П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/8266/25
Перша інстанція: суддя Мороз А. О.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , за участі третьої особи - військової частини НОМЕР_1 визнання протиправною та скасування постанови, оформленої довідкою від 03.07.2025 року, визнання протиправним та скасування наказу № 95 від 04.07.2025 року в частині,
В С Т А Н О В И Л А :
04 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлену у вигляді довідки військово-лікарської комісії № 2025-0703-1535-1272-7 від 03.07.25 року, за результатами проведеного 03.07.25 року медичного огляду ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" № 95 від 04.07.25 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ніколи не знаходився на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому віддання наказу про призов начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 суперечить вимогам чинного законодавства України.
Крім того, позивач вказував, що його не було ознайомлено з результатами медичного огляду та оскаржуваним наказом про призов на військову службу, що за суб`єктивним переконанням позивача свідчить про відсутність доказів того, що вони стосуються проходження ним публічної служби та зумовлюють їх протиправність.
Окрему увагу позивач звертав на те, що під час проходження військово-лікарської комісії ним було надано для дослідження лікарю ВЛК копію медичної карти амбулаторного хворого, де наявна інформація про хірургічне видалення правої легені, а тому позивач вважає, що є непридатним до військової служби. При цьому, ОСОБА_1 наполягає, що за наявного правового регулювання він мав би обов`язково пройти огляд у лікаря-фтізіатра та лікаря-пульмонолога. Допущені порушення при проведенні медичного огляду позивача є суттєвими, а відтак висновок військово-лікарської комісії є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на те, що позивач вважає себе непридатним до військової служби, то він доводить, що і наказ про призов є протиправним та підлягає скасуванню, що окрім іншого є ефективним способом судового захисту порушених прав.
ІНФОРМАЦІЯ_6 з позовом не погодився та у поданому відзиві на позовну заяву просив відмовити у його задоволені з тих підстав, що 03 липня 2025 року позивач перебував на території Корабельного району м. Миколаєва без військово-облікових документів та був зупинений працівниками Національної поліції України та добровільно був доставлений до ТЦК та СП, у зв`язку із чим повістки ОСОБА_1 не вручалися. Цього ж дня позивач подав заяву про взяття його на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 та після взяття його на облік його було направлено на проходження військово-лікарської комісії.
Відповідач вказав, що за результатами військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 позивач визнаний придатним до військової служби та у зв`язку із чим на законних підставах його призвано на військову службу під час особливого періоду.
Додатково представник ІНФОРМАЦІЯ_5 з посиланням на практику Верховного Суду звертав увагу, що скасування, після його реалізації та вичерпання своєї дії, оспорюваного позивачем акту індивідуальної дії щодо призову на військову службу, призведе до порушення стабільності усталених публічно-правових відносин та принципу правової визначеності.
Від ІНФОРМАЦІЯ_9 до суду також надійшов відзив у якому зазначалося, що позивач при зверненні до суду не навів, які порушення процедури проведення медичного огляду та прийняття рішення були допущені під час проведення медичного огляду з боку військово-лікарської комісії.
Також у відзиві вказувалося, що твердження позивача стосовно не ознайомлення його з результатами медичного огляду не відповідає дійсності, оскільки в картці медичного огляду позивача в графі 10 наявний особистий підпис ОСОБА_1 . Тобто позивач власним підписом підтвердив, що він як особа відносно якої проводився медичний огляд у повному обсязі надав інформацію про стан його здоров`я і в день проведення зазначеного огляду був попереджений про надання неповної чи недостовірної інформації.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомив, що до компетенції суду не входить надання оцінки медичним аналізам, стану здоров`я позивача, встановленому діагнозу та робити висновок про придатність чи непридатність до військової служби, оскільки це питання не є правовим, відноситься до дискреційних повноважень ВЛК та спеціалізованих експертних медичних установ.
Окремо представник ІНФОРМАЦІЯ_8 вказував, що позивачем не дотримано порядок оскарження постанови позаштатної ВЛК, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Військова частина НОМЕР_1 як третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог щодо предмету спору пояснень по суті до суду першої інстанції не надала.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неповно та однобічно досліджено надані докази унаслідок чого суд дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про те, що позивач нібито не дотримався вимог щодо порядку адміністративного оскарження постанови військово-лікарської комісії, оскільки матеріали справи підтверджують подання представником позивача скарги до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_11 . Висновки суду стосовно обов`язкового досудового порядку оскарження повністю суперечать вимогам Конституції України та КАС України, адже наявність адміністративного способу перегляду рішення ВЛК є правом, а не обов`язком особи.
Апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині того, що визначення наявності або відсутності певного діагнозу, а також встановлення придатності чи непридатності особи до військової служби належить до дискреційних повноважень військово-лікарської комісії, адже предметом оскарження у даній справі є не виключно медична оцінка стану здоров`я позивача, а насамперед істотні порушення процедури проведення військово-лікарської експертизи, неповне медичне обстеження, неврахування наданих медичних документів, не направлення позивача на додаткові профільні обстеження, а також прийняття постанови ВЛК без дотримання вимог Положення № 402.
Крім того, апелянт наголошує, що у даній справі оскарження наказу про призов обґрунтоване не лише наслідками його виконання, а й істотними порушеннями процедури прийняття рішення, які мали місце до моменту його видання. При цьому, апелянт наполягає, що він не перебував і не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
ІНФОРМАЦІЯ_12 та Військова частина НОМЕР_1 відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надали, що не перешкоджає розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення апеляційної скарги апелянта не має з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з паспорту серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_13 є громадянином України (т. 1, а.с. 31, 32).
Згідно довідки № 55 від 16.01.2002 року вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним 2 категорії обліку, рядового складу (т. 1, а.с. 30).
03 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою, в якій просив взяти його на військовий облік військовозобов`язаних рядового, сержантського, старшинського складу запасу у зв`язку з призовом за мобілізацією (т. 1, а.с. 77 зворот).
03 липня 2025 року ОСОБА_1 також звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (вх. № 5005) із заявою, в якій просив видати йому військово-обліковий документ у зв`язку із призовом за мобілізацією (т. 1, а.с. 78).
Згідно направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 4286128 від 03 липня 2025 року ОСОБА_1 направлено на проходження військово-лікарської комісії у КНП «Міська лікарня № 3» ММР (т. 1, а.с. 73).
Відповідно до відомостей із журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, згенерованих в АІТС «ОБЕРІГ» виданих резервістам та військовозобов`язаним для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 направлений на проходження військово-лікарської комісії із строком проведення 03 липня 2025 року (т. 1, а.с. 73 зворот, 74).
Із довідки військово-лікарської комісії № 2025-0703-1535-1272-7 від 03.07.2025 року судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , який перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 пройшов медичний огляд «ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_14 » та на підставі статті графи ІІ розкладу хвороб є придатним до військової служби (т. 1, а.с. 74 зворот, 75).
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) за № 100 від 05.07.2025 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» наказано відповідно до поіменного списку № 9/4927 від 05.07.2025 року призвати на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправити до військової частини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 76 зворот).
Не погоджуючись із рішенням військово-лікарської комісії про придатність до військової служби, а також наказом про призов на військову службу, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до норм наказу № 402 повинен був звернутися до ВЛК при обласному ТЦК та СП, який має право перегляду та контролю постанов ВЛК при районному ТЦК, оскільки наказом № 402 не передбачено право на оскарження висновку ВЛК при районному ТЦК до суду.
Також суд першої інстанції вказав, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що в ході розгляду справи позивачем не надано належних доказів на підтвердження протиправності оскаржуваного наказу про призов його на військову службу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частина 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно частини 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Пунктом 2 вказаного Указу військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 №3543ХІ1 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543 ХІІ).
Стаття 1 Закону №3543-XII визначає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За змістом статті 2 Закону №3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
За приписами частини 1 статті 4 Закону №3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3543-XII, мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно частини 5 статті 4 Закону №3543-XII, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Зі змісту положень статті 23 Закону №3543-XII вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.
Частина 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.
Системний аналіз вищенаведених нормативних положень дозволяє прийти висновку, що на військову службу призиваються зокрема громадяни України, які придатні до неї за станом здоров`я.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 03 липня 2025 року ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію, за результатами чого його визнано придатним до військової служби.
Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 стверджував, що він не може бути придатним до військової служби в силу наявності в нього проблем з легенями, які вказують на його непридатність до служби, що підтверджено наданими медичними документами, які не були враховані при проходження ним військово-лікарської комісії.
Процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями врегульовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, медичний огляд допризовників, призовників; визначення ступеня придатності до військової служби.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Пунктом 3.1 глави 3 Розділу ІІ Положення № 402 визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів (абзац 2 пункту 3.2 глави 3 Розділу ІІ Положення № 402).
З наведених норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених пунктом 1.1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-0703-1535-1272-7 від 03 липня 2025 року ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби (т. 1, а.с. 74 зворот, 75).
З пункту 8 та 10 картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 від 03 липня 2025 року (т. 1, а.с. 75 зворот, 76) судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами флюрографії органів грудної клітки легені в межах норми, а ОСОБА_1 інформацію про свій стан здоров`я надав у повному обсязі та був попереджений про надання неповної чи недостовірної інформації.
Разом із тим, в матеріалах справи наявні медичні документи позивача (т. 1, а.с. 37, 40-51) з яких зокрема вбачається, що ОСОБА_1 був прооперований 13.07.2017 року з резекцією S1 S2 правової легені.
За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що доводи апелянта про порушення процедури проходження військово-лікарської комісії в контексті ненаправлення його до лікаря-фтізіатра та лікаря-пульмонолога є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами у своїй сукупності, які вказують про те, що за результатами медичних обстежень стан здоров`я позивача відповідає віковим нормам.
Доводи апелянта про те, що лікарями військово-лікарської комісії безпідставно не було враховано надані ним медичні документи судова колегія оцінює критично, оскільки в картці обстеження та медичного огляду вказано про те, що ОСОБА_1 надав повну інформацію про свій стан здоров`я та на підставі цього та проведених медичних обстежень військово-лікарською комісією і було прийнято рішення про його придатність до військової служби.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за відсутності інших доводів апелянта про порушення процедури проведення йому військово-лікарської комісії та з урахуванням вже зроблених висновків відносно заявлених доводів позивача, відсутні підстави вважати, що процедура проведення ВЛК була порушена.
При цьому, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Тобто суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного суду від 13 червня 2018 року по справі № 806/526/16, від 12 червня 2020 року по справі № 810/5009/18, від 12 лютого 2021 року, від 26 лютого 2025 року по справі № 240/13173/22.
З приводу доводів апелянта про те, що суд першої інстанції помилково вказав на порушення процедури оскарження рішення військово-лікарської комісії, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до абзаців 1-3 пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
До штатних ВЛК належать:
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
ВЛК регіону.
Пунктом 2.3 розділу І Положення №402 передбачено, що Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору Військово-медичного департаменту (далі - ВМД) МОУ. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 розділу І Положення №402).
На ЦВЛК покладається, зокрема організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, у тому числі: організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України (підпункт 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402).
Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення №402, ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення №402, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення №402, ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 розділу І Положення №402).
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (підпункт 2.4.6. пункту 2.4 розділу І Положення №402).
Пунктами 3.1, 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 установлено, що скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_15 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_16 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК. Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.
Відповідно до підпункту 2.5.1. пункту 2.5. розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_17 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.
За підпунктом 2.8.1 пункту 2.8. розділу І Положення №402, ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.
Згідно з підпунктами 2.8.2, 2.8.3 пункту 2.8. розділу І Положення №402 роз`яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.
ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.
ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.
Підпунктами 2.8.4, 2.8.5 пункту 2.8. розділу І Положення №402 установлено, що на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.
У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК.
Згідно із підпунктом 2.5.11 пункту 2.5 розділу І Положення №402, документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою закладу охорони здоров`я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені.
Як слідує із наведених вище норм Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення №402 з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.
До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що рішення про придатність позивача до військової служби прийнято позаштатною ВЛК районного ТЦК та СП, що до того ж підтверджується довідкою військово-лікарською комісією № 2025-0703-1535-1272-7 від 03.07.2025 року (т. 1, а.с. 74 зворот, 75).
Відповідно до Положення №402, ВЛК ТЦК та СП не наділені повноваженнями змінювати, скасовувати своє рішення, або проводити повторний медичний огляд з підстав, не встановлених Положенням №402.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з Положенням №402, у разі незгоди із рішеннями позаштатної ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою протягом строку, встановленого Законом України «Про звернення громадян», а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.
Дотримання встановленого законом порядку адміністративного оскарження рішень військово-лікарських комісій має на меті забезпечення оперативності перегляду постанов ВЛК, оскільки оцінка стану здоров`я особи здійснюється саме на момент проведення медичного огляду.
Водночас, судова колегія погоджується із доводами апелянта про те, що процедура адміністративного оскарження не виключає можливість оскаржувати дії, рішення чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень зокрема у розрізі питання проходження військово-лікарської комісії, що гарантовано статтею 55 Конституції України. Але при цьому колегія суддів звертає увагу, що судове оскарження в адміністративних справах не є абсолютним та може мати свої межі з огляду на необхідність дотримання балансу гілок державної влади та наявності у суб`єктів владних повноважень адміністративного розсуду та дискреційних повноважень.
Зазначаючи про те, що позивачем порушено процедуру оскарження рішення позаштатної військово-лікарської комісії, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на положення пунктів 70-73 постанови Кабінету Міністрів України № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» і вказане не може вважатися обмеженням права позивача на судовий захист у даному публічно-правовому спорі, оскільки заявлений позивачем спір по суті був розглянутий та усім суттєвим доводам позивача надано вичерпну процесуальну оцінку.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про помилковість висновків окружного адміністративного суду щодо дотримання процедури проходження та оскарження позивачем рішення військово-лікарської комісії.
Крім того, предметом даного судового розгляду також було і те, що ОСОБА_1 не погоджувався із наказом про призов його на військову службу, оформленого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 95 від 04.07.2025 року зокрема з тих підстав, що він ніколи не перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Водночас, судова колегія відхиляє означені доводи апелянта, оскільки вказане спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: заявами ОСОБА_1 від 03.07.2025 року до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про взяття на військовий облік та видачу військово-облікового документу (т. 1, а.с. 77 зворот, 78), довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0703-1535-1272-7 від 03.07.2025 року (т. 1, а.с. 74 зворот, 75).
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції у даному випадку звертає увагу на те, що частиною 1 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку, що додатково спростовує вказані доводи апелянта.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 придатний до військової служби, відстрочки від мобілізації не мав, заброньованим не був, відтак був призваний на військову службу за наявності правових підстав для цього.
Додатково суд апеляційної інстанції враховує те, що матеріалами справи підтверджено, що позивача призвано на військову службу наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 100 від 05.07.2025 року (т. 1, а.с. 76 зворот), а не наказом за № 95 від 04.07.2025 року, як про це зазначено в позовній заяві.
При цьому, у процесі розгляду даної справи в суді стороною позивача лише 26 лютого 2026 року подано заяву про уточнення підстав позову, доповнення предмету позову, зміну процесуального статусу учасника справи (т. 1, а.с. 224-229), де зокрема зазначено про необхідність визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» № 100 від 05.07.2025 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у прийнятті до розгляду заяви представника позивача про уточнення підстав позову, доповнення предмету позову, зміну процесуального статусу учасника справи, зокрема, в частині зміни предмету позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» № 100 від 05.07.2025 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби відмовлено.
На переконання колегії суддів, означений недолік суду першої інстанції при розгляді справи фактично не призвів до неправильного вирішення спірного питання між сторонами з урахуванням заявлених доводів позивача, якими він обґрунтовував протиправність наказу про призов на військову службу, а відтак не є достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 08 серпня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України
Керуючись ст.ст.308,311, 312, 315, 316, 321, 328 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко