П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/29856/25
Головуючий в 1 інстанції: Хурса О. О. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук`янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" від 28.04.2025 № ЦО 10541, яким ОСОБА_1 не встановлено групу інвалідності з 11.03.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення експертної команди відповідача від 28.04.2025 № ЦО 10541 про скасування йому II групи інвалідності з 11.03.2024 є протиправним, оскільки воно прийняте з грубим порушенням встановленої правової процедури: без належного повідомлення позивача про обстеження, без проведення фактичного огляду експертною командою та без урахування актуального стану його здоров`я. Позивач наголошує, що таке рішення суперечить вимогам Положення № 1317 та Інструкції про встановлення груп інвалідності, які вимагають особистої участі особи та повного медичного обстеження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" від 28.04.2025 № ЦО 10541, яким ОСОБА_1 скасовано ІІ групу інвалідності.
Стягнуто з Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі
В своїй скарзі апелянт зазначає, що повідомлення особи про необхідність повторного оцінювання та розгляд питання без її участі, не може розцінюватися судами як порушення прав особи під час перевірки, оскільки проведення безпосереднього огляду особи передбачається лише у разі прийняття рішення про проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи.
При цьому посилається на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18 березня 2026 року у справі № 360/660/25.
Також зазначає, що суд, приймаючи остаточне рішення по справі, повинен діяти не тільки за своїм внутрішнім переконанням, а й мотивовано обґрунтувати підстави на яких ґрунтуються його висновки.
Крім того, до суду апеляційної інстанції надійшла заява про залучення ОСОБА_2 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
В обґрунтування заяви зазначає, що рішення у справі вливає на матеріально-правовий інтерес ОСОБА_2 (впливає на розмір аліментів).
З даного приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу або бути залучені до участі в ній до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Крім того, предметом даного спору є оскарження дій/рішень щодо встановлення інвалідності позивачу, що є особистим немайновим та соціальним правом особи. Права та обов`язки ОСОБА_2 (зокрема, щодо права на отримання аліментів) безпосередньо цим процесом не вирішуються, не змінюються та не припиняються. Питання можливої зміни розміру аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану сторони є предметом самостійного розгляду в порядку цивільного судочинства, а не в даному адміністративному процесі, а тому заява задоволенню не підлягає.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 947640 від 11.03.2024, позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання строком, на підставі вказаного рішення позивачу було видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 серія НОМЕР_2 .
Державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" прийнято рішення від 28.04.2025 № ЦО 10541, яким позивачу не встановлено групу інвалідності з 11.03.2024, скасовано встановлену позивачу II групу інвалідності.
Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі виходив з того, що відповідачем не доведено при розгляді справи дотримання приписів п. 2, п. 4 "Критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи", а в матеріалах справи відсутні докази та відповідачем не спростовано доводи позивача, щодо неповідомлення його про прийняття рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, що передбачено п. 51 Порядку № 1338, а тому прийшов до висновку, що позов слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 28.04.2025 № ЦО 10541 про скасування ОСОБА_1 II групи інвалідності з 11.03.2024.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції з урахуванням та в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 6 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ) захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.
Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.
За визначенням, наведеним в абз.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" №2961-IV (далі Закон №2961-IV), інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.
З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян України, посилення протидії корупції в державних органах, недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи Радою національної безпеки і оборони України 22.10.2024 прийнято рішення Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.
Означене рішення введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024.
Пунктом 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Згідно підпунктів б-ґ пункту 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів Кабінету Міністрів України рекомендовано:
- забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів (далі - робочі групи);
- у тримісячний строк доповідь про результати перевірки робочими групами обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, у разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень - ініціювання їх перегляду в установленому порядку та інформування за наявності підстав правоохоронних органів, а також інших уповноважених органів для вжиття ними відповідних заходів реагування;
- підготовку та подання Міністерством охорони здоров`я України разом з Міністерством цифрової трансформації України на розгляд Кабінету Міністрів України у двотижневий строк плану цифровізації проходження всіх етапів медико-соціальних експертних комісій;
- проведення разом із Пенсійним фондом України, Державним бюро розслідувань, Національною поліцією України, Службою безпеки України у тижневий строк аудиту нарахувань пенсійних виплат по інвалідності посадовим особам державних органів.
Законом України від 19 грудня 2024 року № 4170-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі Закон № 4170-ІХ), який введено в дію з 01.01.2025 року, внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.
Відповідно до абз. 1-6 пункту 2, що йде за Розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4170-IX установлено, що: особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України "Про військовий обов`язок та військову службу" та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).
На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 25.10.2024 № 1207 Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, від 08.11.2024 №1276 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317.
Згідно з пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі - Положення №1317) з урахуванням змін, внесених зазначеними вище постановами Уряду України, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.
26.10.2024 Міністерством охорони здоров`я України видано наказ №1809 Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.
Пунктом 1 цього наказу права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" з дати підписання цього наказу.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 №1809 Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.
У пункті 5 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 №1809 вказано про необхідність виконуючій обов`язки державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" (Валентині Зражевській) протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" згідно з актом приймання-передачі.
Перелік повноважень, якими наділено комісію визначений в пункті 11 Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 №1809, згідно із яким комісія, зокрема, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми; на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.
01.01.2025 року набули чинності положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджено: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.
Абзацами 2 та 6 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31.12.2024.
Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.
Згідно п.51 Порядку №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що процес ухвалення рішення експертною командою передбачає чітку та структуровану процедуру, спрямовану на забезпечення об`єктивності, прозорості й точності.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що також відповідно до абзаців четвертого та десятого пункту 13 Положення №1317, відповідач мав право проводити перевірку обґрунтованості рішень стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями і приймати відповідне рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, у пункті 6.1 рішення №10541 як підставу ініціювання перевірки зазначено «запит робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи».
В п. 6.2 вказано "№ 55 від 31.01.2025 від КУ "Одеський обласний центр МСЕ".
Запит робочої групи з моніторингу є документом, що передбачений пунктом 51 Порядку №1338. Отже, на дату прийняття оскаржуваного рішення у відповідача були усі законні підстави та повноваження, перевірити обґрунтованість рішення МСЕК
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на адресу Відповідача надійшов лист ДБР від 06.11.2024 року, яким повідомлено, шо Головним слідчим управлінням ДБР здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 6202400[телефон приховано] від 21.10.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України та керуючись ст. 38, 40, 93 КПК України зобов`язано витребувати з територіальних підрозділів МСЕК документи на підставі яких встановлено групу інвалідності особам за переліком що додається.
В подальшому до Відповідача надійшов лист МОЗ України від 08.11.2024 року, після опрацювання листа ДБР від 06.11.2024 року та інших документів правоохоронного органу, щодо обов`язку перевірки достовірності діагнозів та достатності підстав для встановлення групи інвалідності особам з числа працівників держаних і правоохоронних органів, інш. та було доручено ЦМСЕК МОЗ України здійснити перевірку обґрунтованості рішень обласних МСЕК щодо зазначених у запиті осіб, а саме Позивача
За таких обставин відповідач мав обов`язок виконати вимоги Порядку №1338, Положення №1317 (у редакції постанови КМУ №1276) та наказу МОЗ №1809 за постановою слідчого у кримінальному провадженні №620240[телефон приховано] щодо необхідності проведення перевірки обґрунтованості рішення про становлення інвалідності позивачу.
Так, у подальшому, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи здійснено перевірку обґрунтованості рішення МСЕК №323 від 11.03.2024 року за усіма переданими документами, які знаходилися в медичній справі позивача.
За наслідком такої перевірки відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 28.04.2025 р. за № ЦО-10541, яким було скасоване попереднє рішення МСЕК № 323 від 11.03.2024 року про встановлення Позивачу II групи інвалідності, строком до 01.04.2025 року.
Суд першої інстанції обґрунтовував протиправність рішення інституту порушенням процедури проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивача вказавши, що відповідачем не доведено з посиланням на приписи "Критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи" наявності умов для проведення заочного, без особистої участі позивача, розгляду справи та що з матеріалів справи не вбачається з`ясування відповідачем у позивача його бажання, щодо присутності на розгляді справи.
Апелянт вказує, що відносно позивача не проводився повторний огляд, а проводилась саме перевірка обґрунтованості прийняття рішення МСЕК, а тому його повідомлення та присутність не були обов`язковими.
З даного приводу колегія суддів зазначає таке.
пункт 5 Положення №1317 встановлює умови, за яких комісія може приймати рішення заочно:
- у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії у зв`язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні;
- у разі подання письмової заяви особою, що звертається для встановлення інвалідності (її законним представником), у якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, перелік яких затверджується МОЗ, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії;
Встановлення інвалідності заочно не проводиться за п`ятьма найбільш поширеними нозологічними формами захворювань, визначеними у переліку, що затверджується МОЗ, а також у разі, коли вона спричинена:
- нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);
- професійним захворюванням;
- захворюванням, одержаним під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;
- захворюванням, пов`язаним з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- захворюванням, одержаним в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.
У разі тимчасового легального перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими укладено міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, комісія може за заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, приймати рішення про встановлення інвалідності заочно за результатами медичного обстеження в державі перебування.
Процедура перевірки обґрунтованості рішень МСЕК обов`язково включає аналіз медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, та колегіальне прийняття рішення, однак обов`язковість особистої присутності особи може бути нівельована правом комісії на заочне прийняття рішення лише у випадках, передбачених пунктом 5 Положення №1317.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» від 08 березня 2022 року №225 (далі - постанова КМУ №225) був спрощений принцип заочного прийняття рішень комісією у зв`язку з адаптацією всієї системи МСЕК до умов воєнного стану.
Згідно з пунктом 1 постанови КМУ №225 установлено, що на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування:
1) у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії;
2) Кримська республіканська, обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі, міські, міжрайонні та районні медико-соціальні експертні комісії здійснюють свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності.
Відповідно абзацу першого пункту 2 постанови КМУ установлено, що на період дії воєнного стану на території України, зокрема, пункт 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», не застосовується.
Спеціальний порядок проведення медико-соціальної експертизи в умовах воєнного стану, передбачений постановою КМУ №225, спрямований на забезпечення безперервності соціального захисту шляхом спрощення процедур, зокрема через запровадження принципу екстериторіальності та можливості заочного прийняття рішень. Водночас, таке спрощення не звільняє контролюючий орган від обов`язку забезпечити високий стандарт доказування при скасуванні раніше встановленого статусу особи з інвалідністю. Заочна процедура перевірки є правомірною лише у тому разі, якщо вона ґрунтується на всебічному аналізі наявних медичних даних.
Статтею 6 Закону №2073-IX встановлено умови законності дискреційного повноваження, серед яких - здійснення вибору для досягнення мети, з якою надано повноваження, та відповідність принципам адміністративної процедури. Зокрема, передбачений статтею 14 цього Закону принцип ефективності, вимагає від органу організації розгляду справ у простий спосіб з найменшими витратами ресурсів. Враховуючи контрольно-наглядову природу повноважень ЦМСЕК МОЗ, вимога обов`язкового очного огляду особи у випадках, коли наявна медична документація очевидно не підтверджує критерії інвалідності, була б надмірним тягарем для органу та суперечила б меті оперативного виправлення помилок у системі соціального захисту.
Таким чином, системний аналіз пункту 13 Положення №1317 та пункту 1 Постанови КМУ №225 дає підстави для висновку, що у період дії воєнного стану ЦМСЕК МОЗ наділена повноваженням приймати рішення за результатами перевірки обґрунтованості рішень МСЕК заочно, якщо виявлена невідповідність медичної документації критеріям інвалідності є очевидною і не потребує повторного клінічного підтвердження.
При цьому в умовах воєнного стану та з урахуванням постанови КМУ №225, пріоритетом є забезпечення національної безпеки та недопущення зловживань. Відсутність доказів виклику особи на огляд не є самостійною підставою для визнання рішення протиправним, якщо матеріали справи містять об`єктивні медичні дані, що однозначно спростовують встановлений раніше статус особи з інвалідністю.
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.03.2026 у справі №360/660/25.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про порушення процедури, проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або перегляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивача, є юридично помилковим.
Якщо Центр оцінювання функціонального стану особи встановлює, що рішення про інвалідність було прийнято без належної клінічної бази або з порушенням критеріїв, визначених у медичних стандартах, він може скасувати таке рішення заочно. У цьому випадку об`єктом перевірки є не сама особа (її фізичний стан), а легітимність та медична достовірність рішення, що перевіряється.
Межі дискреційних повноважень органу вищого рівня при перевірці рішень нижчестоящих органів зумовлені обов`язком дотримання принципів адміністративної процедури. Судовий контроль у таких правовідносинах має здійснюватися за наступним алгоритмом перевірки: наявності законодавчо визначених підстав для проведення перевірки; належної вмотивованості акта, що скасовує попереднє рішення (викладення конкретних медичних та юридичних невідповідностей); дотримання балансу між суспільним інтересом (боротьба з правопорушеннями) та приватним інтересом особи на стабільність її правового статусу.
