ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 р. Справа № 520/23725/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І.) від 01.06.2026 по справі № 520/23725/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 520/23725/25 в порядку ст. 382 КАС України, в якій просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі № 520/23725/25 шляхом надання доказів прийняття рішення про розгляд подання Державної фіскальної служби України № 2 від 23.07.2025 про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду про право позивача на зарахування пільгової вислуги років для призначення пенсії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про встановлення судового контролю повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у встановленні судового контролю є незаконною та необґрунтованою, оскільки ГУ ПФУ лише формально виконало рішення суду, повторно розглянувши подання, але не врахувало обов`язкові висновки суду щодо права позивача на зарахування пільгової вислуги років та призначення пенсії. Повторне рішення від 16.01.2026 містить ті самі підстави відмови, які вже були визнані судом протиправними, а тому рішення від 09.12.2025 не виконано у повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права і безпідставно відмовив у здійсненні судового контролю за виконанням судового рішення. Вважає, що наявні підстави для встановлення судового контролю відповідно до ст. 382 КАС України.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308, ст. 312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом Державної фіскальної служби України від 21.09.2021 р. № 0069-о/д позивача звільнено з податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил за пунктом 64 підпунктом "г" Положення, у зв`язку з скороченням штатів підполковника податкової міліції з 04.10.2021 року. Вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні 16 рок. 08 міс. 03 днів, у пільговому обчисленні - 25 рок. 00 міс. 04 днів.
Державною фіскальною службою України було відмовлено позивачу у підготовці та направленні документів для призначення пенсії за вислугу років до ГУ ПФУ України в Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 по справі № 520/24526/21 визнано протиправними дії Державної Фіскальної служби України, щодо відмови у оформленні та направленні подання про призначення пенсії та всіх необхідних документів до ГУ ПФУ в Харківській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби", із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах.
Зобов`язано Державну Фіскальну службу України оформити та направити до ГУ ПФУ в Харківській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби", із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 по справі № 520/24526/21 Державною фіскальною службою України направлено до ГУ ПФУ в Харківській області подання №2 від 23.07.2025 про призначення пенсії ОСОБА_1 .
ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення від 07.08.2025, в якому зазначено, що ОСОБА_1 було звільнено зі служби у віці 42 роки відповідно до пункту 64 підпунктом "г" через скорочення штатів. Вказано, що вислуга років у календарному обчисленні становить: 16 років 08 місяців 03 дні: у пільговому обчисленні: 25 років 00 місяців 04 дні, що не відповідає вимогам п. "а" ст. 12 Закону. Зазначено, що правові підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 відсутні.
Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення відповідача, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Харківській області, в якому просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області про розгляд подання про призначення пенсії за вислугу років від 07.08.2025, яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. А ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити та виплачувати пенсію за вислугу років з 18 серпня 2022 року відповідно до п. а ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі № 520/23725/25 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Визнано протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області про розгляд подання про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 від 07.08.2025, яким відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до п. а ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути подання Державної фіскальної служби України № 2 від 23.07.2025 про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
ГУ ПФУ в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі № 520/23725/25 винесено рішення від 16.01.2026, в якому зазначено, що призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. а ст. 12 Закону немає законних підстав.
19.05.2026 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі № 520/23725/25 в порядку ст. 382 КАС України.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 520/23725/25 не виконано належним чином, оскільки ГУ ПФУ в Харківській області під час повторного розгляду подання фактично проігнорувало обов`язкові висновки суду та правову позицію Верховного Суду щодо права позивача на пільгове обчислення вислуги років. Повторним рішенням від 16.01.2026 відповідач знову відмовив у призначенні пенсії з тих самих підстав, чим порушив вимоги судового рішення, яке набрало законної сили, тому заявник просить встановити судовий контроль за його виконанням та зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що попереднім рішенням суду Пенсійний фонд не було зобов`язано призначити позивачу пенсію за вислугу років, а тому в порядку статті 382 КАС України суд не може надавати правову оцінку новій відмові пенсійного органу та вирішувати питання, яке не було предметом розгляду у первісній справі.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 - 382-3 КАС України.
За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Відповідно до частини 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За приписами частин 1, 3, 10, 11 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Аналіз викладених норм права свідчить про те, що судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.
Рішення суду, яке набрало законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.
У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 539/3406/17, від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19, що враховуються судом відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Так, позивач, заперечуючи належне виконання ГУ ПФУ в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду 09.12.2025 по справі № 520/23725/25, зазначає, що відповідачем не виконано рішення суду щодо права позивача на зарахування пільгової вислуги років та призначення пенсії.
Надаючи оцінку таким доводам заявника, колегія суддів зазначає таке.
Судом встановлено що, на рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі № 520/23725/25 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути подання Державної фіскальної служби України № 2 від 23.07.2025 про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів зазначає, що суд у своєму рішенні від 09.12.2025 звернув увагу на те, що Постанова № 119 від 17.02.2022 змінила порядок зарахування пільгової вислуги: після 19.02.2022 пільгові періоди враховуються лише для визначення розміру вже призначеної пенсії, а не для набуття права на її призначення. Водночас суд врахував позицію Верховного Суду, згідно з якою якщо особа звернулася для оформлення та направлення документів на пенсію до 19.02.2022, її право на призначення пенсії має визначатися за правилами, чинними на момент такого звернення, тобто з урахуванням пільгового обчислення вислуги років. Зазначив, що оскільки судом у справі № 520/24526/21 вже було встановлено, що позивач звернувся до ДФС до набрання чинності Постановою № 119, ця обставина не потребувала повторного доказування. Тому відповідач, не врахувавши дату звернення та право на пільгове обчислення вислуги, неналежно розглянув питання про призначення пенсії.
ГУ ПФУ в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі № 520/23725/25 винесено рішення від 16.01.2026, в якому зазначено, що призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. а ст. 12 Закону немає законних підстав.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення виконання судового рішення, позивач зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 520/23725/25 не виконано належним чином, оскільки ГУ ПФУ в Харківській області під час повторного розгляду подання фактично проігнорувало обов`язкові висновки суду та правову позицію Верховного Суду щодо права позивача на пільгове обчислення вислуги років. Повторним рішенням від 16.01.2026 відповідач знову відмовив у призначенні пенсії з тих самих підстав, чим порушив вимоги судового рішення, яке набрало законної сили, тому заявник просить встановити судовий контроль за його виконанням та зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду, обставини виконання (невиконання) судового рішення в частині належного врахування відповідачем права позивача на призначення пенсії з урахуванням пільгового обчислення вислуги років, зокрема з огляду на факт звернення позивача за оформленням та направленням документів до пенсійних органів до набрання чинності Постановою № 119, судом належним чином не досліджувалися, оцінка відповідному рішенню відповідача та наведеним позивачем доводам не надавалася, а відповідні докази судом не витребовувалися.
Наведеним обставинам належна оцінка судом першої інстанції не надавалася, незважаючи на доводи позивача, викладені у заяві щодо невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили.
Отже, судом першої інстанції не досліджувалось питання виконання (невиконання) рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 520/23725/25.
Також, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, виходив з того, що позивачем не вичерпано всіх передбачених законодавством засобів щодо належного та повного виконання судового рішення.
Колегія суддів вказує на помилковість таких висновків суду першої інстанції та зазначає, що згідно з частиною 4 статті 382 КАС України відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви. Крім того, обов`язковість судового рішення означає його безумовне і, перш - за все, добровільне виконання.
Висновки суду першої інстанції про те, що встановлення судового контролю можливе, якщо заходи з примусового виконання рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження" не призвели до належного виконання судового рішення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судовий контроль за виконанням рішення суду встановлюється без прив`язки до вчинення дій щодо примусового виконання рішення.
Аналіз норми статті 382 КАС України, у її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 КАС України, дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися, за наявності для цього підстав, безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення.
Оскільки виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється як добровільно (самим боржником), так і у примусовому порядку (органами державної виконавчої служби), то судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо не залежить від тієї обставини, чи існує станом на час вжиття заходів такого контролю відкрите виконавче провадження.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що під час розгляду заяви про встановлення судового контролю судом першої інстанції не було надано правової оцінки доводам заявника (по суті) в частині невиконання суб`єктом владних повноважень рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 520/23725/25, що свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення заяви про встановлення судового контролю за виконання рішення суду, висновки суду першої інстанції є передчасними.
Інші доводи і заперечення сторін по справі, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, дійшов передчасних висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції
Отже, апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 520/23725/25 - скасувати.
Справу № 520/23725/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис) І.С. Чалий
Судді (підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло