підпунктом 1 пункту 3 статті 9-1 Закону № 2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
За абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.
Згідно з пунктом 3 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
За п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок, розміри та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України на час виникнення спірних правовідносин, визначала Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (далі - Інструкція № 425).
Пунктом 1.2 Інструкції № 425 визначено, що у цій Інструкції наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення;
місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
До складу місячного грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія);
штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом.
За підпунктами 3.7.1, 3.7.2., 3.7.4 пункту 3.7 розділу ІІІ "Додаткові види грошового забезпечення" Інструкції № 425 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу вищого начальника (командира) із зазначенням у ньому розміру допомоги
Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до підпункту 4.10.1. пункту 4.10 Інструкції № 425 військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з підпунктом 4.9.10 пункту 4.9 Інструкції № 425 грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, провадиться, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій", яка діяла у період з 03.02.2015 по 20.01.2016 (далі - Постанова № 24), установлено що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.
Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).
Постанова № 24 втратила чинність з 21.01.2016 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 (далі - Постанова № 18 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка набрала чинності з 21.06.2016 та пунктом 1 якої було установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.
Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
На виконання Постанови № 18, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188 затверджено Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Інструкція № 188 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 розділу 1 Інструкції № 188 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем проходження служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби на підставі наказів начальників вищого рівня.
За пунктом 1 розділу 2 Інструкції № 188 військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильницького заволодіння зброєю, бойовою технікою, залежно від місця такої участі виплачується винагорода у таких розмірах:
на контрольних постах, контрольних пунктах в`їзду-виїзду, в акваторії Азовського моря в межах Донецької області та інших об`єктах (у тому числі військовослужбовцям оперативно-розшукових, розвідувальних підрозділів, підрозділів внутрішньої та власної безпеки Держприкордонслужби, закріплених в установленому порядку за ділянками відповідальності), які знаходяться на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону, - 7500 грн;
в інших місцях дислокації в межах визначеного району воєнного конфлікту (АТО) - 3500 грн.
За пунктом 2 розділу 2 Інструкції № 188 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО; перебувають у районі проведення АТО.
Згідно з пунктами 7-9 Інструкції № 188 безпосередня участь військовослужбовців у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні (лінії зіткнення) в районі проведення АТО та відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується: записом у журналі службово-бойових дій (книзі прикордонної служби) прикордонного підрозділу; бойовим донесенням та рапортом керівника прикордонного підрозділу, який виконував завдання.
Крім того, підтвердними документами є:
бойовий наказ начальника органу Держприкордонслужби для виконання поставлених завдань з охорони об`єктів;
постова відомість під час охорони об`єкта (журнал службово-бойових дій), книга прикордонної служби прикордонного підрозділу.
Військовослужбовцям, які у воєнний час (з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій до дати припинення стану війни) беруть безпосередню участь у бойових діях, винагорода виплачується у розмірі 8500 грн на місяць, а військовослужбовцям, які беруть участь у здійсненні спеціальних заходів (пошук деверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), попередження, виявлення і припинення терористичної діяльності, забезпечення правопорядку на державному кордоні), - в розмірі 4000 грн на місяць.
Винагорода виплачується пропорційно часу участі в АТО чи у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах начальників органів Держприкордонслужби.
За п. 3.7.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за № 537/15228 (була чинною до 10.08.2018), розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
За пунктом 5 глави 7 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі Інструкція № 588), розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Тобто, до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у численних постановах, зокрема, від 08 серпня 2024 року у справі № 240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, які є релевантними та застосовними до спірних правовідносин у справі, яка розглядається.
Отже, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Так само це стосується розміру допомоги при звільненні.
Відповідно до пункту 6 глави 9 розділу V Інструкція № 588 (в редакції станом на лютий 2022 року дати виплати такої допомоги) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються:
1) для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).
По-друге, обставини цієї справи відмінні від обставин, встановлених Верховним Судом в справі № 380/1169/20.
В останній судом було встановлено, що позивач отримував винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції щомісячно протягом періоду проходження служби у Військовій частині до моменту звільнення [з грудня 2017 року по липень 2018 року].
Отже, надбавка за участь в АТО виплачувалася особі щомісяця до дня звільнення з військової служби та мала постійний (систематичний) характер, а тому має ураховуватись при визначенні розміру компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (пункти 58, 59).
В цій справі, з інформації, відображеної в особистих картках грошового забезпечення, вбачається, що позивач отримував винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції починаючи з березня 2015 року по січень 2016 року, а також виплату винагороди (2 лінія) з лютого 2016 року по вересень 2019, тобто не щомісячно протягом періоду проходження служби, також не завжди у сталому розмірі, що не свідчить про постійний (систематичний) характер вказаної виплати.
Отже, вказана винагорода не відноситься до виду щомісячних, а є одноразовою.
Відтак, висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.04.2024 у справі № 380/1169/20 не є релевантними до спірних правовідносин.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 № 188 затверджено Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Інструкція № 188).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Інструкції № 188 винагорода виплачується пропорційно часу участі в АТО, заходах із забезпечення НБО чи у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах начальників органів Держприкордонслужби.
Враховуючи вищевказане, право на отримання додаткової винагороди за участь АТО/ ООС не є аксіомою, для його набуття необхідне настання певних дій та обставин.
З огляду на зміст наведеної норми, додаткова винагорода виплачується лише у особливий період або під час проведення антитерористичної операції, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від безпосередньої участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про те, що вказана додаткова винагорода не має постійного характеру, запроваджується лише щодо певного кола осіб, на період дії особливого періоду, який обумовлений об`єктивними чинниками, вводиться в дію та закінчується рішеннями Президента України, розмір додаткової винагороди визначається наказами командирів (начальників) в залежності від ступені участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, що у свою чергу не враховано судом першої інстанції.
Враховуючи вищевказані норми, додаткова винагорода передбачена ПКМУ № 18 не має постійного характеру та не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а виплачується лише при настанні певних обставин, тому відноситься до одноразових видів грошового забезпечення.
У зв`язку з чим, додаткова винагорода за участь АТО/ООС не включається до складу місячного грошового забезпечення.
В свою чергу, за своєю правовою природою додаткову винагороду за участь АТО/ООС можна прирівняти до додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2022 № 168. Аналіз судової практики свідчить про те, що відповідна винагорода носить тимчасовий характер.
В постанові від 27 березня 2025 року у справі № 240/2921/23 Верховним Судом зроблений наступний правовий висновок.
За абзацом першим пункту 6 розділу VI Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
Вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що: - додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; - розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; - визначається наказами командирів (начальників). Отже за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється. Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Таким чином висновок судів попередніх інстанцій про те, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер, є помилковим.
Верховним Судом в постанові від 31 січня 2025 року у справі № 460/2645/24 зазначено, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, запроваджена на період дії воєнного стану має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов, за змістом Порядку № 100, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Аналогічний підхід застосовується Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду при вирішенні спорів щодо обчислення пенсій.
Щодо винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, то Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19, відступив від правового висновку, зробленого Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 420/1232/16, постанові від 30.11.2018 у справі № 415/6132/16 та дійшов висновку, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. Водночас, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва).
Отже, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
В постанові від 22 листопада 2023 року в справі № 240/7091/20 колегія суддів Верховного Суду зі складу Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду не знайшла підстав для відступу від вищезазначених правових висновків у справі, що розглядається.
В постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 580/9551/23 зазначено, що винагорода, установлена пунктом 1 постанови № 168, не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.
Апеляційний суд не застосовує висновки Верховного суду, на які посилається позивач, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутні підстави для перерахунку компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за період з 2015 року по 2019 рік, матеріальної допомоги для оздоровлення за період з 2015 року по 2019 рік включно, одноразової грошової допомоги при звільненні, включивши до її складу винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції.
Щодо неврахування при виплаті матеріальної допомоги для оздоровлення у 2016-2017 роках щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалась відповідно до Постанови КМУ № 889 від 22.09.2010, суд враховує наступне.
За пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 (далі - Постанова № 889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям, які займають посади у Державній прикордонній службі - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення (з 01.07.2014).
Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови №889).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій та з метою визначення порядку та умов виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди Міністром оборони України Наказом № 550 від 24.10.2016 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 3 цієї Інструкції до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).
Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників) (п. 5 Інструкції).
Згідно пункту 9 Інструкції розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Пунктом 2 Постанови № 889 передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї Постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Пунктом 2 Інструкції №73 визначено, що виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям:
1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби;
2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. Розміри винагороди для органів Держприкордонслужби з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Держприкордонслужби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Держприкордонслужби у Державному бюджеті України на відповідний рік.
У даному випадку, як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги для оздоровлення, відповідач посилається на пункт 8 Інструкції № 73, відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Застосовуючи наведену Інструкцію № 73 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачці допомоги на оздоровлення, судова колегія зазначає про пріоритетність законів над підзаконними актами. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, прийняв Постанову № 889, якою з 1.10.2010 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду.
Зі змісту Постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Згідно п.п.3.7.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги визначається, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із законодавством України на день звернення.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон № 2011-ХІІ та Постанова № 899, а не п.п.3.7.4 Інструкції № 425, в частині обмеження включення до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується допомога для оздоровлення винагород.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 21.01.2022 у справі № 520/8887/2020.
У 2016-2017 роках позивачу фактично нараховувалася і виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода за Постановою № 889, яка, відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII та правових позицій ВП ВС і Верховного Суду, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення.
Виплата грошової допомоги на оздоровлення позивачу за 2016-2017 роки здійснена без урахування цієї щомісячної додаткової грошової винагороди, що суперечить вимогам Закону № 2011-XII та зазначеним вище постановам Верховного Суду, у яких прямо вказано на необхідність врахування такої винагороди при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки.
Отже, дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення позивача за 2016-2017 роки без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди за Постановою № 889 є протиправними.
Апеляційний суд не застосовує висновки Верховного суду, на які посилається відповідач, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи.
Щодо позовних вимог про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд враховує наступне.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпунктів 1.1-1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
За нормами абзацу п`ятого підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
У пункті 3 вказаного Порядку визначено: виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої про:
- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувались та виплачувались у 2016-2017 роках грошова допомога на оздоровлення;
- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок і виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Щодо оподаткування військовим збором за ставкою 1,5 %, то підстави для задоволення такої вимоги відсутні, оскільки станом на день розгляду справи відсутні підстави вважати, що оподаткування буде проведено за іншою ставкою.
З огляду на наведене відповідні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційні скарги Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі № 360/259/26 за позовом Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання противоправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 12 серпня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Е.Г. Казначеєв
А.А. Блохін