ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
11 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/17718/25
Суддя І інстанції Бухтіярова М.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ЄДРПОУ 13486010, викладені у листі від 10.04.2025 №8152-5954/Г-02/8-0500/25;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ЄДРПОУ 13486010 здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , включивши до її страхового стажу період здійснення догляду за ОСОБА_2 з 22.08.2012 по 22.08.2022 рік.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за особою з інвалідністю І групи з 01.10.2012 по 22.08.2022.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за особою з інвалідністю І групи з 01.10.2012 по 22.08.2022, у зв`язку із чим здійснити перерахунок пенсії з 14.03.2025 та виплату з урахуванням раніше проведених платежів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Вказує на відсутність правових підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст. 42 Закону №1058 із зарахуванням до страхового стажу періоду догляду за особою з інвалідністю з 01.10.2012 по 21.08.2022, оскільки після призначення пенсії згідно форми РС-Право позивач не працювала, а отримувала допомогу по догляду за особою з інвалідністю. Також скаржник зазначає, що за даними електронної пенсійної справи за перерахунком пенсії в 2025 році із заявою встановленого зразка ОСОБА_1 не зверталась, відповідно рішення щодо відмови в перерахунку пенсії не виносилось.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, то в силу положень частини 1 статті 308 КАС України, в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого 30.01.2002, Курахівським МВ Мар`їнського РВ УМВС України в Донецькій області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 23.06.2011 є особою з інвалідністю з дитинства (перша група інвалідності безстроково).
З 23.08.2012 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує дострокову пенсію за віком, як мати особи з інвалідністю з дитинства.
Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області №03/407 від 02.11.2022 позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації з 01.07.2012 по теперешній час (дата видачі довідки 02.11.2022) і отримує допомогу за догляд за особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу (на утримання (сина) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 914430185873 страховий стаж позивача з урахуванням перетину періодів становить 25 років 04 місяці 27 днів, страховий стаж зарахований з 01.09.1979 по 30.09.2012.
Не погодившись з розрахунком страхового стажу, позивач неодноразово зверталась до органів пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії.
На заяву, яка надійшла 14.03.2025, відповідач листом №8152-5954/Г-02/8-0500/25 від 10.04.2025 повідомив, що надіслане звернення до Головного управління не відповідає вимогам пункту 1.1 Порядку № 22-1, тому воно кваліфіковане та зареєстроване як звернення громадян від 14.03.2025 за вх. №5954/Г-0500-25 та відповідно підстави для перерахунку пенсії відсутні. Для визначення права на перерахунок пенсії щодо зарахування періодів з 2012 року по 2022 рік до страхового стажу необхідно надати заяву на перерахунок до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України за формою та у спосіб, передбачений Порядком №22-1.
Не погодившись з незарахуванням до страхового стажу періоду догляду за ОСОБА_2 з 22.08.2012 по 22.08.2022, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004 (втратив чинність 25.09.2020 у зв`язку із прийняттям постанова Кабінету Міністрів України №859 від 23.09.2020), непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, котрих обслуговують соціальні служби), призначається щомісячна компенсаційна виплата.
За ст. 11 Закону № 1058 непрацююча працездатна особа, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду та отримує відповідну компенсацію, вважається застрахованою особою.
Згідно зі статтею 14 цього ж Закону, страхувальником є орган, що виплачує допомогу, надбавку чи компенсацію за догляд. Саме він сплачує єдиний внесок та подає звітність до Реєстру застрахованих осіб.
Отже, період догляду зараховується до страхового стажу за умови, що особа: є працездатною (не досягла пенсійного віку та не має інвалідності); не працює у цей період та отримує допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства (зокрема допомогу на догляд за особою з інвалідністю з дитинства чи дитиною з інвалідністю до 18 років, державну соціальну допомогу на догляд, компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 23.06.2011 є особою з інвалідністю з дитинства (перша група інвалідності безстроково).
З 23.08.2012 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує дострокову пенсію за віком, як мати особи з інвалідністю з дитинства.
Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області №03/407 від 02.11.2022 позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації з 01.07.2012 по теперешній час (дата видачі довідки 02.11.2022) і отримує допомогу за догляд за особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу (на утримання (сина) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
За таких обставин суд зазначає, що отримання позивачем допомоги по здійсненню догляду за особою з інвалідністю І групи свідчить про те, що вона відноситься до категорії застрахованих осіб, на яких розповсюджується дія Закону №1058 та підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.
При цьому, з довідки форми Форми ОК-5 вбачається сплата страхових внесків за спірний період з 01.10.2012 по 22.08.2022, за виключенням деяких періодів.
Разом з тим, невиконання уповноваженим органом, в цьому випадку органу, що виплачував позивачу компенсацію, покладеного на нього обов`язку нарахувати та сплатити страховий внесок не є підставою для незарахування до страхового стажу періоду надання соціальних послуг особі з інвалідністю, яка не здатна до самообслуговування і потребує постійної сторонньої допомоги.
Відсутність відомостей про сплату страхових внесків, за встановлення наявності підстав для їх сплати, не може позбавляти особу права на зарахування стажу, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.
Отже, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за особою з інвалідністю І групи з 01.10.2012 по 22.08.2022.
З цих обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними дій та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за особою з інвалідністю І групи з 01.10.2012 по 22.08.2022, у зв`язку із чим здійснити перерахунок пенсії з 14.03.2025 та виплату з урахуванням раніше проведених платежів.
Поряд з цим, щодо посилань скаржника на те, що із заявою встановленого зразка про здійснення перерахунку пенсії позивач не звертався, а Головним управлінням за наслідком поданої заяви про перерахунок пенсії була надана відповідь, яка не є рішеннями про відмову в перерахунку пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.
На цій підставі суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20 та від 09 серпня 2023 року у справі №520/5045/2020, від 23 вересня 2024 року у справі № 620/2027/23.
За своїм змістом подана позивачем до територіального органу Пенсійного фонду заява є заявою про перерахунок пенсії, тобто її зміст є зрозумілим і дає можливість оцінити намір заявника, тому приведені аргументи скаржника є цілком безпідставними.
Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Кальник
суддя С.В. Сафронова