Враховуючи контрольно-наглядову природу повноважень відповідача, вимога обов`язкового очного огляду особи у випадках, коли наявна медична документація очевидно не підтверджує критерії інвалідності, була б надмірним тягарем для органу та суперечила б меті оперативного виправлення помилок у системі соціального захисту, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.
Щодо суті прийнятого відповідачем рішення, то колегія суддів повторно звертає увагу, що вона не надає оцінку правильності встановлення медичного діагнозу, визначенню кодів чи перевірці клінічні висновки лікарів, оскільки такі питання належать до виключної компетенції медичних експертів.
Натомість предметом судового оскарження є виключно дотримання експертною командою встановленої правової процедури та з даного питання колегія суддів зазначає наступне.
Так, з вищевикладених норм Порядку № 1338 вбачається експертна команда під час оцінки функціонування особи повинна дотримуватися імперативних вимог Порядку № 1338 щодо повноти, об`єктивності та всебічності дослідження наявних медичних документів Позивача.
Суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.
Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.
За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Рішення суб`єкта владних повноважень є обґрунтованим тоді, коли воно містить зрозумілий зв`язок між установленими фактичними обставинами, дослідженими доказами, застосованими нормами права та кінцевим висновком органу.
В свою чергу, дослідивши оскаржуване рішення та протокол колегія суддів зазначає, що в них не зазначено конкретних досліджених документів та не вказано які саме документи лягли в основу висновку, а оскаржуване рішення містить лише стислий висновок експертної команди про необґрунтованість встановлення позивачу групи інвалідності.
Разом з тим це рішення не містить: конкретного переліку медичних документів, які досліджувала експертна команда; аналізу кожного релевантного медичного документа; пояснення, які саме документи МСЕК поклала в основу скасованого рішення МСЕК; пояснення, які саме дані відсутні або суперечливі; обґрунтування, чому зазначені розбіжності є достатніми саме для скасування рішення; оцінки можливості формування нового рішення; мотивів відсутності потреби у повторному оцінюванні або повному медичному обстеженні; оцінки пропорційності такого втручання у правове становище позивача.
Форма рішення, затверджена Наказом № 2067, передбачає наявність обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК.
Наявність у формі графи «обґрунтування» означає, що рішення має містити не лише кінцевий висновок, а й мотиви, за якими експертна команда дійшла такого висновку.
У цій справі мотивування оскаржуваного рішення є недостатнім, оскільки з нього неможливо встановити, яким чином експертна команда зіставила наявні медичні документи позивача, норми спеціального законодавства, критерії встановлення інвалідності та кінцевий висновок про скасування попереднього рішення
Разом з тим, суд має повноваження перевірити, чи дослідив відповідач належним чином медичні документи, чи навів мотиви свого висновку та чи забезпечив процедуру, яка дозволяє ухвалити об`єктивне й обґрунтоване рішення.
У цій справі відповідач не довів, що дослідження медичних документів було повним, всебічним та достатнім для прийняття саме такого несприятливого для позивача рішення
Орган використав узагальнене формулювання "на підставі наданої експертної документації", що унеможливлює перевірку повноти дослідження медичних показників та свідчить про формальний підхід команди до оцінювання.
Колегія суддів не встановлює наявність або відсутність у позивача інвалідності як медичний факт, а лише констатує, що оскаржуване рішення відповідача прийняте з порушенням критеріїв правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України.
Враховуючи досліджені докази та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення: не містить достатнього мотивування; не дає змоги встановити зв`язок між дослідженими доказами та кінцевим висновком; не містить належної оцінки пропорційності скасування рішення про встановлення інвалідності; не містить належного аналізу медичних документів, на яких ґрунтується висновок; не відповідає критеріям обґрунтованості, розсудливості, пропорційності та врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню саме з цих підстав.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку скасувавши оскаржуване рішення від 28.04.2025 року з підстав неповідомлення позивача про необхідність проведення повторного оцінювання, оскільки з урахуванням висновків Верховного Суду у справі №360/660/25 якщо Центр оцінювання функціонального стану особи встановлює, що рішення про інвалідність було прийнято без належної клінічної бази або з порушенням критеріїв, визначених у медичних стандартах, він може скасувати таке рішення заочно. У цьому випадку об`єктом перевірки є не сама особа (її фізичний стан), а легітимність та медична достовірність рішення, що перевіряється.
Натомість суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги, водночас помилково не дослідив рішення на предмет його обґрунтованості та вмотивованості, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в ч частині мотивів його прийняття.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.4 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
У задоволенні заяви про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача- відмовити.
Апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 серпня 2026 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова