ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 р. Справа № 520/22055/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025, (головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С.) по справі № 520/22055/24
за позовом Багатопрофільної приватної фірми "Астра"
до Харківської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
ВСТАНОВИВ:
Багатопрофільна приватна фірма "Астра" (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати:
- рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000475/2 від 29.07.2024;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000571 від 29.07.2024.
В обґрунтування позову зазначила, що при здійсненні митного оформлення товарів надала всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржувані рішення та картку відмови, а також неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000475/2 від 29.07.2024.
Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000571 від 29.07.2024.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь Багатопрофільної приватної фірми "Астра" судовий збір у сумі 6 056,00 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн.
Харківська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності, в них відсутні всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказує, що декларантом надано декларацію країни відправлення, у якій відсутні відомості щодо географічного пункту та порту відправлення товару та з неї не можливо визначити всі внесені дані, що стосуються ввезеної партії товару. При цьому, митна декларація країни відправлення складена китайською мовою, проте її перекладу декларантом не надано.
Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.02.2022 по справі № 520/4051/19 щодо обов`язку декларанта надавати переклад експортної митної декларації на підтвердження митної вартості товару.
Наданий до митного оформлення прайс-лист від 13.04.2024 є по суті офертою для конкретного покупця, тоді як декларантом до митного оформлення не надано прайс-листи, каталоги від виробника товару для необмеженого кола покупців, які містили б детальну цінову інформацію по товарам, які ввезені ним на територію України.
Також, зазначає, що інвойсом від 13.05.2024, наданим до митного оформлення передбачено наступні умови оплати товару: 100 відсотків передоплати частинами (80 відсотків передоплата; 20 відсотків від копії коносамента). Натомість, копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 12.07.2024 №260 та №268 містять посилання на інвойс від 26.04.2024, а отже не підтверджують оплату товару за інвойсом від 13.05.2024. При цьому, оплату за платіжною інструкцією від 12.07.2024 № 268 здійснено значно пізніше дати видання коносаменту від 13.05.2024 № 237489451, що суперечить умовам оплати, визначеним у інвойсі від 13.05.2024.
Вважає, що позивачем не підтверджено належними документами і витрати на транспортування товару.
Так, надана декларантом довідка про транспортні витрати №440997/2 від 25.07.2024 не може бути належним документом на підтвердження транспортування товару саме експедитором ТОВ «Ламан Шипінг», оскільки у ній відсутні посилання на договір перевезення.
Звертає увагу, що довідка не містить даних про навантажувально-розвантажувальні роботи, послуги за зберігання товару на складі, «фрахт» товару (морське перевезення) та інші витрати, такі як експедиторські витрати за межами митної території України.
Натомість, у довідці вказане таке числове значення як міжнародне перевезення по території України у розмірі 59 010, 68 грн, тоді як за умов поставки CIF - Gdansk вказане числове значення не враховується при визначенні митної вартості товару.
Отже, на думку апелянта, вказаний вище документ не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Крім того, вважає, що довідка про транспортні витрати не є фінансовим документом, а тому взагалі не має братись до уваги в якості документу, що підтверджує витрати на транспортування.
Наданий до митного оформлення рахунок на оплату № LS-4576028 від 25.07.2024 також не є належним доказом на підтвердження витрат на транспортування товару, оскільки не містить відомостей щодо витрат на морське перевезення товару з місця відвантаження товару із морського порту у Китаї до порту Гданськ (Польща), на навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання на складі, тощо.
Зауважує, що згідно інформації з мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер №MRKU7364008 вивантажено з судна у порту Gdansk (Польща) 22.07.2024 та навантажено на транспортний засіб для доставки в Україну 25.07.2024, таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображенні в жодному документі.
Просить врахувати, що декларантом до митного оформлення не надано заявки на перевезення, обов`язок зі складання якої встановлено Договором № 2543 від 23.07.2024, акту про надання послуг з перевезення вантажу, договору щодо морського перевезення згідно коносаменту №237489451, платіжних документів, що підтверджують оплату морського фрахту та оплату транспортних послуг.
Вказує, що задекларований рівень митної вартості товарів, поданих до митного контролю та митного оформлення нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні раніше.
Також, за твердженням апелянта, суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам митного органу щодо спрацювання спеціалізованої бази ЄАІС Держмитслужби, як обґрунтовану підставу для виникнення у відповідача сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості ввезених товарів та можливість останнього застосувати резервний метод визначення митної вартості з огляду на не надання підприємством додаткових документів на запит митниці.
Як наслідок, вважає, що ним правомірно прийняті рішення про коригування митної вартості та картка відмови.
Крім того, з посиланням на постанови Верховного Суду від 27.08.2024 у справі № 120/15468/23 та від 27.05.2025 520/102/24, вказує на безпідставне скасування судом першої інстанції картки відмови у митному оформленні, оскільки на час звернення позивача до суду остання вичерпала свою дію, а отже права та інтереси БПФ "Астра" жодним чином не порушені.
Також, звертає увагу, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір». Водночас, судом першої інстанції не враховано наведених обставин та безпідставно стягнуто на користь позивача судовий збір в повному розмірі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., П`янова Я.В.
У зв`язку з відпусткою судді П`янової Я.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Присяжнюк О.В., Бегунц А.О.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 29.03.2021 між БПФ «Астра» (покупець) та Shandong Fiberglass Group Corp (Китай) (Продавець) укладено контракт № 29/03/21, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар за ціною та в кількості згідно Інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту на суму 100 000,00 доларів США на умовах, викладених в Контракті.
Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Контракту продавець постачає товар за цим Контрактом на умовах, вказаних в Інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту відповідно до правил Інкотермс (в редакції 2010 року).
Поставка повинна бути здійснена протягом 15 календарних днів з дня виставлення Інвойсу.
Датою постачання вважається дата виписки коносаменту компанією-перевізником.
Згідно розділу 4 Контракту оплата за поставлений товар буде здійснюватись згідно умов, вказаних в Інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту.
Під час оплати та отриманий товар покупець робить посилання на реквізити виставленого інвойсу.
Банківські витрати на території країни продавця сплачуються продавцем, а на території країни покупця сплачуються покупцем.
Валюта платежу - долар США.
14.05.2021 сторонами укладено Доповнення № 1 до Контракту, яким узгоджено, що продавець продає, а покупець купує товар за ціною та в кількості згідно Інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту на суму 600 000,00 доларів США на умовах, викладених в цьому Контракті.
13.05.2024 Shandong Fiberglass Group Corp виставлено позивачу інвойс № SDFE 3240503 на придбання партії товару (ровінг зі скловолокна) на загальну суму 26 662,33 дол. США. Інвойсом також визначено умови поставки: CIF Gdansk та умови оплати товару: 80% передоплата, 20% від копії коносаменту.
17.05.2024 продавцем відвантажено придбаний БПФ «Астра» товар, про що складено коносамент № 237489451 від 17.05.2024.
29.07.2024 з метою митного оформлення товару, представник позивача - ФОП ОСОБА_1 подав до Харківської митниці митну декларацію № 24UA807200011484U5, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 13 614,39 дол. США.
Разом із митною декларацією декларант надав: пакувальний лист (Packing list) б/н 13.05.2024; рахунок - фактуру (інвойс) SDFE 3240503 від 13.05.2024; Коносамент 237489451 від 17.05.2024; автотранспортна накладна 440997-2 від 25.07.2024; сертифікат про проходження товару С246722314500077 від 17.05.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №260 від 01.05.2024 та №268 від 12.07.2024; рахунок - фактура про надання транспорто-експедиторських послуг LS-4576028 від 25.07.2024; довідка про транспорті витрати №440997/2 від 25.07.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №23/03/21 від 29.03.2021; договір про надання послуг митного брокера № 82 від 27.12.20212; договір (контракт) перевезення №19/07/2024 від 19.07.2024 та №242511 від 02.02.2021; сертифікат якості від 13.05.2024.
З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, в зв`язку з надходженням до ВАКМВ УКМП запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; товарно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо, за бажанням - інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
На запит митниці, ФОП ОСОБА_1 повідомив про неможливість надати інші документи. В зв`язку з уникненням простою транспортного засобу просив прийняти рішення по митній вартості.
29.07.2024 за наслідками розгляду документів та пояснень, наданих декларантом митним органом прийняті:
- рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000475/2;
- картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000571.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення та картка відмови прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.
Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 29.03.2021) з урахуванням інвойсу.
Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:
- до митного оформлення надано прайс-лист від 13.04.2024, який є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо БПФ «Астра» та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю;
- відсутня заявка , що передбачена п. 1.2 умовами договору про надання послуг із перевезення вантажів від 19.07.2020 №19/07/2024;
- відсутня 100% оплата згідно п. 4.1 договору на транспортно-експедиційні послуги згідно контракту від від 19.07.2024 №19/07/2024;
- відсутня заявка, передбачена н 1.2 умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 23.07.2023 №2543;
- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту №237489451;
- відсутній переклад митної декларації країни відправлення №*42272024[телефон приховано]* та страхового поліса №11153003902511940984, що суперечить ст. 254 МКУ;
- відсутній платіжний документ, що підтверджує оплату морського фрахту згідно коносаменту №237489451;
- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;
- за інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) товар, що прийшов в контейнері №MRKU7364008, було вивантажено з порту Gdanck (Польща) 22.07.2024. Згідно інформації з сайту www.maersk.com/tracking товар навантажено на транспортний засіб в Україну 25.07.2024, CMR 440997-2 складена 25.07.2024. Таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному документі;
- з урахуванням умов пунктів 4.1, 4.2 зовнішньоекономічного Контракту та 100 відс. передоплати частинами (80 відс. передоплата; 20 відс. проти копії коносаменту), визначеної у інвойсі від 13.05.2024 №SDFE3240503, надані копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 01.05.2024 № 260, від № 268 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки містять у графі 70 «Призначення платежу» інформацію про інвойс 26.04.2024 №SDFE3240503, дата якого не відповідає даті поданого до митного оформлення (від №SDFE3240503), що не дає можливості ідентифікувати такі платіжні інструкції з оцінюваним товаром. При цьому, оплату за платіжною інструкцією від 12.07.2024 №268 здійснено значно пізніше дати видання коносаменту від 13.05.2024 №237489451, що суперечить умовам оплати, визначеним у інвойсі від 13.05.2024 №SDFE3240503;
- у пакувальному листі від 13.05.2024 наявні відомості про коносамент від 17.05.2024 №237489451, який видано пізніше такого пакувального листа;
- у коносаменті від 17.05.2024 №237489451 відсутні підписи уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), що може свідчити про нечинність такого коносаменту;
- не надано запитувані документи.
Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін, а саме: МД №UА204150/2024/2197 від 25.06.2024, де митна вартість складає: 1,52 дол. США/кг.
При визначенні подібності товару враховувались наступні чинники: якість товару, країна виробництва, країна відправлення (China), однакові умови поставки - CIF.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Щодо доводів скаржника про не надання декларантом перекладу митної декларації країни відправлення колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 254 МК України, митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Однак, митна декларація країни постачальника, в силу ст. 53 МК України, є не обов`язковим документом для здійснення розмитнення товарів.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі №520/10709/188 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Відтак, вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
Проте, відповідачем не надано доказів витребування у позивача перекладу на українську мову документів, наданих до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити).
Отже, така експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.
Крім того, колегія суддів зауважує, що законодавчого визначення поняття "мова міжнародного спілкування" не існує. Так само немає чітко визначеного переліку іноземних мов, які є мовами міжнародного спілкування. Якщо керуватися звичаями ділового обороту, то до мов міжнародного спілкування відносяться мови найпоширеніші у світі та закріплені в міжнародному праві, мови, які офіційно застосовуються міжнародними організаціями - об`єднаннями держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору.
Таким чином, китайська мова, якою складені експортні декларації країни відправлення Китаю, є іноземною мовою міжнародного спілкування.
Отже, вимоги митного органу щодо необхідності надання перекладу цього документу не відповідають приписам ст. 254 МК України.
Доводи апелянта, що копія митної декларації країни відправлення не містить відомості щодо географічного пункту та порту відправлення товару та з неї колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність у митній декларації країни відповідних відомостей сама по собі не свідчить про недостовірність відомостей, заявлених декларантом, та не може бути достатньою підставою для невизнання заявленої митної вартості товару.
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.02.2022 по справі № 520/4051/19 колегія суддів вважає помилковими з огляду на відмінність фактичних обставин справи.
Так у справі № 520/4051/19 судом визнано правомірним рішення контролюючого органу через те, що надані декларантом документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а підтвердити вартість товару на підставі додатково наданих документів, зокрема митною декларацією країни відправлення без перекладу, було неможливим.
Натомість, у справі, що розглядається відповідачем не доведено відсутність в документах, передбачених ч.2 ст. 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, тоді як митна декларація країни відправлення не відноситься до документів, передбачених ч.2 ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість.
Стосовно посилання скаржника на відсутність каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів), тоді як наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, та не відображає "дійсну вартість" товару колегія суддів зазначає, що прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.
В постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.
Також колегія суддів зауважує, що продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності. Так, долучений декларантом прайс-лист оформлено саме для двосторонніх відносин між позивачем та компанією Shandong Fiberglass Group Corp. Відповідно до рівня цін вказаних у цьому документі безпосередньо здійснювалась поставка товару покупцю, що не заперечується відповідачем.
Щодо доводів апеляційної скарги про не надання позивачем належних документів на підтвердження транспортних витрат.
Так, апелянт вказує, що декларантом до митного оформлення не надано заявки на перевезення, обов`язок зі складання якої встановлено Договором № 2543 від 23.07.2024, акту про надання послуг з перевезення вантажу, договору щодо морського перевезення згідно коносаменту №237489451, платіжних документів, що підтверджують оплату морського фрахту та оплату транспортних послуг.
При цьому, звертає увагу, що довідка про транспортні витрати №440997/2 від 25.07.2024 не може бути належним документом на підтвердження транспортування товару саме експедитором ТОВ «Ламан Шипінг», оскільки у ній відсутні посилання на договір перевезення, а також відомості про навантажувально-розвантажувальні роботи, послуги за зберігання товару на складі, «фрахт» товару (морське перевезення) та інші витрати, такі як експедиторські витрати за межами митної території України.
Крім того, вважає, що довідка про транспортні витрати не є фінансовим документом, а тому взагалі не має братись до уваги в якості документу, що підтверджує витрати на транспортування.
Наданий до митного оформлення рахунок на оплату № LS-4576028 від 25.07.2024 за твердженням скаржника також не є належним доказом на підтвердження витрат на транспортування товару, оскільки не містить відомостей щодо витрат на морське перевезення товару з місця відвантаження товару із морського порту у Китаї до порту Гданськ (Польща), на навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання на складі, тощо.
Крім того, просить врахувати, що згідно інформації з мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер №MRKU7364008 вивантажено з судна у порту Gdansk (Польща) 22.07.2024 та навантажено на транспортний засіб для доставки в Україну 25.07.2024, таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображенні в жодному документі.
Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.
Колегія суддів зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими імпортер повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати, договір про надання транспортних послуг є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.
Аналогічні висновки щодо законодавчого визначення переліку документів, якими підтверджуються транспортні витрати в межах заявленої імпортером митної вартості товарів викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14.
Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась на умовах CIF Gdansk.
За офіційними правилами тлумачення торгівельних торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) CIF "Вартість, страхування і фрахт" означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати на фрахт і страхування, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CIF на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №822/1185/17 щодо використання термінів умов постачання згідно з "Інкотермс" на умовах CIF, коли продавець виконує постачання (товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження) та зобов`язаний оплатити витрати та фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення, а ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати після відвантаження переходять на покупця.
На підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу: коносамент 237489451 від 17.05.2024; автотранспортну накладну 440997-2 від 25.07.2024; рахунок - фактуру про надання транспортно-експедиторських послуг LS-4576028 від 25.07.2024; довідку про транспорті витрати №440997/2 від 25.07.2024; договір (контракт) перевезення №19/07/2024 від 19.07.2024 та №242511 від 02.02.2021.
Так, організацію перевезення товару БПФ «Астра» здійснювало ТОВ «Ламан Шипінг» на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 19.07.2024 № 19/07/2024, за умовами якого експедитор зобов`язався організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту.
Відповідно до п. 2.1.1 Договору експедитор зобов`язаний за рахунок клієнта організовувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнтові за погодженням сторін, в тому числі митне оформлення вантажу, оплаті провізної плати за завантажені та порожні рейси РС та інші послуги/роботи, надані залізницею/перевізником. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється клієнтом на підставі та відповідно до рахунку експедитора шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг та не пізніше банківського дня, у якому рахунок виставлявся до оплати. При не оплаті рахунку експедитора у встановлений у цьому пункті строк, вартість послуг (ціна рахунку) може підлягати зміні експедитором.
25.07.2024 ТОВ «Ламан Шипінг» виставлено позивачу рахунок-фактуру № LS-4576028 на суму 152 588,00 грн за надання наступних послуг:
- транспортно-експедиторське обслуговування на території України - 37 25,37 грн без ПДВ, ПДВ - 745,07 грн;
- міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України 39 339,00 грн без ПДВ;
- експедиторська винагорода - 1 031,00 грн без ПДВ, ПДВ - 206,20 грн;
- транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 48 530,68 грн без ПДВ;
- міжнародне автоперевезення по території України - 59 010,68 грн без ПДВ.
Крім того, ТОВ «Ламан Шипінг» складено довідку про транспортні витрати від 25.07.2024, в якій вартість наданих транспортно-експедиторських послуг відповідає сумам, зазначеним у рахунку № LS-4576028 від 25.07.2024.
Вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем.
Всі складові, сторони, пункти призначення та контейнер в повній мірі співпадають та розбіжностей між собою не містять, що дає змогу в повній мірі підтвердити та визначити митну вартість імпортованого товару з урахуванням витрат на транспортування.
Доводи скаржника про відсутність у довідці відомостей про оплату фрахту колегія суддів відхиляє, оскільки за умовами поставки вищевказані витрати покладались на продавця.
З цих же підстав колегія суддів відхиляє і доводи апелянта про помилкове врахування судом в якості належного доказу рахунку № LS-4576028 від 25.07.2024, який не містить відомостей щодо витрат на морське перевезення товару з місця відвантаження товару із морського порту у Китаї до порту Гданськ (Польща), на навантажувально-розвантажувальні роботи.
Доводи апелянта щодо відсутності у довідці про транспортні витрати №440997/2 від 25.07.2024 посилання на договір перевезення колегія суддів вважає такими, що беззаперечно не свідчать про її неналежність в якості доказу.
Колегія суддів враховує, що суми транспортних витрат у довідці відповідають розміру відповідних витрат, визначених експедитором у рахунку на оплату № LS-4576028 від 25.07.2024.
Як наслідок, у суду відсутні підстави вважати, що вищевказана довідка складена на виконання іншого договору, ніж того, що надавався до митного оформлення.
Доводи апеляційної скарги про те, що довідка про транспортні витрати не відповідає поняттю первинного документу, а отже не є належним, самостійним та виключно єдиним документом, що підтверджує витрати на перевезення товарів колегія суддів відхиляє, оскільки декларант у контексті спірних правовідносин має підтвердити розмір та числові значення транспортної складової митної вартості, що підтверджено, в тому числі вищевказаними довідками про розмір цієї складової митної вартості, тоді як відповідачем не доведено наявність у поданих декларантом документах на підтвердження числових значень транспортної складової невідповідності, ознаки підробки, помилки чи розбіжності, які давали б підстави митному органу для сумніву у заявленому декларантом розміру транспортної складової митної вартості.
Ненадання позивачем при митному оформленні договору про морське перевезення товару, заявки до договору на транспортне перевезення товару, акту виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту), платіжного документу про оплату послуг морського перевезення жодним чином не свідчить про неможливість з`ясування всіх числових значень складових митної вартості, оскільки витрати на транспортування включено у вартість товару на умовах СIF.
Відтак, відсутність вказаних документів жодним чином не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №815/2552/16.
Доводи апелянта, що позивачем до митного оформлення не надано платіжного документу про оплату транспортних послуг колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини жодним чином не заважали відповідачу встановити вартість перевезення товару з урахуванням інших наданих документів.
Щодо доводів скаржника про не зазначення декларантом у транспортних документах понесених витрат на зберігання/перевантаження товару в портах з посиланням на відомості з сайту www.maersk.com/tracking колегія суддів зазначає наступне.
За твердженням позивача, всі складові витрат на перевезення, вказані у рахунку на оплату транспортних послуг, а також довідці про транспортні витрати.
Натомість, відповідачем не спростовано наведених обставин та не надано жодних доказів на підтвердження понесення БПФ «Астра» додаткових витрат, окрім тих, що визначені зазначеними вище документами.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про надання позивачем всіх необхідних документів на підтвердження транспортних витрат.
Щодо розбіжностей у даті складання інвойсу, що зазначений у платіжному дорученні, суд першої інстанції врахував пояснення позивача, який вказував, що процедура поставки товару розпочалась з укладення декількох інвойсів на передплату, серед яких був і інвойс на передплату № SDFE3240503 від 26.04.2024, зазначений у гр. 70 «Призначення оплати. Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті № 260 від 01.05.2024. Як наслідок, жодних розбіжностей щодо дати та номеру інвойсу у платіжній інструкції в іноземній валюті № 260 від 01.05.2024 допущено не було.
Після готовності товару до відправки та визначення точної ваги з боку продавця сформовано комерційний інвойс (остаточний інвойс) № SDFE3240503 від 13.05.2024 з точною вагою та кінцевою вартістю товару. При цьому, номер інвойсу не змінюється, а дата зазначається нова.
Відповідачем вищевказаних обставин не спростовано.
Щодо доводів скаржника про те, що оплату за платіжною інструкцією від 12.07.2024 №268 здійснено значно пізніше дати видання коносаменту від 13.05.2024 №237489451, що суперечить умовам оплати, визначеним у інвойсі від 13.05.2024 №SDFE3240503 колегія суддів вказує наступне.
Верховний Суд у постанові від 22.09.2019 у справі №810/2784/18 зазначив, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Платіжна інструкція від 12.07.2024 №268 беззаперечно підтверджує повну оплату вартості товару.
Отже, наведені митним органом обставини не є беззаперечними підставами для коригування митної вартості товару.
Враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо інших підстав коригування, визначених спірним рішенням, колегія суддів відповідну оцінку таким підставам не надає.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Доводи апелянта про те, що при виконанні митних формальностей за спірною митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, колегія суддів вважає такими, що не стосуються обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.
Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.
Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Доводи апеляційної скарги, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше з посиланням на митну декларацію, яка бралась відповідачем за основу при коригуванні митної вартості товарів колегія суддів оцінює критично, оскільки митним органом під час лише взято за порівняння вид порівнюваних товарів, країну походження та умови поставки.
Водночас, на митну вартість товару впливають й інші показники, такі як фактурна вартість, маршрут транспортування, вага та інші комерційні умови поставки.
Як наслідок, лише подібність ввезених позивачем товарів з тими, що порівнювала митниця за видом товару, виробником чи країною походження беззаперечно та достеменно не свідчить про те, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
В свою чергу, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
Доводи апеляційної скарги про неможливість підприємства звертатись до суду із вимогою про скасування картки відмови з огляду на те, що остання вичерпала свою дію колегія суддів вважає помилковими зважаючи на наступне.
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до ч. 9-10 ст1 264 МК України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 ст. 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику..
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Таким чином, картка відмови у митному оформленні є рішенням митного органу, яке впливає на права та обов`язки декларанта та яке може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.
Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду викладену у постановах від 18 червня 2020 року у справі №813/2657/16, від 04 вересня 2020 року у справі № 825/573/17.
Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як убачається з матеріалів справи, БПФ «Астра» за подання позову сплачено судовий збір в розмірі 6 056,00 грн, який стягнутий судом першої інстанції за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас, суд першої інстанції не звернув уваги, що судовий збір за подання позову майнового характеру на суму 199 701,75 грн становить 3 028,00 грн (1 прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»).
Враховуючи наведене, відповідно до ст. 139 КАС України, на користь позивача підлягали стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.
Натомість, суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, що призвело до помилкового висновку про стягнення на користь позивача сплаченого судового збору в повному розмірі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі скаржником не висловлено заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих судом першої інстанції на користь позивача, а отже у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зменшення розміру понесених витрат на правову допомогу.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм процесуального права в частині вирішення питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку про його зміну в цій частині.
В іншій частині судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Харківської митниці - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі № 520/22055/24 - змінити в частині розподілу витрат зі сплати судового збору, виклавши абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції:
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) на користь Багатопрофільної приватної фірми "Астра" (код ЄДРПОУ 22612778) судовий збір у сумі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі № 520/22055/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк